Методика оцінювання конкурентоспроможності підприємства базується на використанні різних методів, накопичених у світовій практиці і на наявному теоретичному підґрунті.
Метод оцінювання конкурентоспроможності становить систему принципів і приписів, що вказують, які операції чи процедури необхідно здійснити, аби визначити конкурентоспроможність туристичного підприємства. Процедура оцінювання конкурентоспроможності - це формалізована послідовність операцій, які виконуються при застосуванні методу оцінювання конкурентоспроможності. Операція - це елемент процедури, яка становить завершену певною мірою самостійну дію.
Метод оцінювання конкурентоспроможності становить специфічну інтегровану систему його структурних елементів.
Існує багато методів оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємств, кожний з яких має свою методологічну основу, переваги, недоліки і можливості використання в практичній діяльності підприємств сфери гостинності. Кожний методичний підхід до оцінювання конкурентних позицій підприємств має свою сферу застосування у розробці стратегічних пріоритетів розвитку (рис. 4). Це зумовлює необхідність більш детального вивчення кожного методу та умов його використання.
Розглянемо основні з методів оцінювання конкурентоспроможності туристичних підприємств.
1. Метод рангів. Дозволяє дати оцінку місць підприємств - конкурентів шляхом ранжування значень основних показників, виявити сильні і слабкі сторони їхньої діяльності. Визначити найбільш конкурентоспроможне туристичне підприємство можливо за критерієм мінімум набраних рангів (якщо найкращий стан показника визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Обраний принцип оцінювання повинен дотримуватися стосовно всіх показників. Шляхом порівняння суми рангів підприємства за всіма досліджуваними показниками з конкурентами можна виявити його місце у конкурентній боротьбі.
В результаті ранжування наведених у табл. 5.2 значень показників туристичних підприємств було встановлено, що за показником частки ринку оцінюване підприємство випереджає конкурентів, а за іншими - відстає. В результаті воно посіло лише II місце серед досліджуваної групи підприємств-конкурентів за критерієм мінімуму суми рангів.