Міжнародні транспортні організації

Традиція європейського співробітництва в транс­портній діяльності була започаткована ще до першої світової війни. При цьому в основу була покладена кооперація транспортного законодавства, що регла­ментувало виготовлення транспортних засобів. В цей же час були укладені перші угоди в галузі міжнародного транспортного права.

Першою транспортною організацією була постійна міжнародна асоціа­ція дорожніх конгресів (МПАДК/РІАКС/АІРСК), заснована ще в 1909 р. у Па­рижі під час І Світового конгресу. Членами союзу є 67 країн. З 1970 р. союз має статус консультанта при групі ЕКОСОС/ЕСОSОS ООН. Один раз на 4 роки со­юз проводить Світові дорожні конгреси, які тематично готуються технічними комітетами союза. Союз не є політичною та комерційною організацією, а тому на конгресі в Марракеше (Марокко), проведеному в 1991 р., проголосив, що у своїй діяльності буде керуватися удосконаленням транспортної політики своїх членів.

У галузі залізничного транспорту діють дві спеціалізовані міжнародні організації, в рамках яких відбувається багатостороннє спів­робітництво держав. Це Організація співробітництва залізниць (Организация сотрудничества железных дорог — ОСЖД), виконавчий орган якої — Комітет ОСЖД — знаходиться у Варшаві (Польща), та Міжурядова органі­зація міжнародних залізничних перевезень — ОТІF) із штаб-квар­тирою у Берні (Швейцарія).

На території країн колишнього СРСР утворено координуючий ор­ган — Раду залізничного транспорту держав-учасниць СНД, у якій беруть участь голови адміністрацій і органів управління залізничним транспор­том держав СНД.

Крім міждержавних організацій діє ряд організацій, членами яких є залізниці як суб'єкти приватного права. Це, перш за все, Міжнародний союз залізниць (UIC) та Міжна­родний комітет залізничного транспорту (СІТ).

ОСЖД має подвійний статус, оскільки, крім Наради Міністрів, одним із керівних органів цієї ор­ганізації є Конференція генеральних директорів залізниць, на якій генера­льні директори чи їхні представники репрезентують залізниці як суб'єкти приватного права, а прийняті Конференцією рішення не накладають зо­бов'язань на держави.

Важливі міжнародні організації залізниць і за участю залізниць:

Рада директорів зі спільної експлуатації поромної переправи між портами Варна (Республіка Болгарія), Поті/Батумі (Грузія) й Іллічівськ (Україна);

Співдружність європейських залізниць (ССFЕ);

Міжнародна координаційна рада з транссибірських перевезень (КСТСП);

Союз європейських залізничних промислових підприємств (UNIFE);

Союз європейських залізничних інженерних асоціацій (UEEIV);

Організація залізничної поліції і служб безпеки (COLPOFER).

На розвиток міжнародних залізничних перевезень мають вплив та­кож організації споживачів послуг залізничного транспорту:

Міжнародна федерація асоціацій вантажних експедиторів (FIATA);

Міжнародний союз асоціацій власників спеціальних вагонів (UIP);

Міжнародний союз підприємств комбінованих автомобільно-залізничних перевезень (UIRR);

Європейська рада хімічної промисловості (CEFIC);

Інтерконтейнер-Інтерфріґо.

Крім того, в світі функціонують транспортні відділи в наступних орга­нізаціях: ЕСКАТО — економічна і соціальна комісія ООН для Азії і країні Тихо­го океану, ЕКА — економічна комісія ООН для Африки; ЕКЗА — економічна ко­місія ООН для Західної Азії; ЕКПАК — економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну; МСЗ — міжнародний союз залізниць; МСАТ — Міжнародний союз автомобільного транспорту; МСТЗК — Міжнародний союз транспорту загального користування; МААТ — міжнародна асоціація автомобі­льного транспорту; ЄКМТ — Європейська конференція міністрів транспорту; КВТ ЄЕК ООН — Комітет з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН; МОС — Міжна­родна організація по стандартизації; МАФ — Міжнародна автомобільна федера­ція; ВОТА — Всесвітня організація туризму і автоспорту; МБК — Міжнародне бюро з контейнерів; МОП — Міжнародна організація праці; МСЗ/ІЛК — Міжна­родний союз залізниць; ВФП — Всесвітня федерація профспілок; МТП — Міжна­родна торгівельна палата; МДФ — Міжнародна дорожна федерація; МРМС — Міжнародна рада митного співробітництва; МІПП — Міжнародний інститут приватного права; МБП — Міжнародне бюро перевезень; МСЕО — Міжнародний союз експедиторських організацій.

Після другої світової війни міжнародне співробітництво що­до розвитку транспортного комплексу здійснюється, перш за все, в рамках Європейської економічної комісії ЄЕК ООН.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організа­ція заснована на основі добровільного об'єднання суверенних держав з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру, а також розвитку мирного співробі­тництва між державами. Статут ООН підписаний в 1945 р. на конференції у Сан-Франциско представниками 50 держав і вступив в дію 24 жовтня 1945 року (дата відзначається, як день ООН). На 1 січня 1999 р. в складі ООН було 163 держави. Головні органи ООН: Генеральна асамблея; Рада безпеки; Економічна і Соціальна рада; Рада з нагляду; Міжнародний суд; Секретаріат, який очолює Генеральний секретар. Місце перебування центральних закладів ООН — Нью-Йорк (США).

Європейська Економічна Комісія була створена в 1947 р., її членами були 32 європейські держави, в тому числі СРСР, УРСР, БРСР, а також США, Канада. В діяльності ЄЕК ООН беруть участь 55 держав Західної, Центральної, Східної Європи, Північної Амери­ки і Центральної Азії. На ці країни припадає 64% світового вироб­ництва і 60% сукупного експорту. Основна мета діяльності комісії — узгодження, гармонізація політики держав-учасниць щодо розвитку торгівлі, інтеграції транспортних зв'язків і охорони навколишнього середовища. Діяльністю ЄЕК керує Економічна та Соціальна рада ООН (ЕКОСОС). Основні завдання комісії — розробка заходів щодо закріплення та розширення економічних відносин як між європейсь­кими, так і іншими країнами світу. В практичній роботі ЕЄК сприяє торгівлі між Сходом та Заходом, здійснює довгострокове економічне планування, науково-технічне співробітництво; виступає за прове­дення загальноєвропейських конгресів, міждержавних нарад з пи­тань співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища, розвитку транспорту, спрощення процедур міжнародної торгівлі то­що. Вищий орган ЕЄК — пленарна сесія. Місце знаходження секре­таріату комісії — Женева (Швейцарія).

ЕКОСОСбула створена в 1946 р., до неї входить 54 пос­тійних членів, третина яких щорічно переобирається Генеральною Асамблеєю ООН. Допоміжними органами Ради є 5 регіональних ко­місій: ЕЗК, ЭСКАТО, ЗКА, ЗКЗА, ЗКПАК і більш ніж 20 постійних комітетів і комісій: природних ресурсів; планування розвитку; вико­ристання досягнень науки і техніки; становища жінок; народонасе­лення; прав людини тощо.

Вищий орган — сесія — скликається двічі на рік. Штаб-квар­тира знаходиться у Нью-Йорку.

Важливою міжнародною організацією, яка суттєво впливає на розвиток транспорту є МОП (Міжнародна організація праці). Вона створена в 1919 р., як автономна організація при Лізі націй. З 1946 р. — спеціалізований заклад ООН. Серед 150 членів МОП — були СРСР, УРСР, БРСР, МОП ставить за мету своєї діяльності покращення умов праці і підвищення життєвого рівня населення, встановлення економічної і соціальної стабільності (регламентація робочого часу, наприклад, розповсюдження на транспорті міжнародної угоди ЕСТР, боротьба з безробіттям, встановлення гарантованої оплати праці, за­хист від хвороб, нещасних випадків і професійних захворювань, охорона праці підлітків і жінок тощо.).

Метою ОТІF є становлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажу в міжнародному прямому залізни­чному сполученні між державами-членами цієї організації.

Єдиний правопорядок означає систему уніфікованих (однакових) правових норм у різних державах. Прямим сполученням називають пере­везення за одним перевізним документом (квитком — для пасажирів, на­кладною — для вантажів) від місця відправлення до місця призначення.

Систему правових норм для регулювання міжнародних залізнич­них перевезень у рамках СОТІF складають такі документи, затверджені 1999 року на п'ятій Генеральній асамблеї ОТІF у рамках Протоколу про модифікацію чинної Конвенції:

Нова базова Конвенція (СОТІF);

Додаток А — Правила до договору про міжнародне перевезення пасажирів (СІV);

Додаток В — Правила до договору про міжнародне перевезення вантажів (CIM);

Додаток С — Правила перевезення небезпечних вантажів (RID);

Додаток D — Правила до договору про використання вагонів і локомотивів (СUV);

Додаток Е — Правила до договору про використання інфра­структури (СUI);

Додаток F — Угода про затвердження технічних норм і прий­няття єдиних технічних правил (АРТU);

Додаток G — Угода про технічний допуск залізничних техніч­них засобів (АТМF).

Іншою правовою системою, яка регулює міжнародні вантажні залізничні перевезення на Євразійському континенті, є Угода про міжнародне вантажне сполучення (СМГС), яка укладено між частиною держав-членів ОСЖД.

Міжнародний союз залізниць (UIC) засновано 1922 року, і відтоді він став найбільшою залізничною організацією як за кількістю членів, так і за спектром їхньої діяльності. Завданням UIC, крім сприяння міжнарод­ному співробітництву залізничних компаній, є реалізація заходів, що за­безпечують розвиток залізничного транспорту. UIC забезпечує і розвиває взаємозв'язок залізниць, насамперед, на загальноєвропейському рівні, сприяє їхній взаємодії і тим самим — підви­щенню конкурентоспроможності, особливо, в міжнародних сполученнях. З цією метою під егідою UIC на залізницях-учасницях союзу впроваджу­ються прогресивні технологічні й організаційні методи.

UIC розробляє загальні принципи дій, спрямованих на підвищення ролі залізничного транспорту. Це досягається за допомогою:

· затвердження норм, інструкцій і рекомендацій;

· представництва членів UIC і захисту їх інтересів у сторон­ніх організаціях;

· розробки проектів, які відносяться до галузі пасажирських і вантажних перевезень, а також науково-дослідних робіт;

· обміну інформацією та накопиченого практичного досвіду;

· укладання угод з міжнародними організаціями і координації дій тих із них, що спеціалізуються на вирішенні специфічних проблем залізничного транспорту.

Найважливішими елементами організаційної структури UIC є:

¨ Генеральна Асамблея і Європейська Асамблея (усі залізничні компанії Європи);

¨ адміністративна рада;

¨ керівний комітет;

¨ виконавча міжнародна рада;

¨ сектор Схід-Захід і сектор високошвидкісного руху;

¨ дослідницькі організації (комісії, комітети, спеціальні групи);

Європейський науково-дослідний інститут залізничного транс­порту (ERRI).

Повноваження Генеральної Асамблеї — вищої інстанції UIC — реа­лізуються прямо або відповідно до порядку передачі повноважень, пе­редбачених статутом UIC.

До функцій сектора Схід-Захід належить прискорення взаємодії центрально- і східноєвропейських залізниць із західноєвропейськими.

Членство в UIC є трирівневим. Перший рівень — дійсні члени, як правило, залізниці держав. Другий рівень представляють асоційовані чле­ни — переважно неєвропейські транспортні компанії. Третій рівень пред­ставляють підприємства й установи залізничного транспорту. Державна адміністрація залізничного транспорту України — Укрзалізниця — є дійс­ним членом UIC з 1992 року.

ОСЖД — Організація співробітництва залізниць створена в 1956 році і спершу охоплювала країни, які входили до Ради еко­номічної взаємодопомоги (РЕВ/СЭВ). З припиненням діяльності СЭВ ОСЖД зберігла зв'язок між залізницями країн Центральної і Східної Європи, Китаю і Монголії, вона розширила зони свого впливу. ОСЖД плідно взаємодіє з UIC та най­більшими транспортними компаніями світу, прийнявши їх у свою систему на правах приєднаних підприємств.

Членами ОСЖД є транспортні міністерства (залізниці) країн: Азербайджану (АЗ), Албанії (ГСГ), Бєларусі (БЧ), Болгарії (БДЖ), Угорщини (МАВ), В'єтнаму (ДСВН), Грузії (ГР), Ірану (РАИ), Казахстану (КЗХ), Киргизії (КРГ), Китаю (КЖД), КНДР (3Ч), Куби, Латвії (ЛДЗ), Ли­тви (ЛГ), Молдови (ЧФМ), Монголії (МТЗ), Польщі (ПКП), Росії (РЖД), Румунії (ЧФР), Словаччини (ЖСР), Таджикистану (ТДЖ), Туркменії (ТРК), Узбекистану (УТИ), України (УЗ), Чехії (ЧД), Естонії (ЭВР). У ста­тусі спостерігачів в ОСЗ перебувають залізниці Німеччини (ДВ), Греції (ЦХ), Франції (СНЦФ), Фінляндії (ВР), Югославії (ЮЖ). Статус приєдна­них підприємств мають понад 20 фірм, організацій і установ.

Головна мета діяльності ОСЖД полягає в розвитку міжнародних сполучень і впровадженні досягнень науково-технічного прогресу в галузі залізничного транспорту, включаючи комбіновані перевезення.

Основними завданнями діяльності ОСЖД є:

· співробітництво при здійсненні міжнародних залізничних пе­ревезень між країнами Європи й Азії з урахуванням комбі­нованих перевезень;

· співробітництво з проблем, пов'язаних із транспортною політи­кою, економічними, правовими й екологічними аспектами залі­зничного транспорту;

· ведення справ щодо правових документів, пов'язаних з міжна­родними перевезеннями, серед яких: Угода про міжнародне пасажирське сполучення (СМПС), Угода про міжнародне ван­тажне сполучення (СМГС), договір про Правила користування вагонами в міжнародному сполученні (ППВ), договори про Міжнародний залізничний пасажирський тариф (МПТ), договори про Правила розрахунку за перевезення в міжнародному пасажирському і вантажному сполученнях;

· формування загальних принципів єдиного міжнародного транс­портного права;

· розвиток співробітництва щодо визначення правил експлуата­ції і технічних умов, а також з модернізації ліній, на яких здій­снюються міжнародні перевезення;

· вирішення економічних проблем міжнародного співробітниц­тва залізниць-членів ОСЖД;

· співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які за­ймаються питаннями залізничного транспорту та комбінованих перевезень.

Вищим керівним органом ОСЖД на урядовому рівні є Нарада Мі­ністрів. Керівним органом ОСЖД на рівні залізниць є Конференція Ге­неральних директорів. Нарада Міністрів і Конференція приймають рі­шення щодо програм робіт, необхідних витрат, місць проведення сесій і засідань, розподілу місць голів комісій і фахівців між членами ОСЖД у Комітеті.

Комітет є виконавчим органом ОСЖД. Він забезпечує діяльність ОСЖД у період між сесіями Наради Міністрів і відносно Конференції ви­конує функції Секретаріату. Комітет очолює голова, а його членами є представники, призначені Нарадою Міністрів. Комітет видає Бюлетень ОСЖД.

Робочими мовами ОСЖД є російська та китайська мови. Кожен член ОСЖД має право користуватися іншими мовами, забезпечивши пе­реклад на будь-яку з робочих мов. У міжнародних контактах можуть за­стосовуватися також англійська і німецька мови.

Рада залізничного транспорту було створено у 1992 року главами урядів Співдружності Незалежних Держав. Ця Рада складається з керівників адміністрацій і органів керування залізничним транспортом країн СНД. Як асоційовані члени у роботі Ради беруть участь керівники залізничних адміністрацій Латвії та Болгарії. Залізничні адміністрації Ли­тви й Естонії беруть участь у роботі Ради за окремими договорами.

Метою діяльності Ради є координація роботи залізничного транс­порту на міжнародному рівні, узгодження умов і принципів його роботи для забезпечення функціонування і розвитку транспортно-економічних зв'язків між країнами СНД, а також третіми державами, прийняття норма­тивних документів.

Рішенням Ради створено робочі органи:

· тарифна конференція повноважних представників залізничних адміністрацій, основне завдання якої полягає в проведенні по­годженої тарифної політики, розробленні рекомендацій щодо рівня ставок за перевезення;

· постійно діюча Комісія повноважних .фахівців вагонного гос­подарства залізничних адміністрацій, яка розробляє єдині технічні рішення, нормативи, здійснює практичні заходи, спрямо­вані на забезпечення працездатності вантажних вагонних пар­ків;

· інформаційно-технічний центр з обліку вагонного та контей­нерного парків, їхнього технічного стану, котрий займається інформаційним забезпеченням і цілісністю парків вантажних вагонів і контейнерів;

· комісія фахівців з інформатизації залізничного транспорту, яка розглядає питання координації розроблення та впровадження автоматизованих систем керування й інших робіт, пов'язаних з інформаційним забезпеченням виробничих процесів;

· комісія з взаємодії залізничних адміністрацій в галузі охорони здоров'я;

· рада з претензій для розгляду спірних справ про відшкодування збитків від несхоронності вантажів. Робота, що проводиться в рамках Ради, дає змогу;

· зберігати технологічну цілісність залізничної мережі України, країн СНД і Балтії;

· зберігати загальний інформаційний і тарифний простір;

· створити нормативну базу, що регулює умови перевезень паса­жирів і вантажів у міждержавному залізничному сполученні;

· залучати додаткові обсяги перевезень, зокрема транзитом через територію України;

· координувати експлуатаційну діяльність залізниць з метою за­безпечення економічних зв'язків України з країнами СНД і Балтії.

За час діяльності Ради прийнято погоджені рішення щодо розпо­ділу парку вагонів і контейнерів, умов перевезень пасажирів і вантажів у між­державному сполученні, тарифної політики, порядку взаємороз­рахунків, взаємної відповідальності залізниць, безпеки руху, єдиних технічних вимог до утримування рухомого складу та колійного господарства, спіль­них науково-дослідних робіт.

Міжурядовою організацією спеціалізованого закладу ООН є Міжнародна морська організація — ІМО. Конвенція про створення ЇМО підписана на конференції з питань мореплавства в Женеві в 1949 р., сама ж організація створена в 1958 р. В організацію входило 127 держав. Мета діяльності ЇМО —співробітництво між державами в галузі міжнародного мореплавства і торгівлі, забезпечення можливих норм безпеки на морі, допомоги щодо відміні дискримінаційних заходів, встановлених урядом окре­мої держави. В межах ІМО діють комітети з безпеки на морі; юри­дичних питань; охорони морського середовища; технічного співро­бітництва. Діяльність ІМО має в основному консультативний і дора­дчий характер. ІМО складає проекти міжнародних конвенцій, скли­кає міжнародні конференції з питань мореплавства. Вищий орган — асамблея, що скликається раз на два роки. На асамблеї обирається керівний орган ЇМО — рада. Штаб-квартира розташована в Лондоні (Великобританія);

Міжурядовим закладом при ООН є Міжнародна організація цивільної авіації — ІСАО. Вона займається питаннями співробітництва держав і розробкою стандартів в галузі цивільної авіації, узагальненням досвіду держав-членів в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів. Заснована в 1944 р. Почала функціонувати з 1947 р. СРСР був членом ІСАО з 1970 р. Вищий орган — асамблея. Місцезнаходження — Монреаль (Канада).

Основною робочою групою з автомобільного, морського і за­лізничного транспорту є Комітет по внутрішньому транспорту Єв­ропейської Економічної комісії ООН (КВТ ЄЕК ООН), створений в 1947 р. Діяльність Коміте­ту спрямована на забезпечення дотримання в Європі правил, які рег­ламентують дорожній рух, з метою підвищення безпеки руху на до­рогах (наприклад, Конвенція про дорожній рух).

Документи КВТ розсилаються урядам, спеціалізованим за­кладам, урядовим і неурядовим організаціям, які беруть участь в ро­боті Комітету і його допоміжних органів, але вони не повинні нада­ватись газетам та періодичним виданням. В складі допоміжних ор­ганів КВТ є підкомітет (основна робоча група) з автомобільного транспорту, а також робочі групи з: митних питань; статистики транспорту; перевезень небезпечних вантажів; перевезення ванта­жів, що швидко псуються; конструкції транспортних засобів; безпе­ки руху тощо. Крім країн-членів ЄЕК в роботі КВТ і його допоміж­них органів беруть участь урядові і неурядові міжнародні організа­ції. Основна робоча група по автомобільному транспорту працює над заходами по спрощенню міжнародних автомобільних перевезень між країнами Східної та Західної Європи, вирішує питання перегля­ду положень Конвенції щодо договору міжнародних перевезень па­сажирів та багажу (КАПП), приймає рішення по розширенню мережі доріг категорії "Е" для здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Робоча група з безпеки дорожнього руху періодично переглядає правові до­кументи щодо дорожнього руху та здійснює обмін інформацією про правила дорожнього руху, що діють в країнах-членах ЄЕК. Робоча група з конструкції транспортних засобів приймає правові засади в цьому напрямку. Робоча група з митних питань, пов'язаних з транс­портом, реалізує заходи щодо застосування положень Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП. Робоча група з тенденцій і економіки транспорту надає країнам-членам ЄЕК інформацію щодо загальних тенденцій національної транспортної політики і готує рекомендації з розвитку транспортної інфраструктури в Європі.

В останні роки в Європі розвитку транспорту надають велику увагу транспортні організації, які започатковані в рамках ЄС.

У грудні 1991 року глави держав і урядів країн-членів ЄС в голандському м. Маастріхт ухвалили рішення про заснування Європейського Союзу. Згідно з договором, всі країни-учасниці ЄС зобов’язуються вести спіль­ну зовнішню політику і політику безпеки. В 1999 році на зміну європейській ва­лютній системі (ЄВС) введена єдина євровалюта. Європейський Союз не є фе­дерацією, а тому європейські органи мають лише право регулювання, що не до­сягається в рамках політики окремих держав. Це положення зафіксоване в Маастріхтському договорі, як принцип субсидіарності. ЄС не прагне стати відокре­мленим клубом для західноєвропейців, він відкритий для інших держав Європи. З державами, в яких здійснюються реформи, в тому числі і з Україною, ЄС розпочав переговори про їх входження до Співтовариства. До ЄС сьогодні входять: Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург, Великобританія, Ірландія, Данія, Греція, Іспанія, Португалія. З 1 січня 1992 року на території країн-членів ЄС почав діяти європейський внутрішній ринок. В межах Співто­вариства скасовано митні й економічні кордони. З 1993 року на всій території ЄС, з його 340 мільйонним населенням, діє вільне пересування товарів, осіб, ка­піталу і послуг. Країни-члени передали до компетенції ЄС значну частину своїх суверенних прав і завдань. Він веде спільну політику, зокрема в таких галузях, як аграрний сектор (для 96% всієї продукції), торгівля з третіми державами, сприяння відсталим регіонам, транспортна, науково-дослідна, технологічна та екологічна політика, а також співробітництво в зовнішньо-політичних питаннях.

В Маастріхтському договорі міститься спеціальна угода про створення, розширення загальноєвропейських транспортних коридо­рів та мереж автострад.

В Комісії Європейського співробітництва за діяльність транс­порту відповідає Генеральна дирекція VII, для чого була створена Робоча група автострад (РГА/МWG).

РГА працює за наступними напрямками: висвітлює проблеми транспортної мережі і дослідження в області транспорту; проводить стандартизацію технологій ділянок автострад; організовує менедж­мент транспорту на загальноєвропейських транспортних магістра­лях; впроваджує заходи щодо охорони навколишнього середовища; землеулаштування; фінансування програм тощо.

Актуальним є розробка РГА документу про подальше співро­бітництво під назвою "Тгаnseuropean networks towards a master plan for the road network and road traffic” ("Зальноєвропейські мережі — шлях до головної схеми дорожньої мережі і транспортних засобів").

Крім того в Європі створені і функціонують наступні транс­портні міжнародні організації: Європейська конференція міністрів транспорту (ЕКМТ/СЕМТ),штаб-квартира в Парижі, створена в 1953 р.; Європейське то­вариство (ЄЕС), штаб-квартира в Брюселі, створене в 1957 р.; Організація економічного товариства та розвитку (ОЕСР/ОЕСД),штаб-квартира в Парижі, створена в 1961 р., яка ви­никла на базі організації Європейського економічного співтоварист­ва (ОЕЗС),заснованого в 1948 р. Європейський Союз (ЕС/ЕU), до­помагає розвиватися співробітництву в європейській економічній зоні між ЄС і країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ/ЕFТА).

Результатом діяльності цих організацій було підписання угод з технологічного обладнання транспортних засобів, регулювання до­рожнього руху, уніфікації та вдосконалення транспортного законо­давства різних країн.

Організацією міжнародних автомобільних перевезень у світі займаються як урядові, так і неурядові організації. Урядові органі­зації створюються шляхом укладання відповідних міжурядових угод, а неурядові — за рішенням національних асоціацій, союзів, бю­ро тощо, які об'єднуються за професійною ознакою.

Обов'язкова умова функціонування неурядових організацій полягає в тому, щоб законність їх рішень визнавалась і на держав­ному рівні. Дуже часто рішення неурядових міжнародних організа­цій отримують офіційне ухвалення міждержавних або національних урядових організацій. Для успішної діяльності таких неурядових ор­ганізацій органи державного управління створюють спеціальні га­рантійні фонди. Неурядові міжнародні організації часто мають ста­тус консультативних органів при міжурядових об'єднаннях, наприк­лад, при комісіях і радах ООН.

Принципи побудови міжнародних неурядових організацій можуть мати як комерційний, так і некомерційний характер. В ін­шому випадку їх діяльність не спрямована на отримання прибутку і забезпечується за рахунок відрахувань учасників.

В 1997 році Україна стала учасником Європейської Конфе­ренції міністрів транспорту (ЄКМТ),яка займається розвитком і узгодженням транспортної політики країн-учасниць. ЄКТМ забез­печує функціону­вання системи багатосторонніх квот на дозволи для транспортного обслуговування країн-учасниць.

Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ) є не­урядовою некомерційною організацією і був заснований у березні 1948 року у Женеві професійними автошляховими і автотранспорт­ними об'єднаннями і асоціаціями європейських країн. Зараз членами МСАТ є всі держави Європи, багато країн Азії, Північної і Південної Америки — всього понад 120 національних союзів автоперевізників.

Згідно із ст. 2 Статуту МСАТ головна мета його діяльності — захист, розвиток і процвітання у всіх країнах національного і авто­мобільного міжнародного транспорту, захист інтересів професійних транспортників і полегшення їх праці.

Вищим органом МСАТ є загальні зборі його членів. В Пре­зидію входять президент МСАТ і 8 її членів. Поточна діяльність по управлінню роботою Союзу здійснюється генеральним секретаріа­том, який очолює генеральний секретар.

Міжнародний союз автомобільного транспорту складається із трьох секцій, які очолюють відповідні бюро: пасажирських переве­зень; вантажних перевезень; перевезень за особистий рахунок.

Рішення готуються за участю груп експертів, які працюють в комісіях і робочих групах: міжнародній, технічній, юридичній, з до­рожньої безпеки, митних та інших питань.

МСАТ виступає як представник перевізників при розгляді і уніфікації правових норм щодо організації праці і відпочинку водіїв, безпеки дорожнього руху тощо. Важливе місце займає в діяльності МСАТ робота по спрощенню митних формальностей. МСАТ займа­ється упорядкуванням податків і зборів від перевезень.

Як професійне об'єднання автотранспортників МС^АТ приді­ляє велику увагу вирішенню практичних питань роботи водіїв: тех­нічному обслуговуванню і ремонту, розміщенню водіїв і пасажирів у готелях, наданню медичної допомоги тощо.

МСАТ відповідає за організацію перевезень згідно Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжок МДП, забезпечуючи національні асоціації перевізників не­обхідною документацією. Таким чином, МСАТ є неурядовою орга­нізацією щодо міжнародних автомобільних перевезень і бере участь у вирішенні питань митного оформлення, які входять в одну з най­більш пріоритетних сфер контролю державними службами за діяль­ністю транспортних організацій.

Міжнародна федерація експедиторських асоціацій (ФІАТА) є неурядовою некомерційною організацією. Вона створена в 1926 році у Відні і зараз об'єднує транспортно-експедиторські фірми з 150 країн. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Цюриху. Як професійне об'єднання експедиторських фірм, які забезпечують ор­ганізацію перевезень вантажів в міжнародному сполученні, ФІАТА є консультативним органом при Раді ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).

ФІАТА представляє транспортно-експедиторські фірми в різ­них міжнародних органах і забезпечує захист інтересів експедиторів на міжнародному рівні, займається поширенням і підвищенням яко­сті транспортно-експедиторських послуг, організовує підвищення кваліфікації експедиторів.

Керує ФІАТА Генеральна асамблея, яка скликається раз в два роки. Щорічно збирається для організації поточної роботи Виконав­чий комітет, в якому кожну країну-учасницю представляє чотири делегати.

Дев'ять технічних комітетів ФІАТА розробляють рекоменда­ції щодо уніфікації транспортних документів і типових умов експедиціювання та страхування. В їх роботі велика увага приділяється раціональній організації навантажувальне — розвантажувальних опе­рацій, взаємодії при перевезенні вантажів різними видами транспор­ту.

ФИАТА організовує щорічну виставку і займається видавни­чою діяльністю, за допомогою якої здійснюється обмін інформацією та розповсюджуються раціональні методи і технології транспортно-експедиційного обслуговування.

Координаційна транспортна нарада (КТН)держав-учасниць СНД започаткована 30 грудня 1991 р. в Мінську на нараді прем"єр-міністрів урядів 11 незалежних держав СНД, де була підписана уго­да щодо принципів та умов взаємовідносин в галузі транспорту.

Положення про КТН було затверджене рішенням Президії Міждержавного економічного комітету (МЕК) Економічного союзу від 26 грудня 1995 року. На КТН були покладені функції формуван­ня єдиного транспортного простору, розробки концепції визначення узгодженої тарифної політики на транспорті, розробки та реалізації програми спільного використання транспортних інфраструктур, роз­робки концепції розвитку транспорту на основі прогнозу потреб в транспортних послугах, інвестиційної політики, розробки єдиних принципів побудови тарифів, проектів законодавчих та підзаконних актів, стандартів і норм. Крім того, ним визначається порядок функ­ціонування на території сторін, що домовляються, всіх видів транс­порту незалежно від форм власності, створення правових, економіч­них і організаційних умов для добросовісної конкуренції і взаємного інвестування капіталів, формування та проведення на транспортно-дорожньому комплексі єдиної науково-технічної політики, в тому чи­слі в галузі екології і безпеки руху, розробки і укладення угод про надання на взаємній основі технічної допомоги транспортним засо­бам, членам їх екіпажів і пасажирам, що постраждали від аварій або дорожньо-транспортних пригод тощо.

КТН розглядає на своїх сесіях питання, що відносяться до ав­томобільного, повітряного, морського, внутрішнього водного транс­порту і дорожнього господарства. Сесія КТН відбувається два рази на рік.

7 липня 1994 року в м. Алма-Ата КТН була прийнята Концеп­ція основних напрямків скоординованої транспортної політики держав-учасниць СНД, яка покладена в основу діяльності цього органу.

8 рамках КТН створена підгалузева міждержавна нарада державних автотранспортних адміністрацій і асоціацій міжнародних автомобільних перевізників. Основними задачами цієї наради є:

· розробка положень щодо надання технічної допомоги, сер­вісного обслуговування, заправки паливом транспортних засобів;

· підготовка пропозицій, пов'язаних з упорядкуванням про­цедур перетину кордонів і скорочення простоїв;

· уніфікація вимог щодо професійної підготовки менеджерів та водіїв;

· інформаційне забезпечення органів управління автомо­більним транспортом держав-учасниць СНД;

· науково-технічне співробітництво в галузі автомобільного транспорту;

· узгодження тарифної політики на транспорті.

 

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

 

2. Взаємодія видів транспорту
при перевезенні вантажів