Традиція європейського співробітництва в транспортній діяльності була започаткована ще до першої світової війни. При цьому в основу була покладена кооперація транспортного законодавства, що регламентувало виготовлення транспортних засобів. В цей же час були укладені перші угоди в галузі міжнародного транспортного права.
Першою транспортною організацією була постійна міжнародна асоціація дорожніх конгресів (МПАДК/РІАКС/АІРСК), заснована ще в 1909 р. у Парижі під час І Світового конгресу. Членами союзу є 67 країн. З 1970 р. союз має статус консультанта при групі ЕКОСОС/ЕСОSОS ООН. Один раз на 4 роки союз проводить Світові дорожні конгреси, які тематично готуються технічними комітетами союза. Союз не є політичною та комерційною організацією, а тому на конгресі в Марракеше (Марокко), проведеному в 1991 р., проголосив, що у своїй діяльності буде керуватися удосконаленням транспортної політики своїх членів.
У галузі залізничного транспорту діють дві спеціалізовані міжнародні організації, в рамках яких відбувається багатостороннє співробітництво держав. Це Організація співробітництва залізниць (Организация сотрудничества железных дорог — ОСЖД), виконавчий орган якої — Комітет ОСЖД — знаходиться у Варшаві (Польща), та Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень — ОТІF) із штаб-квартирою у Берні (Швейцарія).
На території країн колишнього СРСР утворено координуючий орган — Раду залізничного транспорту держав-учасниць СНД, у якій беруть участь голови адміністрацій і органів управління залізничним транспортом держав СНД.
Крім міждержавних організацій діє ряд організацій, членами яких є залізниці як суб'єкти приватного права. Це, перш за все, Міжнародний союз залізниць (UIC) та Міжнародний комітет залізничного транспорту (СІТ).
ОСЖД має подвійний статус, оскільки, крім Наради Міністрів, одним із керівних органів цієї організації є Конференція генеральних директорів залізниць, на якій генеральні директори чи їхні представники репрезентують залізниці як суб'єкти приватного права, а прийняті Конференцією рішення не накладають зобов'язань на держави.
Важливі міжнародні організації залізниць і за участю залізниць:
Рада директорів зі спільної експлуатації поромної переправи між портами Варна (Республіка Болгарія), Поті/Батумі (Грузія) й Іллічівськ (Україна);
Співдружність європейських залізниць (ССFЕ);
Міжнародна координаційна рада з транссибірських перевезень (КСТСП);
Союз європейських залізничних промислових підприємств (UNIFE);
Союз європейських залізничних інженерних асоціацій (UEEIV);
Організація залізничної поліції і служб безпеки (COLPOFER).
На розвиток міжнародних залізничних перевезень мають вплив також організації споживачів послуг залізничного транспорту:
Міжнародна федерація асоціацій вантажних експедиторів (FIATA);
Міжнародний союз асоціацій власників спеціальних вагонів (UIP);
Міжнародний союз підприємств комбінованих автомобільно-залізничних перевезень (UIRR);
Європейська рада хімічної промисловості (CEFIC);
Інтерконтейнер-Інтерфріґо.
Крім того, в світі функціонують транспортні відділи в наступних організаціях: ЕСКАТО — економічна і соціальна комісія ООН для Азії і країні Тихого океану, ЕКА — економічна комісія ООН для Африки; ЕКЗА — економічна комісія ООН для Західної Азії; ЕКПАК — економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну; МСЗ — міжнародний союз залізниць; МСАТ — Міжнародний союз автомобільного транспорту; МСТЗК — Міжнародний союз транспорту загального користування; МААТ — міжнародна асоціація автомобільного транспорту; ЄКМТ — Європейська конференція міністрів транспорту; КВТ ЄЕК ООН — Комітет з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН; МОС — Міжнародна організація по стандартизації; МАФ — Міжнародна автомобільна федерація; ВОТА — Всесвітня організація туризму і автоспорту; МБК — Міжнародне бюро з контейнерів; МОП — Міжнародна організація праці; МСЗ/ІЛК — Міжнародний союз залізниць; ВФП — Всесвітня федерація профспілок; МТП — Міжнародна торгівельна палата; МДФ — Міжнародна дорожна федерація; МРМС — Міжнародна рада митного співробітництва; МІПП — Міжнародний інститут приватного права; МБП — Міжнародне бюро перевезень; МСЕО — Міжнародний союз експедиторських організацій.
Після другої світової війни міжнародне співробітництво щодо розвитку транспортного комплексу здійснюється, перш за все, в рамках Європейської економічної комісії ЄЕК ООН.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація заснована на основі добровільного об'єднання суверенних держав з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру, а також розвитку мирного співробітництва між державами. Статут ООН підписаний в 1945 р. на конференції у Сан-Франциско представниками 50 держав і вступив в дію 24 жовтня 1945 року (дата відзначається, як день ООН). На 1 січня 1999 р. в складі ООН було 163 держави. Головні органи ООН: Генеральна асамблея; Рада безпеки; Економічна і Соціальна рада; Рада з нагляду; Міжнародний суд; Секретаріат, який очолює Генеральний секретар. Місце перебування центральних закладів ООН — Нью-Йорк (США).
Європейська Економічна Комісія була створена в 1947 р., її членами були 32 європейські держави, в тому числі СРСР, УРСР, БРСР, а також США, Канада. В діяльності ЄЕК ООН беруть участь 55 держав Західної, Центральної, Східної Європи, Північної Америки і Центральної Азії. На ці країни припадає 64% світового виробництва і 60% сукупного експорту. Основна мета діяльності комісії — узгодження, гармонізація політики держав-учасниць щодо розвитку торгівлі, інтеграції транспортних зв'язків і охорони навколишнього середовища. Діяльністю ЄЕК керує Економічна та Соціальна рада ООН (ЕКОСОС). Основні завдання комісії — розробка заходів щодо закріплення та розширення економічних відносин як між європейськими, так і іншими країнами світу. В практичній роботі ЕЄК сприяє торгівлі між Сходом та Заходом, здійснює довгострокове економічне планування, науково-технічне співробітництво; виступає за проведення загальноєвропейських конгресів, міждержавних нарад з питань співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища, розвитку транспорту, спрощення процедур міжнародної торгівлі тощо. Вищий орган ЕЄК — пленарна сесія. Місце знаходження секретаріату комісії — Женева (Швейцарія).
ЕКОСОСбула створена в 1946 р., до неї входить 54 постійних членів, третина яких щорічно переобирається Генеральною Асамблеєю ООН. Допоміжними органами Ради є 5 регіональних комісій: ЕЗК, ЭСКАТО, ЗКА, ЗКЗА, ЗКПАК і більш ніж 20 постійних комітетів і комісій: природних ресурсів; планування розвитку; використання досягнень науки і техніки; становища жінок; народонаселення; прав людини тощо.
Вищий орган — сесія — скликається двічі на рік. Штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку.
Важливою міжнародною організацією, яка суттєво впливає на розвиток транспорту є МОП (Міжнародна організація праці). Вона створена в 1919 р., як автономна організація при Лізі націй. З 1946 р. — спеціалізований заклад ООН. Серед 150 членів МОП — були СРСР, УРСР, БРСР, МОП ставить за мету своєї діяльності покращення умов праці і підвищення життєвого рівня населення, встановлення економічної і соціальної стабільності (регламентація робочого часу, наприклад, розповсюдження на транспорті міжнародної угоди ЕСТР, боротьба з безробіттям, встановлення гарантованої оплати праці, захист від хвороб, нещасних випадків і професійних захворювань, охорона праці підлітків і жінок тощо.).
Метою ОТІF є становлення єдиного правопорядку для перевезень пасажирів, багажу і вантажу в міжнародному прямому залізничному сполученні між державами-членами цієї організації.
Єдиний правопорядок означає систему уніфікованих (однакових) правових норм у різних державах. Прямим сполученням називають перевезення за одним перевізним документом (квитком — для пасажирів, накладною — для вантажів) від місця відправлення до місця призначення.
Систему правових норм для регулювання міжнародних залізничних перевезень у рамках СОТІF складають такі документи, затверджені 1999 року на п'ятій Генеральній асамблеї ОТІF у рамках Протоколу про модифікацію чинної Конвенції:
Нова базова Конвенція (СОТІF);
Додаток А — Правила до договору про міжнародне перевезення пасажирів (СІV);
Додаток В — Правила до договору про міжнародне перевезення вантажів (CIM);
Додаток С — Правила перевезення небезпечних вантажів (RID);
Додаток D — Правила до договору про використання вагонів і локомотивів (СUV);
Додаток Е — Правила до договору про використання інфраструктури (СUI);
Додаток F — Угода про затвердження технічних норм і прийняття єдиних технічних правил (АРТU);
Додаток G — Угода про технічний допуск залізничних технічних засобів (АТМF).
Іншою правовою системою, яка регулює міжнародні вантажні залізничні перевезення на Євразійському континенті, є Угода про міжнародне вантажне сполучення (СМГС), яка укладено між частиною держав-членів ОСЖД.Міжнародний союз залізниць (UIC) засновано 1922 року, і відтоді він став найбільшою залізничною організацією як за кількістю членів, так і за спектром їхньої діяльності. Завданням UIC, крім сприяння міжнародному співробітництву залізничних компаній, є реалізація заходів, що забезпечують розвиток залізничного транспорту. UIC забезпечує і розвиває взаємозв'язок залізниць, насамперед, на загальноєвропейському рівні, сприяє їхній взаємодії і тим самим — підвищенню конкурентоспроможності, особливо, в міжнародних сполученнях. З цією метою під егідою UIC на залізницях-учасницях союзу впроваджуються прогресивні технологічні й організаційні методи.
UIC розробляє загальні принципи дій, спрямованих на підвищення ролі залізничного транспорту. Це досягається за допомогою:
· затвердження норм, інструкцій і рекомендацій;
· представництва членів UIC і захисту їх інтересів у сторонніх організаціях;
· розробки проектів, які відносяться до галузі пасажирських і вантажних перевезень, а також науково-дослідних робіт;
· обміну інформацією та накопиченого практичного досвіду;
· укладання угод з міжнародними організаціями і координації дій тих із них, що спеціалізуються на вирішенні специфічних проблем залізничного транспорту.
Найважливішими елементами організаційної структури UIC є:
¨ Генеральна Асамблея і Європейська Асамблея (усі залізничні компанії Європи);
¨ адміністративна рада;
¨ керівний комітет;
¨ виконавча міжнародна рада;
¨ сектор Схід-Захід і сектор високошвидкісного руху;
¨ дослідницькі організації (комісії, комітети, спеціальні групи);
Європейський науково-дослідний інститут залізничного транспорту (ERRI).
Повноваження Генеральної Асамблеї — вищої інстанції UIC — реалізуються прямо або відповідно до порядку передачі повноважень, передбачених статутом UIC.
До функцій сектора Схід-Захід належить прискорення взаємодії центрально- і східноєвропейських залізниць із західноєвропейськими.
Членство в UIC є трирівневим. Перший рівень — дійсні члени, як правило, залізниці держав. Другий рівень представляють асоційовані члени — переважно неєвропейські транспортні компанії. Третій рівень представляють підприємства й установи залізничного транспорту. Державна адміністрація залізничного транспорту України — Укрзалізниця — є дійсним членом UIC з 1992 року.
ОСЖД — Організація співробітництва залізниць створена в 1956 році і спершу охоплювала країни, які входили до Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ/СЭВ). З припиненням діяльності СЭВ ОСЖД зберігла зв'язок між залізницями країн Центральної і Східної Європи, Китаю і Монголії, вона розширила зони свого впливу. ОСЖД плідно взаємодіє з UIC та найбільшими транспортними компаніями світу, прийнявши їх у свою систему на правах приєднаних підприємств.
Членами ОСЖД є транспортні міністерства (залізниці) країн: Азербайджану (АЗ), Албанії (ГСГ), Бєларусі (БЧ), Болгарії (БДЖ), Угорщини (МАВ), В'єтнаму (ДСВН), Грузії (ГР), Ірану (РАИ), Казахстану (КЗХ), Киргизії (КРГ), Китаю (КЖД), КНДР (3Ч), Куби, Латвії (ЛДЗ), Литви (ЛГ), Молдови (ЧФМ), Монголії (МТЗ), Польщі (ПКП), Росії (РЖД), Румунії (ЧФР), Словаччини (ЖСР), Таджикистану (ТДЖ), Туркменії (ТРК), Узбекистану (УТИ), України (УЗ), Чехії (ЧД), Естонії (ЭВР). У статусі спостерігачів в ОСЗ перебувають залізниці Німеччини (ДВ), Греції (ЦХ), Франції (СНЦФ), Фінляндії (ВР), Югославії (ЮЖ). Статус приєднаних підприємств мають понад 20 фірм, організацій і установ.
Головна мета діяльності ОСЖД полягає в розвитку міжнародних сполучень і впровадженні досягнень науково-технічного прогресу в галузі залізничного транспорту, включаючи комбіновані перевезення.
Основними завданнями діяльності ОСЖД є:
· співробітництво при здійсненні міжнародних залізничних перевезень між країнами Європи й Азії з урахуванням комбінованих перевезень;
· співробітництво з проблем, пов'язаних із транспортною політикою, економічними, правовими й екологічними аспектами залізничного транспорту;
· ведення справ щодо правових документів, пов'язаних з міжнародними перевезеннями, серед яких: Угода про міжнародне пасажирське сполучення (СМПС), Угода про міжнародне вантажне сполучення (СМГС), договір про Правила користування вагонами в міжнародному сполученні (ППВ), договори про Міжнародний залізничний пасажирський тариф (МПТ), договори про Правила розрахунку за перевезення в міжнародному пасажирському і вантажному сполученнях;
· формування загальних принципів єдиного міжнародного транспортного права;
· розвиток співробітництва щодо визначення правил експлуатації і технічних умов, а також з модернізації ліній, на яких здійснюються міжнародні перевезення;
· вирішення економічних проблем міжнародного співробітництва залізниць-членів ОСЖД;
· співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які займаються питаннями залізничного транспорту та комбінованих перевезень.
Вищим керівним органом ОСЖД на урядовому рівні є Нарада Міністрів. Керівним органом ОСЖД на рівні залізниць є Конференція Генеральних директорів. Нарада Міністрів і Конференція приймають рішення щодо програм робіт, необхідних витрат, місць проведення сесій і засідань, розподілу місць голів комісій і фахівців між членами ОСЖД у Комітеті.
Комітет є виконавчим органом ОСЖД. Він забезпечує діяльність ОСЖД у період між сесіями Наради Міністрів і відносно Конференції виконує функції Секретаріату. Комітет очолює голова, а його членами є представники, призначені Нарадою Міністрів. Комітет видає Бюлетень ОСЖД.
Робочими мовами ОСЖД є російська та китайська мови. Кожен член ОСЖД має право користуватися іншими мовами, забезпечивши переклад на будь-яку з робочих мов. У міжнародних контактах можуть застосовуватися також англійська і німецька мови.
Рада залізничного транспорту було створено у 1992 року главами урядів Співдружності Незалежних Держав. Ця Рада складається з керівників адміністрацій і органів керування залізничним транспортом країн СНД. Як асоційовані члени у роботі Ради беруть участь керівники залізничних адміністрацій Латвії та Болгарії. Залізничні адміністрації Литви й Естонії беруть участь у роботі Ради за окремими договорами.
Метою діяльності Ради є координація роботи залізничного транспорту на міжнародному рівні, узгодження умов і принципів його роботи для забезпечення функціонування і розвитку транспортно-економічних зв'язків між країнами СНД, а також третіми державами, прийняття нормативних документів.
Рішенням Ради створено робочі органи:
· тарифна конференція повноважних представників залізничних адміністрацій, основне завдання якої полягає в проведенні погодженої тарифної політики, розробленні рекомендацій щодо рівня ставок за перевезення;
· постійно діюча Комісія повноважних .фахівців вагонного господарства залізничних адміністрацій, яка розробляє єдині технічні рішення, нормативи, здійснює практичні заходи, спрямовані на забезпечення працездатності вантажних вагонних парків;
· інформаційно-технічний центр з обліку вагонного та контейнерного парків, їхнього технічного стану, котрий займається інформаційним забезпеченням і цілісністю парків вантажних вагонів і контейнерів;
· комісія фахівців з інформатизації залізничного транспорту, яка розглядає питання координації розроблення та впровадження автоматизованих систем керування й інших робіт, пов'язаних з інформаційним забезпеченням виробничих процесів;
· комісія з взаємодії залізничних адміністрацій в галузі охорони здоров'я;
· рада з претензій для розгляду спірних справ про відшкодування збитків від несхоронності вантажів. Робота, що проводиться в рамках Ради, дає змогу;
· зберігати технологічну цілісність залізничної мережі України, країн СНД і Балтії;
· зберігати загальний інформаційний і тарифний простір;
· створити нормативну базу, що регулює умови перевезень пасажирів і вантажів у міждержавному залізничному сполученні;
· залучати додаткові обсяги перевезень, зокрема транзитом через територію України;
· координувати експлуатаційну діяльність залізниць з метою забезпечення економічних зв'язків України з країнами СНД і Балтії.
За час діяльності Ради прийнято погоджені рішення щодо розподілу парку вагонів і контейнерів, умов перевезень пасажирів і вантажів у міждержавному сполученні, тарифної політики, порядку взаєморозрахунків, взаємної відповідальності залізниць, безпеки руху, єдиних технічних вимог до утримування рухомого складу та колійного господарства, спільних науково-дослідних робіт.
Міжурядовою організацією спеціалізованого закладу ООН є Міжнародна морська організація — ІМО. Конвенція про створення ЇМО підписана на конференції з питань мореплавства в Женеві в 1949 р., сама ж організація створена в 1958 р. В організацію входило 127 держав. Мета діяльності ЇМО —співробітництво між державами в галузі міжнародного мореплавства і торгівлі, забезпечення можливих норм безпеки на морі, допомоги щодо відміні дискримінаційних заходів, встановлених урядом окремої держави. В межах ІМО діють комітети з безпеки на морі; юридичних питань; охорони морського середовища; технічного співробітництва. Діяльність ІМО має в основному консультативний і дорадчий характер. ІМО складає проекти міжнародних конвенцій, скликає міжнародні конференції з питань мореплавства. Вищий орган — асамблея, що скликається раз на два роки. На асамблеї обирається керівний орган ЇМО — рада. Штаб-квартира розташована в Лондоні (Великобританія);
Міжурядовим закладом при ООН є Міжнародна організація цивільної авіації — ІСАО. Вона займається питаннями співробітництва держав і розробкою стандартів в галузі цивільної авіації, узагальненням досвіду держав-членів в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів. Заснована в 1944 р. Почала функціонувати з 1947 р. СРСР був членом ІСАО з 1970 р. Вищий орган — асамблея. Місцезнаходження — Монреаль (Канада).
Основною робочою групою з автомобільного, морського і залізничного транспорту є Комітет по внутрішньому транспорту Європейської Економічної комісії ООН (КВТ ЄЕК ООН), створений в 1947 р. Діяльність Комітету спрямована на забезпечення дотримання в Європі правил, які регламентують дорожній рух, з метою підвищення безпеки руху на дорогах (наприклад, Конвенція про дорожній рух).
Документи КВТ розсилаються урядам, спеціалізованим закладам, урядовим і неурядовим організаціям, які беруть участь в роботі Комітету і його допоміжних органів, але вони не повинні надаватись газетам та періодичним виданням. В складі допоміжних органів КВТ є підкомітет (основна робоча група) з автомобільного транспорту, а також робочі групи з: митних питань; статистики транспорту; перевезень небезпечних вантажів; перевезення вантажів, що швидко псуються; конструкції транспортних засобів; безпеки руху тощо. Крім країн-членів ЄЕК в роботі КВТ і його допоміжних органів беруть участь урядові і неурядові міжнародні організації. Основна робоча група по автомобільному транспорту працює над заходами по спрощенню міжнародних автомобільних перевезень між країнами Східної та Західної Європи, вирішує питання перегляду положень Конвенції щодо договору міжнародних перевезень пасажирів та багажу (КАПП), приймає рішення по розширенню мережі доріг категорії "Е" для здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Робоча група з безпеки дорожнього руху періодично переглядає правові документи щодо дорожнього руху та здійснює обмін інформацією про правила дорожнього руху, що діють в країнах-членах ЄЕК. Робоча група з конструкції транспортних засобів приймає правові засади в цьому напрямку. Робоча група з митних питань, пов'язаних з транспортом, реалізує заходи щодо застосування положень Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП. Робоча група з тенденцій і економіки транспорту надає країнам-членам ЄЕК інформацію щодо загальних тенденцій національної транспортної політики і готує рекомендації з розвитку транспортної інфраструктури в Європі.
В останні роки в Європі розвитку транспорту надають велику увагу транспортні організації, які започатковані в рамках ЄС.
У грудні 1991 року глави держав і урядів країн-членів ЄС в голандському м. Маастріхт ухвалили рішення про заснування Європейського Союзу. Згідно з договором, всі країни-учасниці ЄС зобов’язуються вести спільну зовнішню політику і політику безпеки. В 1999 році на зміну європейській валютній системі (ЄВС) введена єдина євровалюта. Європейський Союз не є федерацією, а тому європейські органи мають лише право регулювання, що не досягається в рамках політики окремих держав. Це положення зафіксоване в Маастріхтському договорі, як принцип субсидіарності. ЄС не прагне стати відокремленим клубом для західноєвропейців, він відкритий для інших держав Європи. З державами, в яких здійснюються реформи, в тому числі і з Україною, ЄС розпочав переговори про їх входження до Співтовариства. До ЄС сьогодні входять: Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург, Великобританія, Ірландія, Данія, Греція, Іспанія, Португалія. З 1 січня 1992 року на території країн-членів ЄС почав діяти європейський внутрішній ринок. В межах Співтовариства скасовано митні й економічні кордони. З 1993 року на всій території ЄС, з його 340 мільйонним населенням, діє вільне пересування товарів, осіб, капіталу і послуг. Країни-члени передали до компетенції ЄС значну частину своїх суверенних прав і завдань. Він веде спільну політику, зокрема в таких галузях, як аграрний сектор (для 96% всієї продукції), торгівля з третіми державами, сприяння відсталим регіонам, транспортна, науково-дослідна, технологічна та екологічна політика, а також співробітництво в зовнішньо-політичних питаннях.
В Маастріхтському договорі міститься спеціальна угода про створення, розширення загальноєвропейських транспортних коридорів та мереж автострад.
В Комісії Європейського співробітництва за діяльність транспорту відповідає Генеральна дирекція VII, для чого була створена Робоча група автострад (РГА/МWG).
РГА працює за наступними напрямками: висвітлює проблеми транспортної мережі і дослідження в області транспорту; проводить стандартизацію технологій ділянок автострад; організовує менеджмент транспорту на загальноєвропейських транспортних магістралях; впроваджує заходи щодо охорони навколишнього середовища; землеулаштування; фінансування програм тощо.
Актуальним є розробка РГА документу про подальше співробітництво під назвою "Тгаnseuropean networks towards a master plan for the road network and road traffic” ("Зальноєвропейські мережі — шлях до головної схеми дорожньої мережі і транспортних засобів").
Крім того в Європі створені і функціонують наступні транспортні міжнародні організації: Європейська конференція міністрів транспорту (ЕКМТ/СЕМТ),штаб-квартира в Парижі, створена в 1953 р.; Європейське товариство (ЄЕС), штаб-квартира в Брюселі, створене в 1957 р.; Організація економічного товариства та розвитку (ОЕСР/ОЕСД),штаб-квартира в Парижі, створена в 1961 р., яка виникла на базі організації Європейського економічного співтовариства (ОЕЗС),заснованого в 1948 р. Європейський Союз (ЕС/ЕU), допомагає розвиватися співробітництву в європейській економічній зоні між ЄС і країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ/ЕFТА).
Результатом діяльності цих організацій було підписання угод з технологічного обладнання транспортних засобів, регулювання дорожнього руху, уніфікації та вдосконалення транспортного законодавства різних країн.
Організацією міжнародних автомобільних перевезень у світі займаються як урядові, так і неурядові організації. Урядові організації створюються шляхом укладання відповідних міжурядових угод, а неурядові — за рішенням національних асоціацій, союзів, бюро тощо, які об'єднуються за професійною ознакою.
Обов'язкова умова функціонування неурядових організацій полягає в тому, щоб законність їх рішень визнавалась і на державному рівні. Дуже часто рішення неурядових міжнародних організацій отримують офіційне ухвалення міждержавних або національних урядових організацій. Для успішної діяльності таких неурядових організацій органи державного управління створюють спеціальні гарантійні фонди. Неурядові міжнародні організації часто мають статус консультативних органів при міжурядових об'єднаннях, наприклад, при комісіях і радах ООН.
Принципи побудови міжнародних неурядових організацій можуть мати як комерційний, так і некомерційний характер. В іншому випадку їх діяльність не спрямована на отримання прибутку і забезпечується за рахунок відрахувань учасників.
В 1997 році Україна стала учасником Європейської Конференції міністрів транспорту (ЄКМТ),яка займається розвитком і узгодженням транспортної політики країн-учасниць. ЄКТМ забезпечує функціонування системи багатосторонніх квот на дозволи для транспортного обслуговування країн-учасниць.
Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ) є неурядовою некомерційною організацією і був заснований у березні 1948 року у Женеві професійними автошляховими і автотранспортними об'єднаннями і асоціаціями європейських країн. Зараз членами МСАТ є всі держави Європи, багато країн Азії, Північної і Південної Америки — всього понад 120 національних союзів автоперевізників.
Згідно із ст. 2 Статуту МСАТ головна мета його діяльності — захист, розвиток і процвітання у всіх країнах національного і автомобільного міжнародного транспорту, захист інтересів професійних транспортників і полегшення їх праці.
Вищим органом МСАТ є загальні зборі його членів. В Президію входять президент МСАТ і 8 її членів. Поточна діяльність по управлінню роботою Союзу здійснюється генеральним секретаріатом, який очолює генеральний секретар.
Міжнародний союз автомобільного транспорту складається із трьох секцій, які очолюють відповідні бюро: пасажирських перевезень; вантажних перевезень; перевезень за особистий рахунок.
Рішення готуються за участю груп експертів, які працюють в комісіях і робочих групах: міжнародній, технічній, юридичній, з дорожньої безпеки, митних та інших питань.
МСАТ виступає як представник перевізників при розгляді і уніфікації правових норм щодо організації праці і відпочинку водіїв, безпеки дорожнього руху тощо. Важливе місце займає в діяльності МСАТ робота по спрощенню митних формальностей. МСАТ займається упорядкуванням податків і зборів від перевезень.
Як професійне об'єднання автотранспортників МС^АТ приділяє велику увагу вирішенню практичних питань роботи водіїв: технічному обслуговуванню і ремонту, розміщенню водіїв і пасажирів у готелях, наданню медичної допомоги тощо.
МСАТ відповідає за організацію перевезень згідно Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжок МДП, забезпечуючи національні асоціації перевізників необхідною документацією. Таким чином, МСАТ є неурядовою організацією щодо міжнародних автомобільних перевезень і бере участь у вирішенні питань митного оформлення, які входять в одну з найбільш пріоритетних сфер контролю державними службами за діяльністю транспортних організацій.
Міжнародна федерація експедиторських асоціацій (ФІАТА) є неурядовою некомерційною організацією. Вона створена в 1926 році у Відні і зараз об'єднує транспортно-експедиторські фірми з 150 країн. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Цюриху. Як професійне об'єднання експедиторських фірм, які забезпечують організацію перевезень вантажів в міжнародному сполученні, ФІАТА є консультативним органом при Раді ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).
ФІАТА представляє транспортно-експедиторські фірми в різних міжнародних органах і забезпечує захист інтересів експедиторів на міжнародному рівні, займається поширенням і підвищенням якості транспортно-експедиторських послуг, організовує підвищення кваліфікації експедиторів.
Керує ФІАТА Генеральна асамблея, яка скликається раз в два роки. Щорічно збирається для організації поточної роботи Виконавчий комітет, в якому кожну країну-учасницю представляє чотири делегати.
Дев'ять технічних комітетів ФІАТА розробляють рекомендації щодо уніфікації транспортних документів і типових умов експедиціювання та страхування. В їх роботі велика увага приділяється раціональній організації навантажувальне — розвантажувальних операцій, взаємодії при перевезенні вантажів різними видами транспорту.
ФИАТА організовує щорічну виставку і займається видавничою діяльністю, за допомогою якої здійснюється обмін інформацією та розповсюджуються раціональні методи і технології транспортно-експедиційного обслуговування.
Координаційна транспортна нарада (КТН)держав-учасниць СНД започаткована 30 грудня 1991 р. в Мінську на нараді прем"єр-міністрів урядів 11 незалежних держав СНД, де була підписана угода щодо принципів та умов взаємовідносин в галузі транспорту.
Положення про КТН було затверджене рішенням Президії Міждержавного економічного комітету (МЕК) Економічного союзу від 26 грудня 1995 року. На КТН були покладені функції формування єдиного транспортного простору, розробки концепції визначення узгодженої тарифної політики на транспорті, розробки та реалізації програми спільного використання транспортних інфраструктур, розробки концепції розвитку транспорту на основі прогнозу потреб в транспортних послугах, інвестиційної політики, розробки єдиних принципів побудови тарифів, проектів законодавчих та підзаконних актів, стандартів і норм. Крім того, ним визначається порядок функціонування на території сторін, що домовляються, всіх видів транспорту незалежно від форм власності, створення правових, економічних і організаційних умов для добросовісної конкуренції і взаємного інвестування капіталів, формування та проведення на транспортно-дорожньому комплексі єдиної науково-технічної політики, в тому числі в галузі екології і безпеки руху, розробки і укладення угод про надання на взаємній основі технічної допомоги транспортним засобам, членам їх екіпажів і пасажирам, що постраждали від аварій або дорожньо-транспортних пригод тощо.
КТН розглядає на своїх сесіях питання, що відносяться до автомобільного, повітряного, морського, внутрішнього водного транспорту і дорожнього господарства. Сесія КТН відбувається два рази на рік.
7 липня 1994 року в м. Алма-Ата КТН була прийнята Концепція основних напрямків скоординованої транспортної політики держав-учасниць СНД, яка покладена в основу діяльності цього органу.
8 рамках КТН створена підгалузева міждержавна нарада державних автотранспортних адміністрацій і асоціацій міжнародних автомобільних перевізників. Основними задачами цієї наради є:
· розробка положень щодо надання технічної допомоги, сервісного обслуговування, заправки паливом транспортних засобів;
· підготовка пропозицій, пов'язаних з упорядкуванням процедур перетину кордонів і скорочення простоїв;
· уніфікація вимог щодо професійної підготовки менеджерів та водіїв;
· інформаційне забезпечення органів управління автомобільним транспортом держав-учасниць СНД;
· науково-технічне співробітництво в галузі автомобільного транспорту;
· узгодження тарифної політики на транспорті.
¨ ¨ ¨ ¨ ¨
2. Взаємодія видів транспорту
при перевезенні вантажів