Взаємодія в області планування охоплює наступне коло питань: визначення обсягів перевезень, прогнозування розподілу об'ємів перевезень між видами транспорту, визначення тенденцій перспективного розвитку видів транспорту, розробка єдиної номенклатури вантажів, обгрунтування сфер діяльності видів транспорту .
При довгостроковому плануванні виходять з концепції розвитку транспорту. Розробка концепції передбачає визначення місця та ролі транспорту в плануємому періоді, вивчення потреб у перевезеннях та способів їх задоволення (виконується на основі прогнозу змін розвитку суспільного виробництва та його впливу на обсяги перевезень), формування мети розвитку транспорту та її обгрунтування, оцінку потреб у матеріальних, фінансових та енергетичних ресурсах, заключення про рівень та динаміку розвитку га-лузі.
Загальними принципами планування є повне задоволення транспортних потреб підприємств суспільного виробництва та населення, ефективне використання технічних засобів та різних видів ресурсів, розгляд роботи всіх видів транспорту в комплексі.
Розрізняють програмно-цільовий, балансовий та нормативний методи планування.
Програмно-цільовий - використовується, в основному, в державних програмах і розробляється по схемі мета - засоби досягнення - етапи в її досягнені.
Балансовий - полягає, у визначенні об'ємів виробництва та споживання в галузевому та територіальних розрізах за видами продукції. Матеріальний баланс регіона відбиває наявність ресурсів та їх розподіл. Аналіз дозволяє виділити райони надлишку та дефіциту продукції, що в свою чергу дає змогу прогнозувати вантажопотоки. На основі матеріальних балансів розробляють транспортно-економічні баланси, які уявляють систему показників, що відбивають за плановий період потреби у ресурсах за номенклатурою підприємств (галузей, регіонів) та обсягах перевезень. Ці баланси мають виключну цінність для транспортних підприємств, але процес їх отримання трудомісткий, тому використовується дуже рідко.
Нормативний метод полягає у виконанні розрахунків з використанням встановлених норм.
Існують наступні найважливіші види планів.
План перевезень. Вміщує завдання за обсягом та географією перевезень. Він визначає потребу в розвитку технологічної бази, обсязі ресурсів та порядок оперативної експлуатації транспортних засобів. Основні форми плану: перспективний (до 5 років), поточний (місяць-рік), оперативний (доба). На сучасному етапі, для більшості підприємств України, плануванню характерні неузгодженість та інформативна несумістність планів виробництва, постачання і перевезень. Погодження планів перевезень між видами транспорту заключається у визначенні спільних обсягів перевезень. Питання розміщення вантажопотоків за видами транспорту, обсягами та напрямками перевезень вантажів у змішаному сполучені вирішується сьогодні вантажовласниками.
Розклад руху. Має вигляд таблиць, що регламентують розміри руху за добу кількістю рейсів, точний час відправлення та прибуття кожної транспортної одиниці на кожний пункт за маршрутами руху. Дає уявлення про рівень регулярності та безперервності руху.
Графік руху. Це графічний документ (осі шлях-час), який вміщує всі види руху.
План формування (маршрутизація). Це періодично розроблюємий документ, що визначає в яких за типом (призначенням) транспортних .засобах та маршрутах повині перевозитись вантажі, щоб забезпечити мінімальний термін доставки та витрати.
Контактний графік. Уявляє собою графічне зображення роботи взаємодіючих видів транспорту. Суть його полягає в забезпеченні поєднання в просторі, часі та обсязі технологічних процесів (операцій), що виконуються у транспортному вузлі.
При плануванні спільної роботи взаємодіючих видів транспорту найбільш складною ділянкою є оперативне планування. Його функції заключаються у встановлені погоджених обсягів роботи взаємодіючих видів транспорту та їх підрозділів на найблищий час, маршрутизації перевезень, організації узгодженої роботи транспортних та галузевих підприємств.
Найбільш досконалою формою взаємоузгодженого планування роботи є безперервне планування. Терміни безперервного взаємоузгодженого планування встановлюють з урахуванням особливостей роботи видів транспорту та можливості формування необхідної інформації і складає, як правило, 3-14 доби. Роботою керує координаційна група, яка два рази на тиждень проводить робочі наради. По два рази на тиждень на обчислювальний центр передається інформація про залишки, планове надходження вантажів, про переробну спроможність вантажних фронтів та наявність рухомого складу. На ЕОМ розроблюють безперервний план роботи. Координаційна група розглядає його (при необхідності коригує) та затвержує. Потім доводить план до виконавців. Згідно з одержаним планом, у виробничих підрозділах розробляють змінно-добові плани та супутні їм документи, які передають для виконання на відповідні ділянки роботи.
¨ ¨ ¨ ¨ ¨