Взаємодія і координація роботи видів транспорту

 

Між видами транспорту ведеться бо­ротьба за клієнтів, що визначає їх взаємодію. Питання взає­модії виникають і тоді, коли один вид транспорту не може забез­печити повний цикл перевезень. Того, що рухомий склад різних видів транспорту істотно відрізняється значеннями технічних показників виникають ситуації, коли ефективне використання одного виду транспорту викликає низьку продуктивність роботи суміжного, що потребує рішення задачі про справедливий розподіл прибутку. Крім цього, можливі інші ситуації, пов'язані зі скороченням три­валості доставки та її вартості, що зумовлюють ефективну співп­рацю різних видів транспорту. Наприклад, сировина, яку конче потребує міське підприємство, надійшла на одну із київських за­лізничних станцій. Для "її переадресування на найближчу до підп­риємства станцію, а потім на під'їздні колії підприємства пот­рібно не менше доби, а при використанні автомобільного транспор­ту доставка сировини буде виконана за декілька годин.

Отже, видам транспорту водночас притаманні процеси диферен­ціації (розподіл сфер діяльності) та інтеграції (спільна органі­зація перевезень), які визначають їх взаємодію.

Взаємодія – це діяльність спрямована на реалізацію спільної мети, яка передбачає найбільш повне використання всіх ресурсів і можливостей системи. Взаємодія – це широке поняття, яке з ураху­ванням існуючого адміністративно-галузевого поділу показано у спрощеному схематичному вигляді на рис. 2.1 Кожній складовій цього паралелепіпеда відповідають свої функції, організаційні структури, проблеми та шляхи їх вирішення.

 

 

 

Наприклад, маленькому паралелепіпеду з координатами технічний-міжгалузевий-міжнародний рівні відповідає розгляд багатьох проблем таких як, стандартиза­ція технічних засобів, узгодження вимог до рухомого складу, роз­будова сумісних інформаційних систем, тощо. Для вирішення цих проблем створюються різного типу організаційні структури на від­повідних рівнях управління. Слід визначити, що на структуризованій схемі непозначено тісні зв'язки між всіма рівнями та облас­тями взаємодії. Так, техніка в значній мірі визначає технологію, право накладає обмеження на використання техніки, регіональні потреби можуть суперечити відомчим тощо.

Для ефективного функціювання взаємодіючих видів транспорту необхідно узгодити їх роботу на всіх рівнях та областях управ­ління, що досягається шляхом координації. Координація - по суті це погодження, вироблене та встановлене спільно декількома сто­ронами. Вона направлена на формування корегуючих або підтримую­чих дій для забезпечення погодженної роботи у досягненні органі­заційно незалежних цілей. Існують два шляхи досягнення погодже­них дій - зрівняння приоритетів за цілями, що збігаються та об­меження вибору альтернатив за цілями, що відрізняються. Процес реалізації цих шляхів уявляє собою організовану послідовність зв'язаних між собою блоків переробки інформації. Спочатку виді­ляються спільні інтереси і ті, що разходяться. Потім виконується оцінка ступеню їх взаємої обумовленності та взаємної залежності, які необхідні для формування шляхів взаємодії. На останньому етапі виконується вибір альтернатив, що задовольняють погодженим вимогам. У кожному конкретному випадку, задачі координації різ­няться - або це фіксація інтересів які збігаються, або їх пере­будова, або доведення доцільності погодженного прямування до своїх цілей через усунення можливих протиріч та конфліктів, або установлення компромісу та режиму обопільної допомоги. Координа­ція – не завжди співробітництво, але завжди вирішення протиріч. У процесі координації відбувається, по-перше: співставлення ін­тересів координуємих; по-друге: розстановка приоритетів; по-тре­тє: орієнтування діяльності координуємих.

Співвідношення витрат часу на координацію за рівнями управ­ління на виробництві наведено на рис. 2.2.

 

На сучасному етапі розвитку транспорту ще не вирішено бага­то проблем взаємодії та координації роботи різних видів транс­порту на всіх рівнях управління. На рівні взаємодії транспорту та інших галузей господарства не встановлено оптимального спів­відношення між рівнями розвитку суспільного виробництва та транспорту, невизначені оптимальні пропорції розвитку окремих видів транспорту, немає загально визнаної методики побудови і оцінки транспортної мережі, потребує удосконалення методика роз­рахунку тарифів на перевезення, відсутня єдина класифікація ван­тажів для всіх видів транспорту. Ці проблеми посилюються іншими, які виникають на менших рівнях управління. Так, більшість проб­лем взаємодії окремих видів транспорту пов'язані з організацією та удосконаленням роботи транспортних вузлів, де виникають проб­леми неузгодженності дій, різноманітності тарифних систем, необ­хідності багаторазового переоформлення документів, тощо.

Основними напрямками взаємодії в транспортних вузлах є: ор­ганізація єдиних змін працівників взаємодіючих видів транспорту, спеціалізація ділянок, концентрація техніки та ресурсів, вибір раціональних транспортних засобів та порядку оброблення рухомого складу, зменшення тривалості та кількості операцій, погодження режиму роботи транспортних засобів і підприємств регіону.

Крім цього, між окремими видами транспорту є специфічні напрямки взаємодії. Так, взаємодія залізничного магістрального та промислового транспорту відбувається за напрямками: оптималь­ний розподіл операцій з обробки вагонів між підприємством та станцією прилягання (підбір груп вагонів за фронтами розванта­ження і за призначенням, формування маршрутів, тощо), встанов­лення оптимальних проміжків часу між подачами груп вагонів, маршрутами та нормами знаходження вагонів на під'їздних коліях, розробка заходів щодо зменшення витрат часу знаходження вагонів залізниці на коліях підприємства, вибір оптимальної схеми меха­нізації та автоматизації навантажувально-розвантажувальних ро­біт, організація оперативного керівництва та планування роботи транспорту підприємства та залізничної станції на основі взаєм­ної поінформованності.

Взвємодія залізниці з автомобільним транспортом має свої специфічні напрямки: організація прямого змішаного залізнич­но-автомобільного сполучення, завезення та вивезення вантажів на залізничні станції, організація транспортно-експедиційного обс­луговування.

При взаємодії річкового та залізничного транспорту, основ­ними напрямками взаємодії є: збільшення перевезень у прямому змішанному сполученні, впровадження наскрізної маршрутизації, організація перевантажувальної роботи.

При перевезеннях пасажирів, основними напрямками взаємодії видів транспорту є: погодження розкладу руху транспортних засо­бів, встановлення оптимальної структури та чисельності парку ру­хомого складу, розробка тарифно-квиткової системи та загальної системи продажу квитків.

 

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨