Даний договір укладається на термін за згодою сторін.
Даний договір може бути доповнений і змінений за згодою сторін з оформленням доповнення до договору, що буде невід'ємною частиною цього договору.
Термін дії даного договору автоматично продовжується на наступний термін на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення терміну його дії письмово не заявить про його припинення.
У випадках установлення недоцільності або неможливості подальшого здійснення спільної діяльності, або встановлення неминучості одержання негативного фінансового результату такої діяльності будь-яка сторона вправі внести пропозиції про дострокове розірвання даного договору, що має бути розглянутий у 3-х місячний термін.
Дія договору припиняється з моменту підписання сторонами протоколу про його розірвання після закінчення 3-х місяців з дати подачі однією зі сторін пропозиції про його розірвання.
При припиненні договору у зв'язку з закінченням терміну його дії або у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Порту, Порт за згодою Підприємства викупає в нього рухоме майно, що було придбано ним за узгодженням з Портом, по вартості, визначеної шляхом експертної оцінки, та відповідно з порядком, встановленим Фондом державного майна України.
При достроковому розірванні договору з ініціативи Підприємства питання про викуп рухомого майна Підприємства, що використовувалося в спільній діяльності, вирішується Портом у залежності від реальної потреби в цьому майні. Вартість майна визначається експертною оцінкою.
В усіх випадках припинення даного договору Порт у __ місячний термін з дня припинення дії договору повертає Підприємству кошти, вкладені останнім у самостійне чи часткове фінансування капітального будівництва, здійсненого на території порту, за ціною експертної оцінки відповідного майна.
Усі питання, що регламентують спільну діяльність і не знайшли відображення в даному договорі, регулюються чинним законодавством України.
¨ ¨ ¨ ¨ ¨
5.7. Технологія перевантажувальних робіт в портах
Вантажна обробка транспортних засобів
Технологічний процес вантажної обробки транспортних засобів забезпечує найбільш доцільне розміщення і використання перевантажувальних засобів порту, мінімальні витрати часу на вантажну обробку суден, вагонів і автомобілів, раціональне розміщення людей, суворе дотримання вимог безпеки праці й охорони навколишнього середовища.
Опис технологічного процесу вантажної обробки транспортних засобів відбивається в наступній документації: паспорті порту, робочих і тимчасових технологічних картах завантаження-розвантаження суден і вагонів, годинних графіках розвантаження суден, технологічних процесах (типових циклах) повної обробки суден у порту, графіках вантажної обробки суден, єдиному технологічному процесі (ЄТП) обробки суден і вагонів (роботи порту і припортової залізничної станції), плані організаційно-технічних заходів щодо реалізації технологічного процесу в майбутню навігацію.
Паспорт порту містить наступні основні розділи: загальні відомості, пропускна здатність причалів порту, технічні дані порту, техніко-економічні показники порту, ситуаційний план порту, схематичний план порту, технічна характеристика упоряджених механізованих причалів порту, перевантажувальне устаткування порту, службово-допоміжні судна порту. Технологічна карта розвантаження суден і вагонів – основний документ, що визначає організацію і порядок виконання перевантажувальних робіт.
Технологічні карти розвантаження суден і вагонів можуть бути робочими і тимчасовими. Робоча технологічна карта визначає організацію і послідовність виконання відпрацьованого й освоєного в порту перевантажувального процесу. Вона повинна містити опис технологічного процесу за операціями; розміщення перевантажувальних машин і докерів-механізаторів по операціях перевантажувального процесу; склад вантажозахватних пристроїв, такелажу й інструменту; вказівок з техніки безпеки, охорони праці і навколишнього середовища; оформлювальні і стверджуючі реквізити.
Тимчасова технологічна карта розробляється на період освоєння перевантажувального процесу щодо нового для даного порту вантажу, при зміні технології вантажу, що перевантажувався раніше в порту, або при освоєнні передових методів і прийомів перевантаження вантажів. Зміст тимчасовий аналогічний змістові робочої технологічної карти, але процедурні питання розробки, узгодження, затвердження, розмноження, обліку і зберігання значно спрощені.
В залежності від місця виконання і призначення в технологічних картах перевантажувальні операції поділяються на наступні:
с у д н о в а – формування або розформування пакета, укладання вантажу в трюмі або на палубі судна, стропування, переміщення вантажу в трюмі, зачищення трюму, підгортання (штивка) вантажу;
к о р д о н н а або ф р о н т а л ь н а – переміщення вантажу кордонної (фронтальної, основної) машиною в зоні її дії (із судна на причал, склад, у вагон, на автомобіль або назад);
п е р е д а т н а – передача вантажу від (с) однієї машини до (на) іншої (іншу);
т р а н с п о р т н а – переміщення вантажу машинами внутріпортового транспорту з оперативної (прикордонної) площадки на склад або назад, а також із складу на склад;
в а г о н н а – формування або розформування вантажу в пакети, переміщення й укладання усередині вагона, стропування, підгортання вантажу у вагоні або його зачищення;
а в т о м о б і л ь н а – завантаження або розвантаження автомобіля;
с к л а д с ь к а – завантаження або розвантаження перевантажувальних машин або захоплювальних пристроїв, формування і розформування пакета, переміщення й укладання вантажу в штабель на складі.
При розробці технологічного процесу вантажної обробки транспортних засобів використовуються норми часу на виконання окремих операцій: норми часу на формування і розформування підіймання вантажу, норми часу на одне стропування вантажу, норми часу на підіймання, поворот і опускання вантажу або вантажозахоплювального пристрою краном.
При перевантаженні навалочних вантажів для визначення тривалості суднової, вагонної і складської операцій замість норм на формування і розформування пакетів, стропування використовують норми часу на установлення грейфера на вантаж, захоплення вантажу грейфером, напрямок навантаженого грейфера і висипання вантажу з грейфера.
При перевантаженні лісоматеріалів норми часу на виконання окремих операцій відрізняються від аналогічних норм для навалочних вантажів.
Крім операцій, що складають безпосередньо перевантажувальний процес, у зв’язку із стиснутими умовами роботи і недостатнім оглядом крановиком простору в трюмі потрібний нагляд за переміщенням, вантажозахоплювального пристрою. Витрати часу на активний нагляд при підійманні й опусканні захоплювального пристосування приймаються від 5 до 10 с.
Нормативи часу для навалочних вантажів установлені з урахуванням часткового сполучення елементів підіймання й опускання грейфера з поворотом стріли крана. Для тарно-штучних вантажів нормативи часу розраховані на завантаження (розвантаження) суден І й ІІ типів. Типи суден і групи кранів приймають відповідно до Єдиних комплексних норм виробітку і часу на перевантажувальні роботи, виконувані в річкових портах і на пристанях (ЄКНВІЧ) або Відомчими комплексними нормами виробітку і часу на перевантажувальні роботи, виконувані в річкових портах і на пристанях (ВКНВІЧ).
У технологічному процесі перевантаження штучних вантажів і контейнерів у більшості випадків основними технічними засобами є авто- і електронавантажувачі. При цьому виникає необхідність визначення тривалості операцій по переміщенню вантажів, виконуваних навантажувачами. Витрати часу на виконання операцій акумуляторними й автомобільними навантажувачами і витрати часу на їх рух з вантажем і без вантажу приймаються за нормами.
План організаційно-технічних заходів щодо реалізації технологічного процесу в майбутню навігацію передбачає розробку питань забезпечення готовності порту до вантажної обробки транспортних засобів. У ньому здійснюється розміщення і закріплення перевантажувальних машин за вантажними районами і причалами, розробляються заходи щодо підготовки берегових технічних засобів, рейдового, службово-допоміжного і роз’їзного флоту; підготовки і розміщення кадрів, відпрацьовуються питання організації й оплати праці на перевантажувальних роботах і т.д..
Перевантаження штучних вантажів і контейнерів
До штучних відносяться вантажі, перевезені в мішках, стосах, пачках, тюках, ящиках, бочках. “Маса одного місця вантажів змінюється в межах: від 15 до 300 кг, а іноді і до 500 кг.
Особливу групу складають контейнери і штучні вантажі, що перевозяться окремими місцями в упакуванні і без нього. До них відносяться великовагові і громіздкі вантажі, велике устаткування (верстати, вузли машин і агрегатів, автомобілі й ін.), металоконструкції і залізобетонні вироби масою 15 т і більш.
За умовами перевезення і зберігання штучні вантажі звичайно поділяють на три групи:
· ті, що потребують захисту від атмосферних опадів і сонця, які зберігають у закритих складах, перевозять у трюмах суден і критих вагонах;
· зберігання яких допускається на відкритих площадках (з накриттям у разі потреби брезентом), які перевозять у відкритому рухомому складі;
· швидкопсувні, які перевозять у спеціально обладнаних суднах-рефрижераторах, вагонах-рефрижераторах або льодовиках, зберігають у складах-льодовиках.
В окрему групу виділяються небезпечні і легкогорючі вантажі, перевезення і зберігання яких здійснюють за особливими правилами.
В залежності від форми, розмірів, маси, упакування і фізико-хімічних властивостей штучні вантажі поділяють на групи: вантажі, що перевозяться в ящиках, у мішках, у бочках, у стосах, великовагові вантажі, метали і металовироби. Групи поділяються на класи.
Значне число груп, класів і найменувань штучних вантажів утрудняють застосування універсальних машин і пристосувань для їх перевантаження. Тому з метою полегшення перевантажувальних робіт застосовують транспортні пакети з використанням різних засобів пакетування. Застосовують пакети, сформовані без піддонів.
Укрупнення пакетів забезпечує використання крупнотоннажних піддонів, що одержали назву флети. Вони можуть бути плоскими, з торцевими опорними стінками, із знімними стійками, з бортами і відкидною торцевою стінкою і з незнімними стінками у вигляді ящикового піддона.
Штучні вантажі і контейнери в сучасних річкових портах перевантажують, як правило, на спеціалізованих причалах портальними, козловими і мостовими кранами, мостовими перевантажувачами.
Велика номенклатура штучних вантажів, перевезених у контейнерах, на піддонах і в непакетованому вигляді, розмаїтість їх форм, розмірів і маси, а також тари й упакування вимагають різних захоплювальних пристроїв для їх перевантаження.
Перевантаження лісоматеріалів, навалювальних і насипних вантажів
Лісоматеріали, що перевозяться водним транспортом, бувають довгомірними (4–9 м), короткомірними (1–3,5 м), круглими. Крім того, це можуть бути стійки різного сортаменту, пиломатеріали (дошки, брус, шпали) та інші лісоматеріали (клепка, технічні тріска, тарна дощечка й ін.).
При перевантаженні круглих лісоматеріалів розсипом використовують спеціальні вантажозахоплювальні пристрої – грейфери різної конструкції.
Широке поширення одержало перевезення круглих лісоматеріалів пакетами. У пакети круглий ліс формують у пункті відправлення і незалежно від виду транспорту перевозять без розформування до складу одержувача в пункті призначення. При формуванні пакетів використовують різні пакетуючі засоби. Найбільше застосування при формуванні пакетів на воді одержали багатооборотні напівтверді стропи п’яти модифікацій.
Для навантаження круглих лісоматеріалів у судна і вивантаження їх із суден використовують переважно схеми механізації, у яких основними перевантажувальними машинами є портальні і мостові крани, у якості тилових використовують портальні, напівпортальні, консольні, козлові, мостокабельні крани або бруківки перевантажувачі.
Навалочні вантажі – це різноманітні кускові, зернисті і порошкоподібні матеріали, перевезення і зберігання яких здійснюють без упакування, навалом. У залежності від умов перевезення і зберігання в портах навалочні вантажі поділяються на дві групи: вантажі, що допускають зберігання на відкритих площадках і перевезення у відкритих суднах і вагонах (кам’яне вугілля, руди, нерудні будівельні матеріали, технічна сіль, камінь, щебінь і ін.); вантажі, зберігання і перевезення яких повинно здійснюватися в закритих складах і закритих транспортних засобах (харчова поварена сіль, калійна сіль, цемент, апатитовий концентрат і ін.).
Для перевантаження значної частини навалочних вантажів як вантажозахоплювальні пристрої використовують грейфери – пристрої, за допомогою яких здійснюють перевантаження вантажів способом двостороннього зачерпування.
З різних типів перевантажувальних машин можуть компонуватися схеми механізації перевантаження навалочних вантажів для причалів з різним вантажообігом. Особливе місце в перевантаженні навалочних вантажів займає видобуток і перевантаження нерудних будівельних матеріалів (НБМ).
До насипних відносяться зернові вантажі, які вантажать у судна, в основному, на причалах хлібоприймальних пунктів. До складу зернових вантажів входять пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, горох, просо, гречка й ін.
Основна частина зерна, перевезеного водним транспортом, вивантажується на причалах мірошницьких або комбікормових комбінатів. На причалах річкових портів зерно перевантажується в незначних кількостях. При цьому застосовуються, в основному, кранові схеми механізації із спеціальними грейферами, що щільно закриваються. У цьому випадку зернові вантажі перевантажуються “судно-вагон” із завантаженням вагонів через бункер. Організація перевантажувальних робіт у порту містить у собі три найбільш істотні елементи:
· адміністративне керівництво ходом перевантажувальних робіт, здійснюване за лінійно-штабним принципом начальником порту, його заступниками і функціональними відділами управління порту і начальниками вантажних районів (дільниць) із заступниками і змінними помічниками;
· оперативне керівництво обробкою транспортних засобів, розміщенням і використанням перевантажувальних засобів і бригад докерів-механізаторів, реалізоване диспетчерською службою через безпосередніх організаторів виробництва – змінних помічників, начальників вантажних районів (дільниць), начальників причалів і ін.;
· організацію й оплату праці безпосередніх виконавців перевантажувальних робіт – бригад докерів-механізаторів.
Адміністративне керівництво роботою порту, у тому числі перевантажувальними роботами, очолює начальник порту, що разом із заступниками і функціональними відділами керує всією діяльністю порту, відповідає за дотримання і виконання виробничої, фінансової і трудової дисциплін, укладених договорів і взаємних зобов’язань.
Оперативне керівництво перевантажувальним процесом, здійснюване диспетчерською службою, забезпечує ефективне виконання оперативних планів, єдиних технологічних процесів обробки транспортних засобів, підтримку перевантажувального процесу в заданому плановому режимі. Склад і структура диспетчерського апарату порту визначаються обсягом і характером роботи, виконуваної портом.
Безпосередніми виконавцями перевантажувальних робіт у порту є бригади докерів-механізаторів. Ефективність перевантажувального процесу багато в чому залежить, поряд з якістю адміністративного й оперативного керівництва, від форми організації й оплати праці цих бригад.
¨ ¨ ¨ ¨ ¨