Чинники, які обумовлюють зростаючу роль морських портів. Відповідно до тенденцій світового економічного розвитку у найближчому майбутньому очікується суттєве зростання товарообміну у напрямку Європа – країни Азійсько-Тихоокеанського регіону. Так, за оцінками експертів ЄС до 2010 року очікується збільшення товарообміну за цим напрямком на 30-35 %. Очікується також зростання товарообміну за напрямком європейської осі „Північ-Південь” – за експертними оцінками, до 2010 року – на 25-30 %. За прогнозами, суттєве збільшення перевезень транзитних вантажів передбачається в тому числі і для морського транспорту. У зв’язку з цим Україна має потенційні можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за цими напрямками.
Це вимагає реалізації конкретних заходів щодо подальшого розвитку та модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури та створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни. У цьому контексті зростатиме роль морських портів, як однієї із найважливіших ланок національної транзитно-транспортної інфраструктури.
Між тим, на сьогодні для України існує загроза збереження негативних тенденцій у цій сфері. Зокрема, це зменшення обсягів транзиту територією України за більшістю напрямків, недостатнє завантаження потужностей транспортної системи (зокрема, портів, залізниць) власною вантажною базою. За оцінками експертів, транзитний потенціал України на сьогодні реально використовується лише на 50-60 %, в тому числі невикористаний резерв переробної спроможності українських портів становить більше 30 % (2005 р.). За цих умов подальша втрата транзиту при неможливості принципово збільшити власну вантажну базу суттєво вплине на функціонування всього транспортного комплексу країни. Міждержавний транзит через українську територію – це значний національний ресурс, який на сьогодні використовується не повною мірою. Погіршення становища України у транзитній сфері може мати незворотний характер, якщо сучасні негативні тенденції не будуть враховані на загальнодержавному рівні при розробці національної транспортної політики.
Протягом останніх років зберігається тенденція до зменшення обсягу транзиту та зменшення його частки у загальному вантажообігу портів України. Так, обсяг транзиту у 2002 році в цілому по всіх морських торгових портах становив 48972 тис. т (що складало 44 % від загального вантажообігу), у 2004 році – 42717,3 тис.т (відповідно 38 %), у 2005 – 38906,2 тис. т (відповідно 36 %). Позитивна динаміка зростання обсягу транзиту спостерігається у Ренійському, Ізмаїльському, Усть-Дунайському, Миколаївському, Керченському портах, порту Южний. Негативні тенденції щодо зменшення обсягів транзиту спостерігалися у Іллічівському, Одеському, Феодосійському, Бердянському, Маріупольському портах. При цьому найбільші темпи спаду транзиту – в Феодосійському порту, для якого основну частку транзиту до 2004 року становила нафта російського „Юкосу”.
Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростання загального вантажообігу та транзиту через приватні морські портово-перевалочні комплекси, які не підпорядковані Мінтранзв’язку.
Чинники, які визначають втрати транзитних вантажопотоків для України, можуть бути поділені на зовнішні та внутрішні.