Теоретичні відомості по темі

Ідея про спалювання палива безпосередньо в циліндрі проста сама по собі. Так, помітний слід у створенні двигуна внутрішнього згоряння належить французькому механіку Ж.Ленуару, який в 1860 році його збудував. За своєю конструкцією ДВЗ повторював форми парової машини, працював на світильному газі, що використовувався у вуличних ліхтарях. Газ, який подавався у двигун перед запалюванням не піддавався попередньому стисненню, тому його ККД був низьким і не перевищував 4%, тобто нижчий ніж парової машини. Більш досконалий і економічний газовий двигун побудували німецькі винахідники М.Отто і Е.Лаген у 1867 році. За декілька років наполегливої праці вони у 1878 році удосконалили модель свого двигуна, застосувавши попередній стиск газоподібної суміші, здійснивши 4-х тактний цикл роботи. Коефіцієнт корисної дії двигуна дорівнював 20%. В 1883 році Г.Даймлер запропонував конструкцію малогабаритного швидкохідного двигуна внутрішнього згоряння на бензиновому паливі. В 1885 році К.Бенц одночасно з Г.Даймлером створили двигун, де запалення суміші в циліндрах проводилось від електричної іскри. Ці двигуни можна буо встановлювати на візницькі прольотки, що і було зроблено Г.Даймлером у 1886 році. Так були створені перші автомобілі.

У 1892 році американській механік Г.Форд сконструював перший автомобіль, а в 1897 році Р.Дизель створив дизельний двигун.

Автомобільним фірмам в конкурентній боротьбі довелося використати найновіші конструктивні рішення, прогресивні технологічні процеси виготовлення деталей і вузлів, посилились вимоги до матеріалів. Почався новий період розвитку автомобілів. Один з керівників фірми «Рено» Фенар Пікар у 1957 році історію конструювання автомобіля поділяє на три періоди.

Період до кінця першої світової війни – винахідницький, коли головною задачею була матеріалізація ідеї, створення діючих машин, накопичення і узагальнення досвіду.

Другий етап – інженерний, який відноситься до 40-х років ХХ ст. В цей час були розроблені основи теорії і розрахунку автомобіля, стали можливими швидкохідні, комфортабельні машини, їх масове виробництво.

Третій період – «стилістичний», де на передній план вийшли проблеми відповідності машини вимогам споживача, зручність, безпека користування нею, її конструкторські і естетичні якості.

Приводиться схема будови ДВЗ і окремі вузли та деталі.

Рис. 6. Блок двигуна: 1 – кільце; 2 – гільза; 3 – порожнина; 4 – блок; 5 – картер; 6 – гніздо

Рис. 7. Кривошипно-шатунний механізм: 1-вкладиш шатунного підшипника; 2-втулка верхньої головки шатуна; 3-поршневі кільця; 4-поршень;5-поршневий палець;6-стопорне кільце; 7-шатун;8-колінчатий вал;9-кришка шатунного підшипника

Рис. 8. Головка блока чотирьохциліндрового рядного двигуна із двома розподільчими валами, чотири клапана на циліндр

 

Рис.9. Елементи газорозподільчого механізму:

1 - розподільчий вал, 2 - штовхач, 3 – направляюча штовхача, 4 - штанга, 5 – регулювальний гвинт, 6 - коромисло, 7 - контргайка, 8 - втулка, 9 - тарілка, 10 - пружина внутрішня, 11 - пружина зовнішня, 12- шайба, 13 - сухарі, 14 - впускний клапан, 15 - випускний клапан, 16 - фланець, 17 – шестерня