Головною формою контролю знань студентів у ВНЗ є екзамен (від латинського слова «зважування», «іспит», «випробування»).
Екзамен проводиться в екзаменаційну сесію за спеціальним розкладом за заздалегідь підготовленими тестами, білетами, затвердженими кафедрою.
На підготовку до екзамену по кожній дисципліні відводиться від 3 до 5 днів.
Як правило, у кінці семестру проводиться 6 заліків і 5 екзаменів. Студентам, що отримали одну чи дві незадовільні оцінки, надається можливість перескладання екзаменів на протязі не більше 2-х тижнів.
Якщо студент отримав три незадовільних оцінки – він відраховується з університету.
Екзамен триває за звичай 15-20 хвилин. Відрізнити знання від незнання не так уже й складно, але ще треба диференціювати знання. Це досягається багатьма способами: може бути гладенька відповідь і розуміння, може бути механічне повторення прочитаного й вміння пояснити зв`язки, закономірність явищ.
В напруженій ситуації (а екзамен обов`язково пов`язаний з переживаннями) можна «розкусити» студента, дізнатися про його інтелектуальні, навіть вольові можливості. На екзамені працює все. Тут видно, як людина готується до відповіді – озразу чи тільки підбирається, лукавить. Репліки, обмовки, реакція на питання, навіть погляд говорять багато про що – розуміє студент чи пригадує, як написано у підручнику.
У ВНЗ результат навчання оцінюється не кількістю виданої інформації, а якістю її засвоєння.
Тому в основі навчання лежить наступне положення: краще знати менше та краще, ніж мати поверхневе знайомство з багатьма питаннями.
Форма проведення екзамену у ВНЗ, кількість питань, що пропонуються в екзаменаційних білетах, може навести на думку, що все це не потрібно з точки зору майбутньої практичної роботи.
Це невірно. Екзамени – це свого роду тренування, яке необхідне майбутньому спеціалісту так, як спортсмену необхідне різностороннє тренування у фізичних вправах, незалежно від виду спорту.
Студентський період життя – це не тільки цікаві лекції і семінарські заняття, творчі вечори і зустрічі, художня самодіяльність і спорт. Це насамперед систематична, щоденна, щогодинна серйозна і складна самостійна праця. Термін «студент» – латинського походження, означає «сумлінно працюючий, той, що оволодіває знаннями».
Особистість студента – це особистість молодої людини, що розвивається, готується до висококваліфікованого виконання функцій спеціаліста в тій чи іншій ділянці трудової діяльності.
Головний напрям в житті студента – вчитися, розвивати свій інтелект, тобто свої розумові здібності, рости духовно, морально, фізично, естетично, оволодівати професією.
Розвиток особистості студента на різних курсах має свої особливості, риси.
На 1-му курсі у студентів з’являється підвищене почуття власної гідності: «Я – студент, а не школяр», зростає почуття відповідальності, багатогранність інтересів до різних галузей знань, нове в особистих поглядах на представників протилежної статі; відносно велика особиста свобода і незалежність від батьків.
На цьому курсі проходить залучення до студентських форм колективного життя.
На 2-му курсі студенти повністю пристосовуються до нового університетського життя. Це період самої напруженої навчальної діяльності студентів. Вони отримують загальну підготовку, формують свої культурні потреби.
На питання: «Що нового Ви помічаєте у себе порівняно з 1-м курсом?» студент відповідає зазвичай так: «Впевненіше себе почуваю, став практичнішим у розподілі часу, став більш самостійним, на помилках вчусь, став духовно багатшим, більш відповідальним, більше замислююсь над спеціальністю».
Третій курс – це початок спеціалізації за обраною спеціальністю, зміцнення інтересу до наукової роботи, поглиблення професійних інтересів студентів.
Четвертий курс – перше реальне знайомство зі спеціальністю, інтенсивний пошук більш раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; у цей період відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя і культури.
П`ятий курс формує чіткі практичні настанови на майбутній рід діяльності. Проявляються нові цінності, пов`язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо. Студенти поступово відходять від колективних форм життя ВНЗ.
Нині образ студента в очах суспільства виглядає приблизно так: критичний і незалежний у поглядах, дещо легковажний, прибічник всього нового, прогресивного, поблажливий до всіх (особливо до старших), легкий у спілкуванні.
Особистість студента – це в основному особистість майбутнього інтелігента.
Студентство – це перехідний етап до більш значущої діяльності на благо своєї держави.
Становлення особистості – це тривалий процес, який не завершується до останніх днів життя людини.
На відміну від школи, у ВНЗ викладач не тільки веде за собою учня, скільки показує йому шлях до знань. Завдання викладача ВНЗ - вказати студентам напрям самостійної роботи, познайомити з її методикою, «карабкатися» на вершину знань повинен сам студент, не чекаючи, поки його підніме викладач.
Освіта – це насамперед самоосвіта. Згідно з статистичними даними студентам 1-го курсу доводиться засвоювати методичний матеріал приблизно у 2,7 рази більше, ніж в середній школі. Це вимагає виробітку навичок швидкого читання. Однак дослідження показують, що більше 50% першокурсників мають лише задовільну (1100 знаків за хв.) швидкість читання; 6% виявляють дуже низьку швидкість читання (600-800 знаків за хвилину), що відповідає швидкості читання учнів 4-5 класів.
Рівень розуміння тексту також мало задовольняє, так як 16% першокурсників виявили низький рівень розуміння прочитаного. Для порівняння нагадаю вам, що Наполеон читав зі швидкістю 2000 слів у хвилину, Бальзак - 4000 (швидкість читання у студентів 130-160 слів за хвилину).
Вам відомо, що навчання – це солодкий плід гіркого коріння. Навчання – це розумова праця, що вимагає великих зусиль і вольового напруження. Для успішного виконання цієї праці необхідні організованість, дисциплінованість, акуратність, чіткість, впертість, вміння перебороти труднощі.