Для зміни витрат газоподібних середовищ і пари в трубопроводах великих діаметрів, повітря чи вихідних газів в коробах як регулюючі органи застосовуються обертові заслінки. Принцип дії регулюючих заслінок базується на зміні їх пропускної здатності при поверненні диску (затвору) на певний кут φ.
| Всередині корпусу заслінки крутиться диск (затвор) зафіксований на півосях. Одна з півосей виведена з корпусу назовні з допомогою сальникового ущільнювача. Положення диску відносно площини, перпендикулярної до потоку, визначає |
величину прохідного перерізу заслінки. При куті повернення φ = 90 О заслінка повністю відкрита, а при куті повернення φ = 0 О прохідний переріз мінімальний, але не рівний нулеві, оскільки диск (затвор) не забезпечує повного перекривання потоку.
Застосовуються також багатолопасні або багатовісьні заслінки, коли в каналі газоподібної речовини або пари у перпендикулярній до потоку площині розташовані не одна, а декілька дисків (затворів), які одночасно повертаються на один і той самий кут φ. При куті повернення φ = 90 О всі диски знаходяться в паралельному до руху потоку положенні, заслінка повністю відкрита і витрата речовини максимальна, а при куті повернення φ = 0 О прохідний переріз мінімальний і відповідно витрата речовини також мінімальна.
Залежно від конфігурації зазначеного каналу бувають заслінки з дисками (затворами) круглої або прямокутної (квадратної) форми.