| Група захворювань | Нозології, що зустрічаються найчастіше |
| Природжені вади розвитку | Дефекти закриття нервової трубки (аненцефалія, спинномозкова і черепномозкова кила) Щілина губи і піднебіння Вади серця (тетрада Фалло, септальні дефекти та ін.) Природжений пілоростеноз Гіпоспадія Природжений вивих стегна, природжена клишоногість |
| Поширені психічні і нервові хвороби | Шизофренія Епілепсія Маніакально-депресивний психоз |
| Поширені хвороби середнього віку | Ішемічна хвороба серця Гіпертонічна хвороба Бронхіальна астма Цукровий діабет Виразкова хвороба Псоріаз |
Згідно з «пороговою» моделлю розвитку мультифакторіальних захворювань, сукупність генетичних і середовищних факторів визначають схильність кожної людини до розвитку хвороби. Якщо ця сумарна схильність перевищує певний поріг, розвивається захворювання. Ризик розвитку захворювання буде тим більше, чим більше буде виражена спадкова схильність і чим більше інтенсивні фактори навколишнього середовища діють на людину. У несприятливих умовах хвороба може розвинутися при меншій кількості генів схильності; з іншого боку, за оптимальних умов хвороба не розвивається навіть при високому ступені генетичної схильності.
Розрахунок генетичного ризику при мульти-факторіальних захворюваннях є достатньо складним, оскільки врахувати всі генетичні фактори і фактори середовища неможливо. Так, наприклад, формування природженого вивиху стегна залежить від таких факторів:
1) форми вертлюжної западини, що контролюється полігенно;
2) підвищеної рухливості суглобів, яка успадковується аутосомно-домінантно;
3) рівня естрогенів, який впливає на рухливість суглобів.
У зв'язку зі складністю визначення ризику при мультифакторіальній патології, користуються спеціальними емпіричними таблицями ризику.
Генетичний прогноз при мультифакторіальних захворюваннях залежить від кількості генів схильності. На величину ризику впливають такі фактори, які побічно дозволяють оцінити кількість генів схильності:
1)Частота виявлення захворювання в популяції. Для сибсів або дітей хворого ризик розраховується як квадратний корінь з частоти хвороби в популяції; при мультифакторіальних вадах розвитку, частота яких в популяції близько 1/1000, генетичний ризик становить в середньому 2-4 %.
Якщо частота захворювання в популяції перевищує 1 % (поширені хвороби середнього віку), то ризик становить близько 5-10%
2) Ступінь спорідненості з ураженим членом сім'ї. Генетичний ризик однаковий для всіх родичів, які мають однакову частку спільних з хворим генів. Чим дальший ступінь спорідненості, тим менше спільних гени мають родичі і тим менша вірогідність захворювання.
Так, наприклад, ризик щілини губи і піднебіння становить 4 % для сибсів (1-й ступінь спорідненості), а для двоюрідних сибсів (2-й ступінь спорідненості) — 0,5 %.
Відсоток однакових генів у генотипі у родичів різних ступенів спорідненості
| Ступінь спорідненості | Частка спільних генів | |
| Монозиготні близнята | 100% (1,0) | |
| 1-й ступінь спорідненості (батьки — діти; рідні брати — сестри, тобто сибси) | 50% (1/2) | |
| 2-й ступінь спорідненості (дядько, тітка — племінник, племінниця; дідусь, бабуся — онуки; зведені брати і сестри, тобто напівсибси) | 25% (1/4) | |
| 3-й ступінь спорідненості (двоюрідні брати і сестри) | 12,5% (1/8) |
Серед родичів 4-ї і більш дальніх ступенів спорідненості вірогідність захворювання відповідає середньопопуляційній.
Мультифакторіальні хвороби частіше зустрічаються в споріднених шлюбах, оскільки в цих випадках кількість генів схильності у нащадків більша.
3) Кількість хворих родичів. Чим більше в родоводі хворих, тим вище ризик розвитку захворювання. Так, якщо в сім'ї розколину губи і піднебіння має одна дитина, ризик для сибсів становить 4 %, якщо хворих дітей двоє — 10 %. Ризик розвитку цукрового діабету у дитини становить 1,8 %, якщо хворіє один батько, і 12 %, якщо хворіють обидва. При дефектах закриття нервової трубки ризик для сибсів становить 2-5 %, якщо хвора одна дитина, і 10 % — після народження двох хворих. Це пов'язано з потенційно великою кількістю генів схильності в сім'ї.
4) Ступінь тяжкості захворювання. У осіб з тяжчими проявами хвороби кількість генів схильності повинна бути більше. Так, при односторонній розколині губи і піднебіння ризик для сибсів становить 2,5 %, а при двосторонній розколині — 4 %.
5) У випадку різниці в частоті захворювання за статтю ризик для родичів буде вищим, якщо хворий належить до статі, що менш уражається, оскільки він повинен мати більше генів схильності. Наприклад, стеноз воротаря зустрічається в 5 разів частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток. Ризик для сибсів чоловічої статі становить 4 %, якщо хвора дитина в сім'ї хлопчик, і 9 % — якщо дівчинка. Якщо природжений вивих стегна визначений у дівчинки, ризик для сибсів чоловічої статі становитиме 1 %, для сибсів жіночої статі — 5 %; якщо хвора дитина — хлопчик, ризик для його братів становитиме 5 %, а для сестер — 7 %.
Емпіричний ризик при деяких мультифакторіальних захворюваннях і вадах розвитку
| Захворювання, вади | Емпіричний ризик | ||
| для сибсів, % | для потомства, | % | |
| Аненцефалія | 2-5 | ||
| Щілина губи і/або піднебіння | |||
| Щілина піднебіння | 6-7 | ||
| Клишоногість | |||
| Гіпоспадія | 10 для братів | ||
| Неускладнена міопія високого | 10-15 | 10-15 | |
| Виразкова хвороба | |||
| Псоріаз | |||
| Атопічний дерматит | |||
| Бронхіальна астма | 8-9 | ||
| Епілепсія | 3-12 | ||
| Шизофренія, якщо хворий один батько якщо хворі двоє батьків | |||
| Афективні психози | 5-10 % |
При медико-генетичному консультуванні сім'ї з приводу мультифакторіальної патології слід пам'ятати про подібні захворювання, успадковані моногенно і хромосомні й тератогенні синдроми. Значення емпіричного ризику непридатні, якщо хвороба успадковується не мультифакторіально.
Так, щілина губи і піднебіння може бути симптомом близько 200 моногенних, хромосомних і тератогенних синдромів. У кожному з цих випадків ризик буде різним і залежатиме від характеру спадкування. Мультифакторіально успадковані вади можна розрізнити за ізольованістю ураження.