Тромбофілія – це схильність до підвищеної зсілості крові і тромбозів. Генетично обумовлена програма тромбозів запускається середовищними факторами, такими як тривала іммобілізація, травма, хірургічне втручання, інфекція, у жінок — вагітність і прийом гормональних контрацептивів. Аномалії зсідальної системи крові, що призводять до тромбозів, можуть бути зумовлені дисфібриногенемією, недостатністю інгібіторів коагуляції, фібринолітичних факторів і надмірним рівнем прокоагулянтних факторів. 30-50 % усіх тромбозів в європейській популяції пов'язані з недостатністю інгібіторів коагуляції: антитромбіну III, протеїнів С і S, і АРС- резистентністю.
Антитромбін III є первинним природним інгібітором зсідання крові, на частку якого припадає 75 % антикоагулянтної активності Відомо близько 80 мутацій гена антитромбіну, що успадковуються автосомно-домінантно, і які призводять до кількісних і якісних дефектів білка. Гомозиготи за дефіцитом антитромбіну III нежиттєздатні або мають тяжкі венозні і артеріальні тромбози. Гетерозиготне носійство мутації має велике значення під час вагітності, коли в нормі біологічна активність АТ знижується. У гетерозиготних жінок з початково зниженим рівнем активності ферменту під час вагітності, після пологів або кесаревого розтину виникають мігруючі тромбози і тромбофлебіти.
Протеїни С і S є вітамін К-залежними глікопротеїнами плазми. Недостатність цих протеїнів успадковується автосомно-домінантно. Відомо понад 100 мутацій, які ведуть до недостатності протеїну С і понад 30 мутацій гена протеїну S. Гомозиготний стан дефіциту цих білків виявляється блискавичною пурпурою новонароджених і ДВС-синдромом. Гетерозиготний стан виявляється при терапії непрямими антикоагулянтами тромбозом дрібних судин шкіри і некрозом окремих її ділянок, частіше в ділянці молочних залоз і бокової поверхні живота. Тромбози, спричинені недостатністю протеїну С, нерідко мають виражений посттромботичний синдром із трофічними виразками нижніх кінцівок.
АРС резистентність — стійкість до антикоагулянтної дії протеїну С. Вона пов'язана з мутацією гена V фактора зсідання крові (FУ R.506Q, заміна аргініну на глутамін в 506 положенні). Ця мутація дістала назву лейденівської мутації (за назвою міста Лейден). АРС резистентність — легша патологія порівняно з іншими дефектами антитромбінового гемостазу, проте зустрічається в популяції в 4-6 разів частіше за інші генетичні дефекти. Серед здорового європейського населення поширеність гетерозиготного носійства лейденівськой мутації дорівнює від 1,4 до 13 %. Мутацію виявлено у 20 % пацієнтів з тромбофілією і у 50 % сімей із спадковою формою тромбофілії. На фоні носійства мутації інші фактори ризику, наприклад, прийом пероральних контрацептивів, істотно збільшують вірогідність тромбозів, як правило, нижніх кінцівок. Тромби частіше щільно фіксовані до судинної стінки і лейденівська мутація не підвищує ризик тромбоемболії легеневої артерії. Підвищення ризику ТЕЛА відмічене при мутації гена фактора II (протромбіну).
Визначення носійства лейденівськой мутації рекомендоване у випадках спадкової тромбофілії.