Завдання 3

До яких матеріалів за своїми фізичними властивостями має бути віднесена нормальна легенева тканина – звукопровідним? звукопоглинаючим? Як має проводитися крізь неї розмовна мова?, дихальний шум, який виникає у гортані (т.з. лариного-трахеальне дихання)?

 

 

Еталони відповідей до завдань:

№ 1: Звук (особливо низькочастотний) краще проводиться по повітряному стовпу, який має значну амплітуду коливань; тверді стінки перешкоджають розповсюдженню коливань у боки (за межи трубки).

№ 2: Будь-який резонатор посилює тільки ті гармонійні тони, частота коливань яких в сек. співпадає або кратна власній частоті коливань наданого резонатора.

№ 3: Нормальна легенева тканина – “пориста” (чергування повітряних бульбочок з міжальвеолярними перегородками) і тому є в основному звукопоглинаючою; звідти погане проведення розмовної мови, практично повне поглинання лариного-трахеального шуму.

Інформацію для забезпечення вихідного рівня знань, можна знайти в наступних підручниках:

1. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкевич В.И., Анатомія людини: Підручник. – С.-Петербург: Ізд-во «Гіппократ», 1998. – З. 111-115

2. Нормальна фізіологія. Під ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров'я, 1994.-608 з.

3. Покровский В.М. і ін. “Нормальна фізіологія людини”, М., 1998, том 1.

 

Зміст теми:

Теоретичні питання до заняття:

1. Характеристика фізичних основ аускультації, правила аускультації легенів.

2. Особливості механізму утворення, аускультативних даних бронхіального і везикулярного дихання.

3. Методика проведення порівняльної аускультації легенів і визначення бронхофонії.

4. Зміни везикулярного дихання: кількісні (ослаблення, посилення) і якісні (жорстке, з подовженим видихом, саккадоване). Діагностичне значення.

5. Патологічне бронхіальне дихання, його варіанти (інфільтративне, компресійне, амфоричне). Механізм утворення, акустичні особливості, діагностичне значення.

Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Провести безпосередню і опосередковану (стетоскопом, фонендоскопом) порівняльну аускультацію легенів пацієнтів без патології органів дихання.

2. Розрізняти по акустичних особливостях везикулярне і бронхіальне дихання, роз ясняти механізм їх виникнення.

3. Дослідження бронхофонії і інтерпретація отриманих даних.

4. Вислухування нормального бронхіального дихання, його характеристика.

5. Визначення якісних та кількісних змін основних дихальних шумів.

Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін:	Визначення
Абсцес	Гнійне розплавлення тканини, в результаті чого формується порожнина
Астма	Патологічний стан з періодичними приступами задишки та ядусі
Ателектаз	Спадання легеневих альвеол із-за звуження просвіту бронха (обструктивний) або сдавлення легенів зовні (компресійний)
Аускультація	Метод дослідження внутрішніх органів (зрідка - суглобів), оснований на вислуховуванні звукових явищ, пов'язаних з їх діяльністю.
Бронхіальне дихання	Дихальний шум, виникаючий в гортані чи трахеї при проходженні повітря крізь голосову щіль. (ларінго-трахеальне)
Бронхіт	Гостре чи хронічне дифузне запалення слизової оболонки або усієї стінки бронхів
Бронхофонія	Проведення голосу з гортані по повітряному стовпу бронхів на поверхність грудної клітки
Бронхоектаз	Регіонарне розширення бронха
Бронхоектатич-на хвороба	Хронічне неспецифічне захворювання легенів з формуванням бронхоектазів та розвитком в них нагноєння
Везикулярне (альвеолярне) дихання	Дихальний шум над нормальними легенями, виникаючий в результаті коливання еластичних елементів альвеолярних стінок в момент наповнення альвеол повітрям у фазу вдоха.
Каверна туберкульозна	Порожнина, виникаюча в органі унаслідок патологічного розрушення туберкульозним процесом та омертвіння тканини
Пуерільне дихання	Посилене везикулярне дихання, яке вислуховується у дітей внаслідок доброї еластичності легенів та тонкої грудної клітини
Ексудат	Запальний випіт в порожнинах організму
Емфізема Легенів	Захворювання з розширенням альвеол, розрушенням їх стінок з підвищеною повітряністю легеневої тканини