Заняття починається в учбовій кімнаті. Проводиться перевірка вихідного рівня знань. Потім викладач роз’яснює студентам методику вислуховування хворого: спочатку визначити основний дихальний шум (везикулярне дихання, жорстке, визначити довготривалість вдиху, дихання з бронхіальним відтінком та ін.), при наявності побічних дихальних шумів – оцінити довго тривалість звуків, гучність та висоту (звучність), в яку фазу дихання краще вислуховуються, зміни після підкашлювання, при натисканні міжребір’я стетоскопом. Далі в учбову кімнату запрошується хворий, і викладач демонструє студентам шум тертя плеври чи хрипи.
Потім у палатах студенти самостійно почергово вислуховують підібраних хворих, а викладач у холі шляхом індивідуальної бесіди з кожним студентом вияснює, що він вислухав, деталі звукових симптомів. Коли вся група завершить вислуховування хворого, обмірковується механізм виникнення, діагностичне значення.
Далі у палаті на одному з хворих викладач демонструє студентам методику визначення бронхофонії і голосового тремтіння, після чого студенти самостійно проводять ці обстеження у хворих, бажано з пневмонією, наявністю плеврального випоту та ін. Обміркування діагностичного значення феноменів проводиться поза палатами.
Перед початком обстеження хворих у палатах (переважно) або у кінці заняття студенти у протягом 7-8 хвилин вислуховують аудіозаписи додаткових дихальних шумів.
Наприкінці заняття студенти вирішують тести контролюючого типу, підводиться підсумок заняття