Спадкові хвороби

Спадкові хвороби — ураження, пов'язані з ушкод­женням генетичних структур. При цьому захворюван­ня може успадковуватися від батьків (пробанд-сегре-гант) або вперше виникнути у даного індивідуума внас­лідок мутації (пробанд-мутант). І ті й інші здатні ус­падковуватись у поколіннях (успадковувані хвороби) або не успадковуються у зв'язку з безплідністю ураже­ної особи.

Спадкові хвороби за характером і широтою ушкод­ження генетичних структур можуть бути: 1) геномни-ми, тобто пов'язаними з порушенням кількості хромо--сом у всіх клітинах або в певній частині клітин і тка­нин (мозаїцизм); 2) хромосомними, при яких спостері­гається незбалансоване пошкодження структури хро­мосом типу делеції (втрата ділянки хромосоми), дуплі­кації (подвоєння ділянки хромосоми), транслокації (перенесення ділянки хромосоми різної величини на невідповідне місце або в невідповідну хромосому) та Інші ушкодження хромосом, котрі спричинюють зміну локалізації та дози генів; 3) моногенними, такими що виникають унаслідок мутації в одному гені, що кодує конкретну ознаку. Серед моногенних хвороб за типом успадкування розрізняють аутосомні й зчеплені із стат­тю, при яких пошкоджені гени розташовуються відпо­відно в аутосомах або статевих хромосомах.

Моногенні спадкові хвороби поділяють також на домінантно та рецесивне успадковані. У разі домінант­ного синдрому мутантний ген проявляється не лише в гомозиготному, але й гетерозиготному стані. При цьо­му часто аутосомно-домінантні (АД) синдроми летальні в гомозиготі (якщо обидва алелі домінантні та пошкод-

жені). Патологія успадковується дітьми від уражених батьків (вертикальне успадковування в родоводі), а ступінь її тяжкості залежить від пенетрантності та ек­спресивності ушкодженого гена (рис.8).

Х-зчеплена домінантна (ХД) патологія проявляєть­ся як у жінок, так і в чоловіків; в останніх ці синдро­ми перебігають важче, оскільки чоловіки гемізиготні.

Автосомно-рецесивно (АР) успадковувані хвороби уражують дітей, що народилися від здорових батьків — гетерозиготних носіїв мутантного гена — внаслідок комбінативної мінливості. 25% дітей, батьки яких — гетерозиготи, можуть виявитися (згідно законам Мен­деля) гомозиготами за цим мутантним рецесивним але-лем і бути хворими. Патологія успадковується в родо­воді по горизонталі. Усі діти хворих, котрі перебува­ють не в спорідненому шлюбі, будуть носіями цього гена, але при цьому практично здоровими (див. рис. 7).

Х-зчеплені рецесивні (ХР) хвороби уражають гемі-зиготних чоловіків, успадковуючись від діда через матір (носія мутантного алелю) до онука.

Дівчатка хворіють рідко, якщо від матері й від бать­ка отримують по Х-хромосомі, котра несе рецесивний

мутантний ген. Це траифшрюя при кровноспоріднено­му шлюбі.

Y-зчеплена патологія передається від батька тільки синові. Вона дуже рідкісна.

АД-патологія здебільшого летальна в гомозиготно­му стані, може бути наслідком нових мутацій та вияв­ляти мутаційний тиск.

АР- та ХР-хвороби переважно визначають сегрега­ційний вантаж і є результатом комбінативної мінли­вості.

Мультифакторіальна патологія — це наслідок ком­бінативної мінливості, за якої Діти від обох батьків отри-

мують комплекс мутантних генів, достатній для роз­витку патології. Окрім багатьох генів, що спричиню­ють хвороби, в її етіології й патогенезі велику роль відіграють чинники навколишнього середовища.

Є також хвороби, обмежені статтю, котрі слід відрізняти від зчеплених зі статтю. У цьому випадку мутантні алелі розташовуються в аутосомі (а не в ста­тевій хромосомі), але уражуються тільки особи однієї статі. Наприклад, гіпоспадія розвивається тільки у хлоп­чиків, а знижена лактація — у жінок.

У даному розділі автор прагне підкреслити роль спадковості в розвитку всіх хвороб людини, а не відок­ремити лише спадкові, а відтак, дуже рідкісні патології. У зв'язку з цим хромосомні і моногенні синдроми не відмежовано від іншої патології дитячого віку. На відміну від традиційного викладення матеріал подано так, щоб продемонструвати існування спадкової пато­логії зі специфічною етіопатогенетичною природою се­ред захворювань усіх органів і систем (рис.9). У кожній групі захворювань наводяться лише приклади такої патології, бо тільки моногенних синдромів існує близько 4000, які описані в різних монографіях, атласах, довід­никах тощо.