Формування колективу

Формування колективу. Створення ефективної команди колективу оптимальним складом неминуче зв язано з необхідністю визначати співвідношення між елементами однорідності і різноманітності в команді. При цьому потрібно сумістити явно несумісні речі. Підбираючи людей в колектив, працедавець, як правило, здійснюють свій вибір виходячи з навиків, знань і досвіду, що є у претендентів. Але для досягнення ефективності колективу важливі не тільки навики, знання і досвід, але в рівному ступені особисті якості і особові характеристики членів колективу.

Коли ми працюємо разом з іншими людьми у складі однієї групи, кожний з нас як член колективу при взаємодії з іншими її членами виконує ролі двох типів. Перша і найочевидніша з них це професійна, базується на професійних навиках і практичному досвіді, які ми вносимо в реалізацію проекту або рішення проблеми. Друга роль, нерідко випущена з уваги, це командна роль, в основі якій лежать наші особисті дані. Відмінність між цими двома ролями і їх значення вивчав Мередіт Белбін R. Meredith Belbin в 1981-1993 роках.

Результати його досліджень на протязі декількох років проходили перевірку на ряду підприємств. Виявилося, що 5-10 людей не можуть ефективно працювати в командах, і кожний працівник грає одну, дві, а можливо три або чотири командні ролі, які є цілком природним явищем.

М.Белбін виділяє дев ять ролей.

Необхідно відзначити, що в рівному ступені важливими для ефективності командної роботи їх можна вважати за умови, що вони використовуються в команді в належні періоди часу і найкращим чином.

Види командних ролей Необхідні особисті якості і внесок в діяльність команди Допустимі недоліки Мислитель генератор ідей Творча спрямованість, багата уява, неординарність мислення.

Прагнення до новаторства. Джерело оригінальних ідей для команди. Недостатність досвіду, міжособового спілкування. Психологічна нестійкість. Може довго затримуватися на розгляді цікавих ідей. Виконавець Перетворює ідеї в практичні дії. Перетворює рішення на легковиконувані завдання.

Вносить впорядкованість в діяльність команди. Недостатня гнучкість. Неприязнь до фантастичних ідей і неприязнь до частих змін планів. Доводчик Старанність і сумлінність. Стежить за тим, щоб завдання виконувалися повністю. Відстежує своєчасність виконання завдання. Наднормова стурбованість станом справ. Схильність до внутрішніх переживань. Небажання передоручати свої обов язки. Неприйняття несерйозного відношення до своїх обов язків з боку інших. Оцінювач експерт Сповідає безпристрасний критичний аналіз ситуації. Стратегічний підхід і проникливість в оцінках. Точність думок, прагнення розглядати всілякі варіанти рішення.

Недооцінка фактів стимулювання і натхнення. Недостатність натхнення і творчої уяви. Здатність збивати інших, пригнічуючи їх ініціативу. Дослідник ресурсів Володіння мистецтвом проведення переговорів, різноманітності контактів. Талант імпровізатора, вивчає сприятливі можливості. Ентузіазм, комунікабельність. Втрачає інтерес у міру згасання ентузіазму. Перескакує від однієї задачі до іншої. Потребує півищеного зовнішнього тиску.

Формувач Постійна орієнтованість на рішення поставленої задачі стимулює роботу всієї команди. Сприяє реалізації ухвалених рішень спонукає співробітників працювати інтенсивніше. Енергійність, прагнення до переваги і роботи з повною віддачею сил. Легко переходить в стан роздратованості. Імпульсивність і нетерплячість. Нетерпимість до нечітких формулювань і не рішучість в поведінці. Результат за всяку ціну. Колективіст Сприяє гармонізації відносин в команді і усунень розбіжностей.

Уважно вислуховує співрозмовника спирається на думку інших. Чуйність, відсутність наднормової самовпевненості. Нерішучість в кризових ситуаціях. Прагнення уникати загострення ситуацій. Може перешкодити здійсненню дій у вирішальний момент. Голова координатор Чітко формулює цілі добре виконує функції ведучого під час дискусій. Сприяє ефективному прийняттю рішень. Має хороші комунікативні навики соціальний лідер. Може справляти враження людини, схильної до маніпуляцій. Схильність до перекладення своїх обов язків на інших. Може приписувати собі заслуги всієї команди.

Фахівець Володіє навиками і знаннями, що рідко зустрічаються. Цілеспрямованість і здатність концентрувати зусилля. Ініціативність і здатність цілком віддаватися роботі. Корисний тільки у вузькій професійній сфері. Часто слабкі комунікативні навики.

Часто, образно кажучи, не бачить лісу за деревами . 1.1. Види колективів. Трудовий колектив - це живий організм, тому що він складається з людей, і йому також властиві нездужання і навіть хвороби, властиві живим людям. Можна лікувати слідства хвороби, для цього лікарі приписують ліки, уколи, дієти, у гіршому випадку - хірургічні операції, ефективність такого лікування часто непередбачувана, краще лікувати причини хвороби, але виявити причину захворювання дуже важко, особливо якщо хвороба запущена.

Для трудового колективу, як для будь-якого живого організму, переважно профілактика, ніж лікування, мудрі і досвідчені керівники це зрозуміли давно. У разі, коли хвора одна людина, ми набираємо 03 . А що робити, якщо хворий трудовий колектив? В капіталістичних країнах дуже розвинена мережа різних консультаційних і психологічних служб. Вони виховують трудовий колектив з пелюшок. Ми тільки недавно зачали щось подібне, проте наші консультанти вже працюють на достатньо високому професійному рівні. Отже, давайте проаналізуємо перший етап розвитку трудового колективу.

Умовно назвемо його сімейно-приятельський Типові помилки цього етапу 1. На роботу, як правило, запрошують родичів і знайомих. Новоявлений директор упевнений, що цих людей він знає добре вони не обдурять, не вкрадуть, не наведуть. Ми часто знаємо людей в повсякденному житті, але не маємо уявлення про їх ділові якості, а це найголовніше в бізнесі. Важливо пам ятати про те, що хороший хлопець - ще не професія. 2. У фірмі немає чіткого розподілу обов язків між співробітниками кожний береться виконувати ту роботу, яку йому хочеться або ту, яка підвертається під руку, Але відомо, що коли в товаришах згоди нема, на лад їх справа не йде 3. Під дахом фірми збираються люди з діаметрально протилежними поглядами на бізнес. Одні шукають вживання своїм нереалізованим здібностям, для них часто навіть байдуже, в якій області працювати - космонавтиці, торгівлі, медицині. Інших привертає велика платня, третім хочеться просто десь скоротати залишок тлінного життя і краще це зробити в приємній компанії. На стадії організації і перших самостійних кроків новоспеченого трудового колективу проблеми носять симптоматичний характер, тому, якщо їх вчасно помітити, то рішення проблем буде не дуже складним.

По-перше, слід уточнити цілі і задачі, що стоять перед самою фірмою і трудовим колективом.

Підходи до формування команди і тренування людей на взаємодію залежать від того, що потрібне у результаті - група слухняних і відповідальних виконавців або креативна бригада, яка розробляє нові напрями діяльності або працює над маркетинговою політикою.

Девіз такої бригади ми різні і тому разом можемо зробити більше, ніж кожний окремо. По-друге, при підборі кадрів доцільно користуватися послугами психологів-психоаналітиків або спеціалізованих кадрових агентств. Річ у тому, що кожна людина схильна вибирати суспільство собі подібних, наприклад, по світогляду, освіті, інтересам і т.д. Керівник неусвідомлено виділяє тих, хто схожий на нього. І якщо шеф - людина імпульсна і терпіти не може педантичних і скрупульозних людей, то хорошого головбуха він може і не помітити. По-третє, потрібно, щоб в трудовому колективі відбулося розділення ролей і відповідальності, з явилася готовність виконувати свій об єм роботи.

Але не експериментуйте з ролевими іграми це краще доручити професіоналам. На другому етапі життя трудового колективу відбуваються кадрові перестановки, що спричиняють за собою зміну традицій і звичаїв, що встояли.

Фінансове положення фірми стабілізується, з являються службові автомобілі, оргтехніка і охорона. Всі співробітники приходять в офіс у встановлений час, але тепер рідко хто засиджується допізна. Працює принцип якщо ти не встигаєш зробити свою роботу в робочий час, то ти поганий працівник. В колективі неначебто обговорюються плани на майбутнє, зовні всі прагнуть змін для загального блага, але це тільки зовні. Всі конфлікти заховані глибоко.

Дії співробітників направлені на те, щоб довести шефу з нашим відділом все гаразд, а винуваті інші підрозділи. Назвемо умовно цей етап епоха змін. Для характеристики цього етапу скористаємося розробками канадських вчених Манфреда, Міллера, які досліджували патологічні випадки і описали їх за допомогою медичної термінології. 1. Параноїдні колективи В таких колективах панує страх, недовірливість, підозри з приводу можливих переслідувань. Ретельно збирається вся важлива інформація - адже необхідно своєчасно обчислити зовнішніх і внутрішніх ворогів і підготується до захисту.

У персоналу працює мотивація на захист. Співробітники консервативні, бояться ризикувати, відчувають себе потенційною жертвою. Спілкування напружене, люди відчужені і холодні по відношенню один до одного. Для зниження ризику в таких організаціях розмежовуються всі виробничі процеси. 2. Драматичні колективи Вся робота - це шоу, спектакль, розрахований на публіку. Причому цією публікою можуть бути колеги, керівництво, клієнти фірми. Співробітники дуже активні, дуже невимушені в спілкуванні і надзвичайно заповзятливі. Рішення приймаються ризиковані, засновані не на фактах, а не прагненні продемонструвати самостійність. Планомірне керівництво в цих фірмах вважається скучним заняттям, керівники одержимі новими ідеями, які швидко змінюватимуть один одного.

В такій організації неможливо розробити не тільки довгостроковий план, але і середньостроковий. Коливання і метання, скачки з однієї ринкової ніші в іншу, видимість активності найбільш характерні для драматичного колективу.

Фінал - банкрутство або повний розвал фірми. 3. Депресивні колективи Функціонують в стабільному оточенні, без істотної конкуренції, На ринку така організація якийсь час може протриматися за рахунок вчорашніх товарів-послуг. Її керівники - щось середнє між економом і нічним сторожем. Пасивність, невпевненість в майбутньому і надія на те, що все як-небудь обійдеться - основні настрої в колективі. Виступати з пропозиціями і ініціативами безглуздо, головне - зберегти статус-кво. 4. Шизоїдні колективи В такій фірмі керівник вважає за краще ні в що не вплутуватися в ім я власної безпеки, з підлеглими зберігає велику дистанцію, не дає їм вказівок. Його людські якості ніяк не виявляються. Співробітникам при спілкуванні з таким шефом страшнувато і холодно. Серед керівників середньої ланки може йти мишача метушня, тобто боротьба за те, що влаштовує керівництво, фірма розділяється на князівства і графства. Будь-яка інформація ретельно приховується, оскільки є знаряддям влади.

Процвітання і благополуччя такій фірмі чекати не доводиться, хоча кар єристи можуть виштовхнути її вгору на деякий час, щоб задовольнити відчуття власної важливості . 5. Примусові колективи В такій організації все розписано, систематизовано і затверджено до дрібниць.

Дії регламентовані, а в товстих папках існують вказівки керівництва на всі випадки життя. Власна ніша на ринку у такої фірми гранично конкретна, всі цілі визначені. Основне прагнення співробітників - уникнути помилок і неточностей, оскільки крок управо, крок вліво - спроба до втечі, стрибок на місці - провокація. В спілкуванні між співробітниками значущу роль грає службове положення і місце, яке займає співробітник на ієрархічних сходах.

Складнощі в такому колективі починаються тоді, коли необхідно швидко перебудується, а у фірми немає запасу гнучкості. Розглянемо типові помилки, властиві таким колективам. 1. Керівник упевнений краще, ніж він, ніхто не справиться з проблемами в його фірмі. Це досить поширений стереотип багатьох керівників, В даній ситуації краще всього дати їм можливість спробувати свої сили. Світова практика бізнес-консультантів свідчить, що тільки одиниці справляються з проблемами самостійно. Як правило, це керівники достатньо могутніх корпорацій, які вкладають багато засобів в тренінги, семінари і інші повчальні програми не тільки для себе, але і для своїх підлеглих.

Менш крупні фірми частіше користуються послугами запрошених консультантів. 2. Керівник не дає можливість глибоко вивчити проблему, намагаючись одержати відповідь після 10-хвилинної бесіди. Він не хоче, щоб хтось чужий дізнався про те, що відбувається в колективі. Але ж для того, щоб з ясувати причину, потрібно пройти серйозне обстеження, яке повинні проводити фахівці різних профілів, інакше істинну причину захворювання можна не знайти. 3. Керівник вважає, що є просто психологічна несумісні люди і його задача - відразу їх розпізнати.

Це не зовсім правильна точка зору. Дуже часто в одній фірмі працюють абсолютно несумісні люди, а фірма процвітає. Буває і навпаки.

Одна з головних задач керівника - об єднати людей для виконання конкретної задачі, тоді у них не виникатимуть думки про несумісність. За панування переконання, що всі люди відрізняються один від одного, і що відмінність може приносити користь, конфліктів практично не буде. А для більш ефективного досягнення бажано не ставити в одну упряжку двох лідерів, якщо вони відносяться до категорії рішучих, упертих і настирних. Краще, коли у відділі або групі буде один ведучий і декількох відомих. Стадії розвитку колективу У міру розвитку колективи проходять через певний ряд послідовних етапів. 1. Притирання.

Люди дивляться один на одного і намагаються визначити наскільки вони хочуть у все вникнути. Справжні відчуття ховаються. Справжнього обговорення цілей і методів роботи майже немає. 2. Палацовий переворот. Оцінюється внесок лідера, утворюються клани, угрупування, розбіжності виражаються відкритіше. Можлива боротьба за лідерство лідер або підтверджує свої повноваження або поступається більш сильному. 3. Результативність. Потенціал колективу зростає. Методи роботи переглядаються, з являється бажання експерементувати, і вживаються заходи по підвищенню продуктивності. Частіше за все швидко досягаються високі результати. 4. Ефективність. Колектив набуває досвіду в успішному рішенні проблем і задач і використовуванні ресурсів. Акцент робиться і на уточнення задач. 5. Майстерність. Діють міцні зв язки між його членами. Людей приймають і цінують по достоїнствах, а не по претензіях. 6. Старіння. Зовнішні умови змінилися, а колектив продовжує працювати над раніше поставленими цілями, що вже не відповідають задачам нового часу. Тривалий час функції, структура, положення, інструкції і методи роботи не міняються.

В колективі нагромадилася утомленість, частіше за все домінують формальні взаємостосунки і огляд на лідера. 7. Смерть. За якоїсь причини колектив припиняє своє існування.

На окремих стадіях колектив може знайти, що зростання його показників загальмувалося.

Один з симптомів обмежень, що з явилися це психологічні конфлікти і невисокі результати. Ось обмеження з якими часто стикаються колективи 1. Невідповідність керівника і колектива. 2. Некваліфіковані співробітники, що не розвиваються. 3. Поганий соціально-психологічний клімат. 4. Нечіткість мети або критеріїв роботи. 5. Низька результативність роботи колективу.

Як створити ефективний колектив? Існує багато оригінальних програм створення працездатних груп, проте складно запропонувати універсальний метод їх формування. Поради Пояснення Встановіть ясні цілі Мета повинна бути викликом, а критерії її досягнення цілком зрозумілими. Розумні колективи часто самі знаходять шлях, якщо знають, до чого треба прийти. Починайте з малого великий дуб зростає з маленького жолудя. Успіх укріплює довір я і створює основу для нового успіху. Люди віддають перевагу ідеям, в яких вони можуть розібратися.

Перш ніж діяти, добийтеся згоди Без згоди майже нічого не можна змінити. Причетність зростає на основі справжнього розуміння. Досягнення згоди вимагає чималого часу. Складіть реальний графік перетворень Москва не відразу будувалася . Іноді навчитися означає від чогось відучиться. Культурний рівень міняється дуже поволі. Радьтеся часто і щиро Люди можуть сказати багато цінного. Коли радяться, тим самим укріплюють згоду. Маніпулювання підриває можливість створити колектив.

Зв яжіть створення колективу з організаційною роботою Розробіть нову структуру, положення і інструкції. Люди з більшою готовністю підуть на експеримент, якщо це не вимагає більшого об єму додаткової роботи. Сміливо зустрічайте складні проблеми Не кладіть складні питання під сукно, прагніть вирішити їх в першу чергу. Заохочуйте відвертість і щирість Із забобонами і помилковими поглядами легше справиться якщо обговорювати їх відкрито.

Не пригнічуйте дискусії і опонентів. Не викликайте помилкових надій Обіцяти легше всього, складно виконувати. Невиконані обіцянки дискредитують. Якщо потрібно, перебудуйте свою роботу Створення колективу може збільшити об єм роботи, методи ухвалення рішень і стиль керівництва. Ніколи не пасуйте перед труднощами Пам ятайте, що невідоме лякає більше, ніж відоме. Якщо проблему висловити вголос, вона вже не здається страшною. Краще бути дипломатом, ніж автократом Людей не можна примусити змінити відношення.

Людей можна примусити прикинутися що вони міняються. ви можете загнати коня у воду, але не примусите пити Подумайте про кар єру своїх співробітників Люди люблять бути самі учасниками процесу ухвалення рішень. Керівник може відчути небезпеку швидкого просування молодого підлеглого. Окремі співробітники можуть перерости свої нинішні функції, і треба їх вчасно просунути. Можливий індивідуальний розвиток. Заохочуйте творчу ініціативу Нові ідеї породжують подальшу творчість. Існуючі методи і системи можуть виявитися під питанням.

Делегуйте повноваження У людей різні сильні сторони і досвід. Делегування повноважень звичайно означає розвиток. Приймайте допомогу ззовні, якщо це необхідне Ретельно вибирайте, до кого звертатися. Приймайте на себе відповідальність за свої дії. У кожної людини із сторони свій погляд на проблему і досвід. Люди із сторони не хочуть брати участь в організаційній роботі. Вчіться на помилках досвід - це сума накопичених помилок. Визнавайте свою неправоту.

Регулярно аналізуйте хід справи. Заохочуйте зворотний зв язок - це найцінніше, що можуть дати колеги. Справи говорять самі за себе. 1.2. Групи. Поняття груп і їх значення Людина потребує спілкування з собі подібними і, мабуть, одержує радість від такого спілкування. Більшість з нас активно шукає взаємодії з іншими людьми. У багатьох випадках наші контакти з іншими людьми короткочасні і незначні. Проте, якщо двоє або більше людей проводять достатньо багато часу в безпосередній близькості один до одного, вони поступово починають психологічно усвідомлювати і існування один одного.

Час, потрібний для такого усвідомлення, і ступінь усвідомлення дуже сильно залежать від ситуації і від характеру взаємозв язку людей. Проте, результат такого усвідомлення практично завжди один і той же. Усвідомлення того, що про них думають і чогось чекають від них інші, примушує людей деяким чином міняти свою поведінку, підтверджуючи тим самим існування соціальних взаємостосунків. Коли такий процес відбувається, випадкове скупчення людей стає групою.

Кожний з нас належить одночасно до багатьох груп. Ми - члени декількох сімейних груп своєї безпосередньої сім ї, сімей бабусь і дідусів, двоюрідних сестер і братів, родичів дружини або чоловіка і т.д. Більшість людей належить також до декількох груп друзів - громадянству, які досить регулярно бачаться один з одним. Деякі групи виявляються недовговічними, і їх місія проста. Коли місія виконана, або коли члени групи втрачають до неї інтерес, група розпадається. Прикладом такої групи можуть бути декілька студентів, які збираються разом для підготовки до майбутнього іспиту. Інші групи можуть існувати протягом декількох років і робити істотний вплив на своїх членів або навіть на зовнішнє оточення.

Прикладом таких груп можуть бути об єднання школярів-підлітків. За визначенням Марвіна Шоу, група - це двох осіб або більш, які взаємодіють один з одним таким чином, що кожна особа робить вплив на інших і одночасно знаходиться під впливом інших осіб. Формальні групи Виходячи з визначення Шоу, можна вважати, що організація будь-якого розміру складається з декількох груп. Керівництво створює групи по своїй волі, коли проводить розподіл праці по горизонталі підрозділи і по вертикалі рівні управління. В кожному з численних відділів великої організації може існувати десяток рівнів управління. Велика організація може складатися буквально з сотень або навіть тисяч малих груп. Ці групи, створені по волі керівництва для організації виробничого процесу, називаються формальними групами.

Як би малі вони не були, це - формальні організації, чиєю щонайпершою функцією по відношенню до організації в цілому є виконання конкретних задач і досягнення певної, конкретної мети. В організації існує три основні типи формальних груп - групи керівників - виробничі групи - комітети. Командна супідрядна група керівника складається з керівника і його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками.

Президент компанії і старші віце-президенти - ось типова командна група. Іншим прикладом командної супідрядної групи є командир авіалайнера, другий пілот і бортінженер.

Другий тип формальної групи - це робоча цільова група. Вона звичайно складається з осіб, що разом працюють над одним і тим же завданням. Хоча у них є загальний керівник, ці групи відрізняються від командної групи тим, що у них значно більше самостійності в плануванні і здійсненні своєї праці. Третій тип формальної групи - комітет. Всі командні і робочі групи, а також комітети повинні ефективно працювати - як єдиний злагоджений колектив.

Тепер уже немає необхідності доводити, що ефективне управління кожною формальною групою усередині організації має вирішальне значення. Ці взаємозалежні групи є блоками, створюючими організацію як систему. Організація в цілому зможе ефективно виконати свої глобальні задачі тільки за умови, що задачі кожного з її структурних підрозділів визначені так, щоб забезпечувати діяльність один одного.

Крім того, група в цілому впливає на поведінку окремої особи. Таким чином, чим краще розуміє керівник, чим же є група і чинники її ефективності, і чим краще він володіє мистецтвом ефективного управління групою, тим більше вірогідності, що він зможе підвищити продуктивність праці цього підрозділу і організації в цілому. Неформальні групи Не дивлячись на те, що неформальні організації створюються не по волі керівництва, вони є могутньою силою, яка за певних умов може фактично стати домінуючою в організації і зводити нанівець зусилля керівництва.

Більш того, неформальні організації мають властивість взаємопроникати. Деякі керівники часто не усвідомлюють, що вони самі примикають до одній або декількох таких неформальних організацій. 1.3. Адаптація персоналу. Адаптація персоналу - це процес пристосування колективу до умов зовнішнього і внутрішнього середовища організації, що змінюються. Адаптація працівника - це пристосування індивідуума до робочого місця і трудового колективу.

Розрізняють наступні етапи і форми адаптації персоналу - випробувальний термін тривалістю 3-6 місяців - адаптація молодих фахівців тривалістю до 3-х років - програма введення в посаду керівного працівника тривалістю до 1-го року - наставництво і консультування - розвиток людських ресурсів. Виділяють два напрямки адаптації - первинний, тобто пристосування молодих співробітників, які не мають досвіду професійної роботи - вторинний, тобто пристосування працівників при переході на нові робочі місця. Психофізіологічна адаптація - пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Професійна адаптація - повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, її умов і організації. Соціально-психологічна адаптація - це пристосування людини до виробничої діяльності, до нового колективу, його традицій і не писаних норм, до стилю роботи керівників. Виробничий колектив, як субєктивний фактор виробничого середовища, має складну структуру формальну і неформальну.

Працівникові властива потреба влитись в колектив.

Виділяються декілька етапів соціально-психологічної адаптації, які відрізняються мірою пристосування особистості до колективу. Початковий етап - зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій данного колективу. Другий етап - особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але не змінюють своїх позицій. Третій етап - особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свою систему цінностей.

Четвертий етап - це заключна форма адаптації. Коли особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію та поведінку. Останній етап, не зовсім бажаний, бо на цьому етапі особистість розчиняється в колективі, втрачає частину своєї цілісності. Організаційна адаптація - засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством. У вирішенні кадрових проблем в організації важливе значення мають всі різновиди виробничої адаптації. Так, при формуванні колективу потрібно враховувати, що плинність кадрів або їх закріплення у більшості випадків залежить від результатів адаптації. Успішність адаптації залежить від цілого ряду умов, головними із яких є - якісний рівень роботи з питань профорієнтації потенційних працівників - обєктивність ділової оцінки персоналу - особливості організації праці, які б реалізували мотиваційні настанови працівника - гнучкість системи навчання персоналу на підприємстві - особливості соціально-психологічного клімату, що склався в колективі - особисті якості працівника, який проходить адаптацію, повязані з його віком, сімейним становищем, характером.

Управління адаптацією Управління адаптацією - це вплив на фактори, від яких залежить проходження та терміни адаптації. Необхідність управління адаптацією обумовлюється значними втратами як для підприємства, так і для працівника, що доведено досвідом багатьох зарубіжних і вітчизняних підприємств. Конкретизація підходу до кожного працівника, визначення значимості відповідної форми адаптації для конкретних умов виробничого середовища, розробка відповідних заходів з питань раціональної адаптації складає основу процесу управління нею і визначає відповідну технологію. Так, відносно молодих працівників технологія управління включає - аналіз очікувань працівників - найм і прогноз стабільності нового працівника - введення в колектив - ліквідацію причин конфліктних ситуацій, незадоволеність процесом адаптації - узагальнення матеріалів про хід адаптації, ознайомлення з ними керівників адміністрації і лінійних керівників. Управління трудовою адаптацією грунтується на структурному закріпленні функції управління адаптацією технології процесу адаптації та інформаційному забезпеченні. Показниками успішної адаптації є високий соціальний статус людини в даному колективі, задоволення її умовами праці, низький рівень плинності кадрів. Практика показує, що 90 людей, які звільнились протягом першого року, прийняли це рішення в перший день свого перебування в організації з причини відсутності інформації про порядок роботи, її місце, соціальну інфраструктуру та особливості колег. 1.4. Лідер у колективі. Хто він? Історія і природа лідерства.

Основою лідерства є специфічний тип упрвління, який виник в старовині на основі відносин господар - раб і лідер - послідовник. При цьому лідер займає в групі центральну позицію і концентрує авторитарну владу, яка домінує над послідовниками.

Об єднання послідовників коло лідера дозволяє в короткі терміни і в несприятливих умовах вирішувати важкі задачі. Відносини лідер - послідовник відомі нам з дитинства і сприймаються цілком природно, хоча іноді і хворобливо.

Вихователь в дитячому саду, батьки в сім ї, вчитель в школі, отаман у дворі, староста в студентській групі - всі вони якийсь час займають місце лідера в нашому житті. Право на владу отримується лідером в ході формування групи послідовників і полягає в ухваленні рішень і розпорядженні ресурсами групи для досягнення поставлених цілей. Реально цим правом лідер користується тільки до того моменту, поки це признається його послідовниками в неформальній організації. Винагорода і примушення як методи дії на групу - головний інструментарій в роботі з послідовниками.

Вони характеризують справедливість, авторитетність і мотивацію лідера відносно членів його групи і приводять до зростання її чисельності або розпаду у разі особистої користі або тиранічного примушення.

Лідерські відносини відрізняють те, що група послідовників визнає особові і фізіологічні якості лідера, передає йому владні повноваження, наділює його відповідальністю, а так само надає йому необхідну підтримку в досягненні поставлених цілей. Типи відносин лідерства. 1. Неефективне лідерство побудовано на відносинах типу раб-господар, коли влада лідера практично абсолютна. 2. Авторитарне управління побудовано на традиційних відносинах начальник-підлеглий, коли влада лідера підтримується всіма нормативними документами адміністративної системи. 3. Ефективне лідерство побудовано на новому типі відносин лідер-послідовник, коли лідер одержує владу від послідовників, що визнають його цінність і важливість для їх спільної роботи в групі. Лідер і менеджер.

Чим відрізняється лідерство і управління, лідер і менеджер? Лідерство - це здатність впливати на групи людей, що б спонукати їх працювати для досягнення поставлених цілей. Управління - це процес дії на колективи людей з метою ефективної координації їх дій у виробництві. Таким чином, управління носить загальний характер, воно існує завжди і скрізь, а лідерство - це вершина управління, коли необхідно забезпечити найефективніше досягнення цілей. Лідерство не замінює управління і не існує зовні нього, а доповнює управління в тих випадках, коли традиційні методи управління не дають високих результатів і не дозволяють ефективно досягати поставленої мети. Лідерство - це частина управління, заснована на виняткових здібностях лідера впливати на групи людей в цілях ефективного досягнення поставлених цілей. Ефективне лідерство є найбажанішим типом відносин управління з самими високими можливостями участі працівників в управлінні і досягненні кінцевої мети. Відміна лідера від менеджераМенеджер Лідер Адміністратор Новатор Доручає Надихає Працює по цілях інших Працює по своїх цілях План - основа дій Бачення - основа дій Покладається на систему Покладається на людей Використовує доводи Використовує емоції Контролює Довіряє Підтримує рух Дає імпульс руху Професійний Ентузіаст Ухвалює рішення Перетворює рішення на реальність Робить справу правильно Робить правильну справу поважаємий Обожнюємий Слід зупинитися на відмінностях між лідером і менеджером.

Ефективний менеджер не обов язково є ефективним лідером і навпаки. Їх основні характеристики як би знаходяться в різних вимірюваннях.

Менеджер - це людина, яка направляє роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати.

Хороший менеджер вносить порядок і послідовність у виконувану роботу.

Свою взаємодію з підлеглими він будує на фактичній інформації, нормативних документах, традиціях організації і в рамках встановлених цілей. Лідер надихає людей і вселяє ентузіазм в працівників, передаючи їм своє бачення майбутнього, допомагаючи їм адаптуватися до нового і пройти етап змін. Менеджери мають тенденцію займати пасивну позицію по відношенню до цілей. Частіше за все вони з потреби орієнтуються на кимось встановлені цілі і практично не використовують їх для проведення змін. Лідери самі встановлюють цілі і використовують їх для зміни відношення людей до справи.

Очевидно, що на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження показують, що значна група менеджерів багато в чому володіють лідерськими якостями.

Проте зворотний варіант зустрічається в житті рідше. Важкі керівники.

Типи важких керівників Знання різних типів важких керівників, уміння визначити їх і поводитися з ними може допомогти менеджерам і іншим фахівцям побудувати більш здорові і продуктивні відносини з безпосередніми керівниками. важкі керівники мають декілька загальних рис - більшість службовців згодна з тим, що ці керівники насправді важкі - ці боси постійні в своїй важкій поведінці їх підопічні знають, що вони збираються робити, ще до того, як вони це зроблять - їх фірмове гасло - це не моя вина з цієї причини хто-небудь інший завжди звинувачується у всьому, що виконується не правильно - спілкування з ними виснажує час і сили їх співробітників - енергія, затрачувана їх службовцями при контакті з ними, звичайно не відповідає дійсній проблемі, яка розглядається. Ось їх умовні назви, які відповідають самі за себе 1. новий російський 2. мафіозі 3. наполеон 4. важливий птах 5. організатор 6. авторитет 7. хитрий лис 8. сірий кардинал 9. задирака 10. ведмідь 11. боєць для жінок амазонка або Жанна ДАрк 12. лестивець 13. всезнайко 14. ледар 15. ненормальний Технологія спілкування з важким керівником Маючи справу з важким керівником, можна вибрати декілька прийнятних варіантів. 1. Нічого не робіть. 2. Переоцініть свого керівника. 3. У 4. П 5. П 6. В 7. П 8. З 9. З 2.Соціально - психологічні аспекти управління трудовим колективом. Що таке управління персоналом Щоб зрозуміти, що таке управління персоналом, ми повинні в першу чергу взнати, в чому полягає робота менеджера.

Більшість експертів згодилася, що існує п ять основних функцій, які виконують менеджери планування, організація, підбір персоналу, керівництво, контроль.

Разом ці функції є тим, що звичайно ми називаємо процесом управління. Кожна з вищеперелічених функцій включає планування постановка цілей і стандартів, розробка правил і послідовності дій, розробка планів і прогнозування деяких можливостей в майбутньому організація постановка певних задач перед кожним підлеглим, розділення на відділи, делегування частини повноважень підлеглим, розробка каналів управління і передачі інформації, координація роботи підлеглих управління персоналом рішення питання про визначення стандарту для відповідних кандидатів, підбір відповідних працівників, відбір працівників, установка стандартів роботи, компенсації працівникам, оцінка виконання робіт, консультування працівників, навчання і розвиток працівників керівництво рішення питання, як примусити працівників виконувати свою роботу, надання моральної підтримки, мотивація підлеглих контроль встановлення таких стандартів, як квота продажів, якість, рівень продуктивності перевірка відповідності виконання робіт цим стандартам їх коректування при необхідності. Ми розглядатимемо одну з цих функцій - управління персоналом. Управління персоналом зараз більш відоме, як управління людськими ресурсами відповідає концепціям і методам, які керівнику необхідно використовувати при роботі з персоналом.

До них відносяться аналіз роботи визначення характеру роботи кожного співробітника планування потреби в персоналі і найм кандидатів на роботу відбір кандидатів орієнтація і навчання нових працівників управління оплатою праці забезпечення мотивації і пільг оцінка виконання спілкування навчання і розвиток створення у працівників відчуття відповідальності здоров я і безпека працівників робота з скаргами і трудові відносини.

Ви запитаєте, чому управління персоналом - одна з найважливіших функцій менеджера? Чому ці концепції і методи важливі для всіх менеджерів? Може бути легше відповісти на це питання, розглянувши деякі помилки, які не можна допустити при управлінні персоналом.

Ну, наприклад найняти не ту людину, яка потрібна мати велику текучість кадрів щоб люди все робили не кращим чином втрачати час на даремні співбесіди щоб компанію притягнули до суду за дискримінаційні дії щоб компанія одержала розпорядження, відповідно до закону про професійну безпеку щоб хто-небудь з працівників думав, що його дарування не відповідає оплаті праці інших співробітників щоб недолік навчання підірвав ефективність роботи відділу щоб були допущені які- небудь дії, що порушують трудові відносини.

Ретельне вивчення курсу допоможе уникнути подібних помилок.

Ще важливе те, що це допоможе підкріпити упевненість, що можливо добитися результату незалежно від всього іншого.

Менеджер можете зробити все правильно - створити блискучі плани, намалювати чітку організаційну схем встановити сучасні потокові лінії, використовувати передовий бухгалтерський облік - і все одно потерпіти невдачу як менеджер через найм не тих людей, які необхідні, або через неправильну мотивацію підлеглих. З другого боку багато менеджерів, добиваються успіху тільки при використовуванні нетрадиційних планів організації або управління. Вони добиваються успіху тому, що уміють наймати потрібних людей на відповідну роботу і мотивувати, оцінювати і розвивати їх. Досягнення результату - це основна задача управління, і менеджер повинен добитися цього результату за допомогою людей. Інтенсивна глобальна конкуренція, дерегуляція, технічний прогрес викликали лавину змін, в умовах яких деякі фірми не вижили.

В цій ситуації майбутнє належить тим менеджерам, які краще можуть управляти в умовах змін, і при цьому вони повинні уміти добиватися відданості службовців, які роблять свою роботу так, як ніби це їх власна компанія. Еволюція концепцій управління людськими ресурсами Наскільки важливо, яким персонал був у минулому, настільки ж важливо як персонал прогресуватиме в майбутньому. Це відбувається тому, що сьогодні в оточенні управління персоналом, відбуваються зміни, які вимагають, щоб персонал грав ще більш критичну роль в організаціях. Управління людьми, як головна задача менеджменту в організаціях, завжди грунтується на сукупності основоположних початкових теоретичних і емпіричних передумов, що формують парадигму, на базі якої будується система управління людиною в організації. Люди справи і навіть дослідники як герой Мольера, який не знав, що говорить прозою часто не замислюються про те, що свої конкретні задачі вони вирішують, спираючись на ту або іншу парадигму.

В теорії і практиці управління відбулася радикальна зміна парадигм і, як представляється, намітилися ознаки нового революційного повороту в цій області. При цьому можна виділити чотири концепції кадрової функції в організаціях, які розвивалися в рамках трьох парадигм і, відповідно, систем. Ці концепції такі 1 використовування трудових ресурсів 2 управління персоналом 3 управління людськими ресурсами 4 управління людиною.

Кардинальна зміна парадигм див. додаток 1 від економічної система I до організаційної система II відбулася на Заході на початку нинішнього століття. В радянській Росії в явному вигляді це трапилося лише в кінці 60-х рр хоча неявно бюрократичний різновид організаційної парадигми при категоричному запереченні власне теорій бюрократії був присутній і достатньо успішно застосовувалася в адміністративно-командній системі в перебігу століття в 30-60-е рр. Дотепер бюрократичне організаційне мислення, мабуть, домінує в буденній свідомості російських менеджерів, хоча на практиці відбувається його ерозія як в негативному через ослаблення державних структур, так і в позитивному через розвиток демократії і підприємництва планах. Останнє свідчить про поступове проникнення в нашу свідомість соціальних концепцій організації в рамках системи II, а зараз вже і нової гуманістичної парадигми система III , що в наших умовах є, з одного боку, спонтанною і химерною реакцією на звільнення від оков тоталітаризму, з іншою - поверненням до російської гуманістичної традиції колективізму, християнства, співчуття. На Заході ж помірне розповсюдження системи III виглядає еволюційним продовженням теорій пост-бюрократических організацій 60-е рр яке одержало новий імпульс розвитку на рубежі 80-х рр. у зв язку з пильним вивченням японського досвіду управління. Що ж таке гуманістична парадигма? В основі гуманістичної парадигми закладена передумова про те, що людина - це головний суб єкт організації і особливий об єкт управління, який не може розглядатися як ресурс. Ця філософія офіційно проголошується хоча не завжди і не у всьому реалізується лідерами японського менеджменту.

В цьому випадку людина, у принципі, розглядається як член організації - сім ї , а функція менеджменту полягає в управлінні людською істотою. Згідно цьому підходу, не людина існує для організації, а організація для людини, згідно бажанням і здібностям якого будуються її стратегії, структури, системи і внутрішньоорганізаційні відносини.

В центрі координації сумісних зусиль знаходиться самоврядування членів організації, в якому в тому або іншому ступені беруть участь всі, придбання кваліфікації ведеться перш за все за допомогою досвіду навчання на робочому місці , головним важелем дії на людей є жорстка організаційна культура.

В це поняття вкладається, за влучним визначенням одного з європейських експертів, як би запрограмований колективний розум членів організації відносно розуміння її місії і цілей, домінуючих цінностей що хороше, що погане, згоди з приводу відношення до трудових обов язків, прийнятих в колективі стереотипам поведінки, шаблонам відносин, що склалися, між начальниками і підлеглими, колегами, всіма людьми в організації і відносно інших подібних соціальних аспектів організації. Суть і стан організаційної культури якраз і відрізняє одну організацію від іншої. Саме цей аспект, тісно примикаючий до психологічного клімату відчуттю задоволеності членів організації , виходить на перше місце в сукупності чинників, які, кінець кінцем, визначають якість трудового життя. Такого роду парадигму можна б було віднести до організаційного ідеалізму - феномена, існуючого лише в теорії, а не на практиці хіба що утілюваному в деяких творчих організаціях. Проте серйозно відноситися до неї примушують не тільки роботи теоретиків організації гуманістичного толку, але і всім відомі успіхи, з одного боку, японського і взагалі східного менеджменту, концептуально сприймаючого цю парадигму, з іншою - життєздатність малого зокрема, сімейного, вельми гуманізує бізнесу, значення якого в країнах з ринковою економікою все більш зростає по всьому світу. Концепції, характерні для системи III, можуть мати серйозне значення для української управлінської думки і частково для управлінської практики не тільки своєю прагматичною цінністю, але і позначенням деякого орієнтиру в реформах і майбутньому розвитку, що проводяться.

Вони добре узгоджуються з філософськими поглядами українців на життя, хоча і суперечать все ще поширеним адміністративно-командним стереотипам уявлень про ефективне керівництво підприємствами і організаціями. Розвиток філософії управління людськими ресурсами Але відвернемося від глобальних історичних процесів. Адже реалізацію гуманних принципів управління доведеться здійснювати саме нам. Тому, звернемося до нашої філософії, до наших принципів. Дії людей завжди частково засновані на припущеннях, які вони роблять, і це особливо торкається управління людськими ресурсами.

Найважливіші припущення, які ми робимо чи можна довіряти цим людям, чи люблять вони роботу, чи можуть вони бути творчими, чому вони поводяться так, а не інакше і як з ними необхідно звертатися, складають нашу філософію управління людськими ресурсами.

Будь-які пов язані з персоналом рішення, які ми приймаємо про людей, яких наймати, про забезпечення навчання, про пільги які Ви пропонуєте, відображають погано або добре основи цієї філософії. Що ми думаєте про розвиток цієї філософії? Немає сумнівів, що кожна людина базує свою теорію на своєму досвіді, освіті і підготовці. Але ця філософія постійно розвивається і розвиватиметься з придбанням людиною нових знань і досвіду. Обговоримо деякі чинники, що впливають на розвиток нашої власної теорії. Вплив філософії вищого керівництва На нашу особисту філософію великий вплив надає вище управління нашої фірми. В той час, як філософія вищого керівництва може бути, а може і не бути обнародувана, вона звичайно пов язана зі всіма діями і проникає на всі рівні і у всі відділи організації. Відношення менеджера до людей Наша філософія управління персоналом також схильна впливу Нашого власного відношення до людей.

Наприклад, Дуглас Мак Грегор розрізняє два можливі відношення, класифікуючи їх як Теорію Х і Теорію У. Він говорить Теорія Х припускає 1. Середня людина спочатку не любить працювати і прагне уникнути роботи будь-яким способом. 2. Через те, що люди не люблять працювати, більшість з них потрібно контролювати, коректувати, направляти і лякати покараннями для щоб вони докладали до роботи всі зусилля. 3. Середня людина вважає за краще, щоб його направляли і прагне уникати відповідальності. Інші менеджери вважають за краще будувати свої дії, грунтуючись на теорії У, яка припускає 1. Середня людина спочатку любить працювати. 2. Постійний контроль і страхання покараннями не є єдино можливим способом направити всі зусилля працівників на досягнення цілей організації. 3. Людей більше стимулюють задоволення їх першочергових потреб, пошана і самореалізація. 4. Середня людина, навчена у відповідних умовах, не тільки не уникає, а прагне нести яку-небудь відповідальність. 5. Виконання роботи залежить від високого ступеня уяви, винахідливості і творчого підходу до рішення проблеми.

На додаток до таких чинників, як філософія вищого керівництва і наша власна філософія і відношення до роботи, існує і дещо інше - потреба сформулювати відчуття відповідальності у ваших працівників. Необхідність у відданості Збільшення глобальної конкуренції, дерегуляция і технічний прогрес обрушили на менеджерів цілу лавину різних змін. В цих умовах успіх приходить до тих менеджерів, які краще уміють пристосовуватися до змін, що звичайно вимагає наявності зраджених працівників. В процвітаючих фірмах роль виробничих робітників змінилася від пасивного виконання певної роботи до активної співпраці в роботі. Ці фірми культивують участь, колективну роботу, рівну ієрархію і велику відповідальність кожного працівника.

В результаті кращі фірми зрозуміли, що якість і гнучкість вимагають певного рівня відданості, відповідальності і знань, які не можуть бути забезпечені за рахунок вимушених або косметичних поліпшень в політиці управління людськими ресурсами.

Потреба у відданості неухильно збільшується, а відданість працівників росте все більш невловимо.

Декілька чинників впливає на це, але, перш за все, найсерйозніший, як сказав один експерт, полягає в тому, що стрімке зменшення розмірів компаній і переструктурування привели до звільнення десятків тисяч людей в останні декілька років. Як він говорить, за даними виконавчих керівників, якщо фірмі не доводиться звільняти своїх менеджерів і зменшуватися в розмірі, можна чекати відповідного рівня відданості. Фірми сьогодні потребують відданості, як ніколи раніше, але завоювання її - все ще важка задача. І система управління людськими ресурсами фірми може грати центральну роль в завоюванні відданості працівників. Значення управління персоналом Отже, ми прийшли до висновку, що головним елементом організації є її співробітники.

Вони складають основну статтю капіталовкладень з погляду витрат по їх найму і навчанню.

Підтримка діяльності персоналу також вимагає великих витрат.

Ще більш важливо підкреслити, що саме персонал найбільшою мірою визначає відмінність між організаціями. Продуктивність праці в організації, яка ефективно використовує своїх співробітників, може перевищувати в десятки і більш раз продуктивність праці в організації, що не надає увагу ефективності використовування людських ресурсів. Необхідно відзначити різницю в поняттях результативність і ефективність результативність пов язана з визначення того, добилися чи ні поставлених цілей ефективність обумовлена тим, як використовуються наявні ресурси в даному випадку людські для досягнення цих цілей. В дослідженні самих процвітаючих американських компаніях, проведеному Пітерсом і Уотерменом, одним з восьми чинників, загальних для всіх компаній, була ідея підвищення продуктивності через турботу про людей. Ці компанії не розглядають капіталовкладення у виробництво як основне джерело підвищення ефективності. Вони вважають власних співробітників найважливішим чинником, не дивлячись на те, що люди не можуть бути придбані, списані з рахунку або примножені так же швидко і просто, як інші активи.

Однією з необхідних умов перетворення подібного відношення до персоналу і гарантії того, що з людьми звертаються відповідно до декларованих організацією цінностей, є чітке формулювання кадрової політики організації. Вона утворює базис для формування системи роботи з людьми при розгляді різних аспектів управління людськими ресурсами і служить відправною крапкою для менеджерів при ухваленні конкретних рішень відносно співробітників. 2.1. Методи управління. Методи управління - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей управління виробництвом.

Розрізняють адміністративні, економічні, соціологічні і психологічні методи, які розрізняються способами дії на людей.

Адміністративні методи базуються на владі, дисципліні і стягненнях і відомі в історії як метод батога. Економічні методи грунтуються на правильному використовуванні економічних законів виробництва і за способами дії відомі як метод пряника. Соціологічні методи базуються на способах мотивації суспільної дії на людей через думку колективу. Психологічні методи базуються на знанні психології людини, його внутрішнього душевного світу і відомі як метод переконання. В процесі конкретного рішення управлінських проблем вельми корисно організовувати ефективні комунікації і привертати сукупність різних методів управління, які дозволяють врахувати чужі помилки і дають способи виріешння господарських і кадрових задач.

Адміністративні методи управління v Організаційні дії штатний розклад статут організації положення про підрозділи колективний договір посадові інструкції правила трудового розпорядку організація робочого місця оргструктура управління v розпорядливі дії накази цільове планування розпорядження нормування праці вказівки координація робіт інструктаж контроль виконання повчання v матеріальна відповідальність і стягнення відповідальність за затримку трудової книжки добровільне відшкодування збитку підприємству утримання із зарплати депреміювання повна матеріальна відповідальність колективна матеріальна відповідальність v дисциплінарна відповідальність і стягнення зауваження догана строга догана пониження на посаді звільнення v адміністративна відповідальність попередження штраф відшкодувальне вилучення предметів адміністративний арешт виправні роботи.

Економічні методи v Планове господарювання вільне підприємництво план економічного розвитку портфель замовлень розподіл ресурсів інвестиції кінцеві результати v господарський розрахунок самостійність самоокуповування самофінансування економічні нормативи фундації стимулювання v оплата праці посадовий оклад для службовців тарифна ставка для робітників додаткова зарплата винагорода премія з прибутку матеріальна допомога v робоча сила ринок трудових ресурсів попит пропозиція вартість робочої сили зайнятість і безробіття v ринкове ціноутворення вартість ціна собівартість дохід прибуток v цінні папери акції облігації векселі кредитні карти дивіденди v податкова система на фундацію оплати праці прибутковий податок ПДВ Податок на прибуток Інші податки v Форми власності державна регіональна муніципальна приватна суспільна інтелектуальна v фази виробництва виробництво обмін розподіл споживання v чинники виробництва капітал праця земля підприємницька діяльність інформація Соціологічні методи. Соціологічні методи грають важливу роль в управлінні персоналом, вони дозволяють встановити призначення і місце співробітників в колективі, виявити лідерів і забезпечити їх підтримку, зв язати мотивацію людей з кінцевими результатами виробництва, забезпечити ефективні комунікації і рішення конфліктів в колективі. Класифікація елементів соціологічних методів. v Соціальне планування - цілі - критерії - методи - нормативи - результати Соціальне планування забезпечує постановку соціальних ідей і критеріїв, розробку соціальних нормативів і планових показників, досягнення кінцевих соціальних результатів. v соціологічні методи дослідження - анкетування - інтерв ювання - социометрія - нагляд - співбесіда Соціологічні методи дослідження складають науковий інструментарій в роботі з персоналом, вони надають необхідні дані для підбору, оцінки, розстановки і навчання персоналу і дозволяють обгрунтовано ухвалювати кадрові рішення. v особові якості - ділові якості - моральні якості - достоїнства - недоліки Особові якості характеризують зовнішній образ співробітника, який достатньо стабільно виявляється в колективі і є невід ємною частиною соціології особи. v мораль - державна - суспільна - релігійна - групова - особиста Мораль є особливою формою суспільної свідомості, регулюючої дії і поведінка людини в суспільстві за допомогою етичних норм. v партнерство - ділове - дружнє - по захопленню - сімейне - сексуальне Партнерство складає важливий компонент будь-якої соціальної групи і полягає в наладці різноманітних форм взаємостосунків, на базі яких організовується спілкування людей. v змагання - принципи - критерії - методи - форми - організація Змагання є специфічною формою суспільних відносин і характеризується прагненням людей до успіху, першості, досягнень і самоутвердження. v спілкування - міжособове - особове - вербальне - невербальне Спілкування - це специфічна форма взаємодії людей на основі безперервного обміну інформацією. v переговори - структура - техніка - методика - технологія - результати Переговори - це специфічна форма людського спілкування, коли дві або більш сторін, мають різні цілі і задачі, намагаються пов язати між собою різні інтереси на основі продуманої схеми розмови і, як правило, уникають прямого конфлікту. v конфлікти - міжособові - особові - ролеві - ділові - сімейні Конфлікт мі розглядатимемо трохи нижче в іншому розділі. Психологічні методи управління. Психологія - це наука про психіку і закономірності її прояву і розвитку в процесі діяльності людини. Психологічні методи грають дуже важливу роль в роботі з персоналом, оскільки направлені на конкретну особу робітника або службовця і, як правило, строго персоніфіковані і індивідуальні. Головною їх особливістю є звернення до внутрішнього світу людини, його особи, інтелекту, відчуттів, образів і поведінки з тим, щоб направити внутрішній потенціал людини на рішення конкретних задач підприємства.

Класифікація психологічних методів v Психологічне планування - цілі - критерії - методи - нормативи - результати Психологічне планування складає новий напрям в роботі з персоналом по формуванню ефективного психологічного стану колективу підприємства. v галузі психології - психофізіологія - психоаналіз - психологія праці - психологія управління - психотерапія Галузі психології і знання їх методів дослідження дозволяють зробити аналіз душевного стану людей, побудувати їх психологічні пріоритети, розробити способи усунення психологічного дискомфорту і формувати хороший клімат колективу. v тип особи - організаторський - аналітичний - інженерний - творчий - інтуїтивний Типи особи характеризують внутрішній потенціал людини і його загальну спрямованість до виконання певних видів робіт і сфер діяльності. v темперамент - сангвінічний - флегматичний - холеричний - меланхолійний Темперамент є дуже важливою психологічною характеристикою особи для визначення призначення і місця кожного працівника в колективі, розподілу психологічних задач і психологічних прийомів роботи з конкретною людиною. v характер людини - риси вдачі экстраверт інтроверт - відносини людини до навколишньої дійсності до інших людей до себе до роботи Характер людини.

Риси вдачі визначають спрямованість миру людини, рівень потреби в спілкуванні. v спрямованість особи - потреби - інтереси - мотиви - переконання - світогляд Спрямованість особи є важливою психологічною характеристикою людини. v інтелектуальні здібності - рівень інтелекту - мислення - свідомість - пам ять - логістика - творчість Інтелектуальні здібності характеризують можливості розуміння, мислення, свідомості людини і важливі для професійної орієнтації, оцінки людей, планування кар єри і організації руху по службовим сходам. v методи пізнання - аналіз - синтез - індукція - дедукція - відчуття - сприйняття Методи пізнання є інструментами, за допомогою яких чоловік вивчає дійсність, обробляє інформацію і готує проекти рішень. v психологічні образи - історичні - художні - графічні - візуальні - знакові Психологічні образи дозволяють проводити навчання персоналу на основі типових зразків поведінки історичних осіб, крупних керівників і новаторів виробництва. v способи психологічної дії - навіювання - переконання - наслідування - прохання - похвала - порада - примушення - засудження - вимога - заборона - плацебо прийом навіювання, який використовується в медицині, суть в тому, що лікар, прописуючи хворому нейтральний засіб, затверджує, що саме воно дасть потрібний результат, і психологічний настрій хворого що результат буде, дає потрібний позитивний результат - осуд - комплімент - метод Сократа заснований на прагненні захистити співбесідника від того, що б той сказав ні - натяк - обдурене очікування - вибух Способи психологічної дії відносять до числа найважливіших елементів психологічних методів управління. Вони концентрують всі необхідні і дозволені законом прийоми дії на люді для координації в процесі спільної трудової діяльності. v поведінка - ангельська - високоморальна - нормальна - аморальна - диявольська Поведінка - це сукупність взаємозв язаних реакцій, здійснюваних людиною для пристосування до навколишнього середовища. v відчуття і емоції - етичні - естетичні - патріотичні - інтелектуальні - утихомирені - причетність - переживання - загрози - жахи Відчуття - це вид емоційних переживань, що носять виразно виражений наочний характер і відмінних порівняльною стійкістю. Емоції - конкретні переживання тих або інших подій в життя людини, залежні від його схильностей, звичок і психологічного стану. v стреси - зовнішнє середовище - обставини - хвороби - перевантаження - розслаблення Про стрес поговоримо трохи пізніше, в одному з наступних розділів. Позитивна і негативна дія соціально-психологічних методів. Соціально-психологічні методи є найтоншим інструментом дії на соціальні групи людей і особу людини.

Мистецтво управління людьми полягає в дозованому і диференційованому вживанні тих або інших прийомів з перерахованих вище. Принципи демократизації, патерналізму, людських відносин, дотримання прав особи повинні в сучасних умовах домінувати над чисто адміністративними методами і авторитарним стилем керівництва.

Нестабільність економічного стану підприємства, фінансові труднощі, невчасна виплата заробітної платні, тривалі простої, звичайно, не сприяють підтримці хорошого соціально-психологічного клімату, оскільки керівник значно більше часу винен уділяти не людському спілкуванню і функціям управління персоналом, а безпосередньо виробництву, маркетингу, фінансам, тобто іншим функціям. Тому важливо знати і прогнозувати дії соціально-психологічних методів на роботу персоналу.

Позитивний метод дії Негативний метод дії 1. формування морального кодексу взаємостосунків співробітників.розробка філософії організації, що регламентує внутрішньофірмові правил взаємостосунків. 1.1. Чітке проходження філософії організації на всіх рівнях управління і у всіх підрозділах. 1.2. Забезпечення відповідності державної і внутрішньофірмової кадрової політики. 1.3. Розвиток корпоративної культури і партнерських взаємостосунків співробітників. 1.4. Реалізація принципів патерналізму співробітники фірми утворюють одну велику сім ю один за всіх і все за одного 1. вживання розмитого морального кодексу, заснованого на подвійній моралі. 1.1. відсутність філософії організації, орієнтація тільки на формальні взаємостосунки співробітників. 1.2. Порушення суспільних і внутрішньофірмових норм поведінки на догоду особистим інтересам лідерів і керівників. 1.3. Домінування внутрішньофірмової кадрової політики над державною, релігійними нормами поведінки і суспільно мораллю. 1.4. Ігнорування корпоративної культури і підтримка групових інтересів підрозділів 1.5. Реалізація принципів індивідуалізму, особистих інтересів і заохочення тільки кращих членів колективу 2. ефективні соціальні методи дії 2.1. постійне проведення соціологічного анкетування в колективі про стан клімату і ролі керівників. 2.2. Проведення інтерв ювання особистого нагляду в колективі, орієнтація на демократичний стиль керівництва. 2.3. Використовування соціальних експериментів, передуючих кардинальним змінам в колективі. 2.4. Планування соціального розвитку колективу на основі забезпечення зростання життєвого рівня і соціальних нормативів. 2.5. Підтримка змагання і ініціативності співробітників, накопичених традицій. 2.неефективні соціальні методи дії 2.1. Ігнорування соціологічного анкетування і підтримка неформальних методів збору інформації. 2.2. Підтримка формальних правил взаємостосунків і створення бар єрів в ланці керівник - підлеглий 2.3. Ігнорування соціальних експериментів, проведення радикальних змін без підготовки і інформування колег. 2.4. скидання проблем соціального розвитку колективу на міські власті і інфраструктуру сервісу. 2.5. Орієнтація на ринкову конкуренцію, ігнорування змаганя і ініціативності співробітників. 3.раціональні психологічні методи дії на колектив. 3.1. формування хорошого психологічного клімату в колективі на основі чіткого дотримання прав людини і психологічних методів дослідження. 3.2. Ефективне використовування психологічних методів мотивації навіювання, переконання, наслідування, залучення, спонука. 3.3. Проведення психологічного тестування співробітників і організації індивідуальної роботи з ними з урахуванням типу особи, темпераменту. 3.4. Проведення психологічних консультацій для співробітників. 3.5. проведення психологічних тренінгів. 3. неефективні психологічні методи дії. 3.1. створення нервозності і психологічного дискомфорту в колективі, ігнорування прав людини і психологічних методів. 3.2. Неефективне використовування психологічних методів мотивації і орієнтація на командування, примушення і покарання. 3.3. Відсутність або епізодичне тестування співробітників і робота з ними без урахування властивостей особи. 3.4. Звільнення соціальних психологів або ігнорування їх ролі в колективі. Спроба деяких керівників самим проводити тестування. 3.5. Ігнорування психологічних тренінгів або проведення їх тільки для вищого керівництва. 2.2. Дисципліна, та управління дисципліною. Дисципліна - це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, а поведінка - це сукупність дій та вчинків особистості, спосіб її життя.

У поведінці проявляються особливості характеру, темперамент, потреби й уподобання. Проблема дисципліни включає ряд як наукових, так і практичних проблем.

Комплексність проблем дисципліни передбачає необхідність залучення до її вивчення різних наук - права, економіки, соціології, менеджменту, кібернетики, соціальної психології. Дисципліна - це рівень дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок - сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.

В дисципліні виділяють дві сторони - обєктивну - порядок, без якого не може існувати організація - суєктивну - виконання обовязків, долтримання прав. За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами - економічну, політичну, фінансову, трудову і технологічну. Управління трудовою дисципліною. Забезпечення трудової дисципліни праці є обовязковою умовою кооперації й організації виробництва.

Щоб спільна діяльність здійснювалась успішно, потрібно чітко визначити місце кожного працівника в структурі виробничого процесу.

Рівень і стан трудової дисципліни залежить від багатьох факторів - організації праці та виробництва - системи матеріального і морального заохочення - рівня механізації, компютерізації виробничих процесів - виховної роботи - стилю керівництва - свідомості членів трудового колективу. Дисципліна - це складне соціальне явище, і її вимоги є обєктивними, оскільки диктуються розвитком виробництва, і субєктивними, бо виконуються людьми.

Типовою помилкою керівників є те, що вони не усвідомлюють цього звязку і хочуть налагодити дисципліну адміністративними методами, а не удосконаленням організаційної та економічної сторін. Основними порушеннями трудової дисципліни є - запізнення на роботу - прогули - поява на роботі у нетверезому стані - несвоєчасне чи не в повній мірі виконання своїх трудових обовязків, неповне і нераціональне вико