Метод визначення строку (періоду) окупності інвестицій.

Це один із самих простих та поширених у світовій практиці методів, який передбачає розрахунок строку окупності шля­хом ділення прогнозованих доходів від інвестицій на суму капіталовкладень. Тобто період окупності - це період, по­трібний для повернення первісних інвестиційних витрат шляхом нагромадження чистих потоків реальних грошей, одержаних за допомогою проекту.

Окупність можна трактувати як точку беззбитковості, після якої нагромаджені чисті потоки реальних грошових коштів стають позитивними. Крім того, з позиції суб'єкта господарювання розрахунок строку окупності слід проводи­ти на основі саме чистого прибутку, тобто реальних фінан­сових коштів, що залишаються безпосередньо в підприєм­ствах після розрахунків з бюджетними організаціями. Але при нестабільній податковій політиці для оцінки ефектив­ності кількох проектів вкладень можна розраховувати строк окупності на базі балансового прибутку (тобто прибутку до оподаткування та сплати обов'язкових платежів).

Основна позитивна якість цього методу - простота роз­рахунків. Але є деякі недоліки:

1) не враховується вплив доходів останніх періодів;

2) заснований на облікових оцінках, не показує різницю між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів та різним розподіленням їх за роками проекту;

3) метод не має властивостей адитивності (комбінаторності).

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиціймає дві характерні риси: по-перше, не передбачає дисконту­вання доходу; по-друге, дохід характеризується показником чистого прибутку.

Алгоритм розрахунку дуже простий і це сприяє широко­му застосуванню методу на практиці. Коефіцієнт ефектив­ності інвестицій розраховується як співвідношення середньо­річного прибутку та середньої величини інвестицій, яка виз­начається діленням суми капіталовкладень на два за їх повного списання, як закінчиться строк реалізації проек­ту. У випадку коли припускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості, оцінку треба вилучити. Даний показ­ник порівнюють із коефіцієнтом рентабельності авансова­ного капіталу, який являє собою відношення чистого при­бутку суб'єкта господарювання до суми коштів, авансованих у його діяльність.

Недоліки цього методу зумовлені тим, що він не врахо­вує часову складову грошових потоків, а саме:

1) не виявляє різниці між проектами з однаковими сума­ми середньорічного прибутку та сумами прибутку, що змі­нюються по роках;

2) не показує різниці між проектами, що мають однако­вий середньорічний прибуток, але який генерується протя­гом різної кількості років.

Метод розрахунку простої норми прибутку.В основі цього методу покладено норми аналізу господарської діяльності, які часто відрізняються в різних країнах залежно від чинно­го законодавства, що не дозволяє цьому методу відбивати реальну прибутковість проекту. Норму прибутку визнача­ють як співвідношення річного чистого прибутку та капіта­лу. Даний показник розраховують для одного року, як пра­вило, це рік випуску продукції на повну потужність. Однак його можна визначати для різних ступенів використання виробничих потужностей (аналіз чутливості) або для різних років на етапі початку виробництва.

До другої групи належить декілька методів визначення ефективності інвестицій, характеристику основних з яких наведено нижче.

Метод розрахунку чистого приведеного (дисконтованого) доходу,який базується на співставленні величини первісної інвестиції з загальною сумою дисконтованих чистих грошо­вих надходжень, що генеруються нею протягом прогнозова­ного періоду. Оскільки притік грошових коштів розподіле­но в часі, його дисконтують за допомогою коефіцієнта, що встановлює інвестор, самостійно виходячи зі щорічного відсотку повернення, який він бажає або в змозі мати на інвестований ним капітал.

Чистий приведений (дисконтований) дохід визначаєть­ся з урахуванням дисконтування за відомою формулою:

ЧПД = ГП – ІС (5.2)

де ЧПД - чистий приведений дохід;

ГП - грошовий потік (у теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІC - сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Формулу (5.2) можна трансформувати таким чином:

(5.3)

де ГП_і - грошовий потік за і-й рік експлуатації інвести­ційного проекту;

R - ставка відсотка для дисконтування сум грошового потоку даного проекту;

і - строк дії проекту.

Якщо ЧПД>0 - проект є прибутковим,

ЧПД<0 - проект є збитковим,

ЧПД=0 - проект а ні прибутковий, ані збитковий.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій.На відміну від чистого приведеного доходу індекс рентабель­ності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зруч­ний при виборі одного проекту з альтернативних, що мають подібні значення чистого дисконтованого доходу.

Для розрахунку індексу рентабельності інвестицій, який є відносним показником, треба використовувати таку відо­му формулу:

(5.4)

 

де IP — індекс рентабельності інвестиційного проекту. Цю формулу теж можна легко трансформувати:

(5.5)

 

Якщо IP > 1 - проект є прибутковим;

1Р< 1 - проект є збитковим,

IP = 1 - проект ані прибутковий, ані збитковий.