Методи аналізу і прогнозування ризику

У сучасній економічній практиці аналіз ризику поділя­ють на два види:

- якісний, головне завдання якого – визначити чинни­ки ризику, етапи і роботи, під час виконання яких ризик виникає, тобто встановити потенційні зони ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики;

- кількісний, який застосовується для визначення чи­сельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в ціло­му. При кількісному аналізі ризику можуть використовува­тися різноманітні методи.

Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бетакоефіцієнта, метод визначення імовірності результатів, аналіз сценаріїв, метод моделювання, аналіз чутливості реагуван­ня, теорія ігор.

Аналіз ризику за допомогою бета-коефіцієнта В якості міри ризику в інвестиційній теорії використо­вується бета-коефіцієнт. Він виражає «ринкову чутливість» інвестиції, або на скільки змінюються доходи від капіталов­кладень у порівнянні зі змінами ринкової ситуації, р = 1 оз­начає, що зміни в доходності в точності повторюють зміни в ринковій ситуації. Значення менше ніж 1 характерні для проектів з низьким рівнем ризику, чия доходність більш ста­більна, ніж ринок; значення більше ніж 1; свідчать про те, що доходи від цих проектів схильні до дуже сильного впли­ву з боку навіть незначних ринкових коливань. Хоча бета-коефіцієнт і слугує для вимірювання ризику, на практиці важко визначити його точне значення для конкретного інве­стиційного проекту. Взагалі значення р визначають виходячи з даних фондового ринку, звідки беруть відомості про дохідність компанії (яка характеризується ціною її акцій)

Якщо компанія, акції якої котируються на фондовому ринку, розглядає інвестиційний проект, «типовий» для її ділової активності, то показник ризику для всієї компанії може слугувати показником рівня ризику даного конкретно­го проекту. Однак важче визначити рівень ризику проекту, який знаходиться за межами «нормальної» діяльності ком­панії. В цьому випадку можна оцінити бета-коефіцієнт про­екту, використовуючи для цього бета-коефіцієнти тих ком­паній, в чиїй сфері «нормальної» діяльності знаходиться да­ний проект. Існують, однак, дві проблеми при використанні бета-коефіцієнтів інших компаній в якості бета-коефіцієн­та для конкретного проекту:

- по-перше, всі ринкові котирування засновані на вимі­рюванні доходу на одну звичайну акцію (тобто доходу акціо­нера), а не на одиницю активів (тобто доходу організації). Бета-коефіцієнт акції відображає не тільки бета-коефіцієнт активів (той що повинен використовуватися в якості заміни при оцінці проектів), але і структуру фінансів компанії. Влас­ники акцій вважають менш надійною ту компанію, в якій на одну звичайну акцію приходиться більше запозичених кош­тів, і це, безумовно, відображається на бета-коефіцієнтах;

- по-друге, вплив ризику проекту на сам проект може відрізнятися від впливу ризику проекту на всю організацію в цілому, тому що даний проект є лише частиною інвестиц­ійного портфелю фірми. Як частина інвестиційного портфе­лю, рівень ризику проекту визначається його співвідношенням з ризиками інших проектів у цьому портфелі.

Використовуючи Р, характерний для певного типу бізне­су, в якості р окремого інвестиційного проекту можна пра­вильно визначити необхідну норму прибутку для дисконту­вання грошових доходів від інвестиційного проекту для виз­начення чистої дисконтованої вартості капіталовкладень.

Визначення ймовірності результатів

У сучасній економічній літературі визначають ризик, по­в'язаний з певним проектом, та ігнорується вплив цього проекту на загальну невизначеність, пов'язану з фірмою. Виз­начимо, наскільки деякі з методів урахування невизначе­ності, які використовують сьогодні, відповідають найкращо­му з позиції інвесторів вибору проекту. Слід відзначити, що використання суб'єктивних вірогідностей надає особі, що приймає рішення, найкращу картину можливостей її вибо­ру, ніж методи, що застосовуються на практиці. Оцінка імо­вірності того чи іншого результату інвестиційного проекту потребує, щоб особа, яка приймає інвестиційні рішення, могла б передбачити багато можливих результатів інвести­ційного проекту і була б спроможною оцінити імовірність наставання кожного з можливих варіантів. Типова ситуація, яка відображає найгірші й найкращі можливі варіанти роз­витку, може включати наступні групи: «песимістичний» ва­ріант, «найбільш можливий» і «оптимістичний».

Рішення, як правило, називають ризикованим чи не виз­наченим, якщо воно має декілька можливих результатів. Існує багато таких ситуацій – від будь-яких побутових си­туацій до інвестування у великі виробничі проекти. У біль­шості підходів до ризику та невизначеності передбачається не тільки знання можливих результатів будь-якого рішення, але й знання відносно можливості виникнення кожного з цих результатів з певною їхньою вірогідністю. Все це дозво­ляє визначати ризик та невизначеність, пов'язані з будь-яким конкретним рішенням з точки зору розподілу вірогід­ностей результатів. Такий розподіл показано на рис 6.1 (усі можливі чисті прибутки від проекту довготривалістю в 1 рік розташовані на горизонтальній осі, а вірогідності, пов'язані з цими результатами, – на вертикальній). На горизонтальній осі показано, що результат від реалі­зації проекту знаходиться у діапазоні від збитку 1000 грн. до прибутку 9000 грн.. Вертикальна вісь демонструє вірогідність будь-якого конкретного наслідку. У нашому прикладі най­більш вірогідним наслідком є одержання прибутку 4000 грн.., що дорівнює 0,5. Сумарна вірогідність усіх наслідків проекту повинна дорівнювати одиниці. Виникає можливість одер­жання середнього результату П шляхом оцінки кожного

Рис. 6.1. Розподіл вірогідностей одержання прибутку від проекту можливого результату і його вірогідності та їх суми для кож­ного наслідку.

 

Середній чистий прибуток від проекту на на­шому графіку становить 4000 грн. Ця величина є середнім значенням розподілу вірогідностей проекту, її називають математичним очікуванням проекту.

У таблиці 6.2 наведено приклад розрахунків для проек­ту з декількома можливими наслідками, кожен з яких є рівновірогідним. Кожна цифра у третій колонці є результа­том множення доходу на його вірогідність, а сума цих цифр дає очікувану величину проекту, тобто 3250 грн..

Ризик, пов'язаний з проектом, – це можливе розход­ження результатів відносно певного значення. Ця міра ри­зику є дуже привабливою для багатьох тому, що вимір розходження результатів або дисперсії розподілу математично­го очікування вказує на вірогідне відхилення фактичного ре­зультату від його «найоптимістичнішого» прогнозу.

Таблиця 6.2