В даний час одержав поширення метод фінансування інвестицій-проектів, коли основним забезпеченням надання банками кредитів є сам проект, тобто ті доходи, що одержить створюване або реконструйоване підприємство.
Найчастіше фінансові терміни трактуються неоднозначно. Не уник цього і термін «проектне фінансування», у зв'язку з чим наведемо кілька формулювань, що трактують його сутність:
• фінансування, засноване на життєздатності самого проекту без обліку платоспроможності його учасників, їх гарантій і гарантій погашення кредиту третіми сторонами;
• фінансування інвестицій, при якому джерелом погашення заборгованості є потоки готівки, створювані в результаті реалізації самого інвестиційного проекту;
• фінансування — це забезпечення економічної і технічної життєздатності підприємства, що дозволяє генерувати потоки коштів, достатні для обслуговування свого боргу.
Проектне фінансування називають також фінансуванням з регресом. Регрес — це вимога про відшкодування наданої у позику суми.
Особливостями проектного фінансування в порівнянні з традиційними формами є:
- необхідність одержання найбільш достовірної оцінки платоспроможності і надійності позичальника;
- доцільність аналізу інвестиційного проекту з позицій життєздатності, ефективності, реалізовуваності, забезпеченості ризиків;
- необхідність прогнозування результатів реалізації інвестиційних проектів.
Розрізняють три форми проектного фінансування: з повним регресом на позичальника; без права регресу на позичальника; з обмеженим регресом на позичальника.
Фінансування з повним регресом на позичальника —це фінансування наявності визначених гарантій або вимог визначеної форми відповідальності кредиторів проекту. Ризики проекту в основному покладені на позичальника, при цьому «ціна» позики відносно невисока і дозволяє швидко дістати фінансові кошти для реалізації проекту. Така форма фінансування використовується в основному для малоприбуткових або некомерційних проектів, спрямованих на розвиток соціально-культурної сфери, а також для видачі експортного кредиту.
Фінансування без права регресу на позичальника —форма фінансування, за якої кредитор не має ніяких гарантій від позичальника і приймає на себе всі ризики, пов'язані з реалізацією проекту. Вартість такого фінансування досить висока для позичальника, оскільки кредитор прагне одержати відповідну компенсацію за високий ступінь ризику. Отже, фінансуються тільки проекти, які мають високу віддачу вкладеного капіталу за рахунок реалізації конкурентноспроможної продукції, що використовують прогресивні технології, мають добре розвинуті ринки збуту, а також надійні договірні відносини з постачальниками матеріально-технічних ресурсів.
За фінансування з обмеженим правом регресу на кожного учасника проекту покладається залежний від нього ризик. Таким чином, всі учасники приймають на себе конкретні комерційні зобов'язання і зацікавлені в їх виконанні, оскільки прибуток залежить від їх ефективної діяльності.
Разом з тим за архітектурою фінансових схем проектне фінансування достатньо чітко підрозділяється на два типи:
1) рівнобіжне;
2) послідовне.
Рівнобіжне проектне фінансування на практиці називається «спільним»: кілька кредитних установ виділяють позики для реалізації коштовного інвестиційного проекту. З одного боку, це дозволяє банкам укладатися в нормативи граничне припустимих сум виданих кредитів; з іншого — знижувати свої кредитні ризики.
Застосовується дві форми спільного фінансування:
1) незалежне рівнобіжне фінансування: кожен банк укладає з позичальником кредитну угоду і фінансує свою частину інвестиційного проекту (субпроект);
2) співфінансування: кредитори виступають єдиним консорціумом, синдикатом; укладається єдина кредитна угода.
Послідовне проектне фінансування. У цій схемі також присутній великий, авторитетний банк. Завдяки високій репутації, наявності досвідчених фахівців з експертизи інвестиційних проектів, значному кредитному потенціалові такий першокласний комерційний банк одержує велику кількість заявок на кредитування проектів, серед яких буває відмінних. Однак навіть найбільші комерційні банки не можуть фінансувати всі проекти, тому що це негативно відбилося б на стані балансів Тонгу такі банки у багатьох випадках виступають тільки в ролі ініціаторів кредитних угод. Після видачі позики підприємству ініціатор (організатор) передає свої вимоги з заборгованості іншо-іншим) кредиторові, знімаючи дебіторську заборгованість з свого балансу. За оцінку інвестиційного проекту, розробку кредитного договору і видачу позики банк-організатор одержує комісійну винагороду.
Важливими учасниками ринку проектного фінансування останнім часом стали фінансові компанії і банки, що організують емісії і розміщення «проектних облігацій» без права регресу. Більшість емісій облігацій призначається не для початкового фінансування інвестиційних проектів, а для рефінансування боргу за вже отримані банківські проектні кредити.
Серед учасників проектного фінансування присутні провідні інвестиційні банки. Сьогодні інвестиційний банк є ключовою ланкою між промисловою корпорацією, що прагне мобілізувати за допомогою емісії цінних паперів капітальні ресурси для реалізації тих або інших проектів, і інвесторами — як інституціональними, так і індивідуальними. Разом з керівництвом компанії-емітента інвестиційний банк визначає суму капітальних ресурсів, які необхідно мобілізувати, тип цінних паперів і структуру емісії, способи і терміни розміщення. Ком-панія-емітент і інвестиційний банк укладають емісійну угоду, відповідно до якої банк викуповує у емітента цінні папери і потім перепродає їх інвесторам (діє як дилер) або ж виступає як агент, беручи на себе функції з розміщення цінних паперів (з гарантіями або без них).
Інвестиційні проекти, розроблені і реалізовані в рамках інвестиційної політики підприємства, регіону, галузі, мають різну спрямованість, зумовлену такими моментами:
- масштабністю розв'язуваних проблем;
- галузевою приналежністю;
- маркетинговою ситуацією на ринку;
- інвестиційними пріоритетами;
- розмірами підприємства і його фінансовими можливостями;
- науково-технічною базою підприємства і технічним рівнем його виробництва;
- ступенем впливу технології на соціальну й екологічну сфери;
- вимогами до якості; особливостями фінансування (з власних, бюджетних коштів, іноземних інвестицій).
Масштабність розв'язуваних проблем є однією з основних ознак класифікації інвестиційних проектів. Масштаб проекту виявляється у залежності від впливу його результатів на один або кілька ринків-товарний, фондовий, праці, а також на екологічну і соціальну ситуації. Відповідно до цього інвестиційні проекти поділяються на глобальні, великомасштабні, регіональні, галузеві та локальні.
Глобальними називаються інвестиційні проекти, реалізація яких впливає на політичну, економічну, соціальну або екологічну ситуацію планети. До них належать насамперед проекти, пов'язані з освоєнням космосу, світового океану, розвитком атомної енергетики, засобів комунікацій та їм подібні.
Великомасштабними є інвестиційні проекти, що впливають на економічну, соціальну і екологічну обстановку в країні, але не стосуються інших країн. Це можуть бути проекти освоєння нових родовищ корисних копалин (якщо вони не змінюють світові зв'язки), проекти в галузі охорони здоров'я, освіти і подібні їм.
Регіональними називаються інвестиційні проекти, що істотно впливають на економічну, соціальну або екологічну ситуацію в місті, районі, області. Такими є проекти будівництва нових або розширення і реконструкції діючих підприємств, від яких залежить зниження рівня безробіття, підвищення життєвого рівня населення, або зміна екологічної ситуації в даному регіоні.
Галузевими є інвестиційні проекти, що впливають на загальний економічний розвиток окремої галузі і зміну її місця у галузевій структурі народного господарства.
Локальними вважаються інвестиційні проекти, реалізація яких не робить істотного впливу ні на економічну, соціальну і екологічну ситуації в регіонах, ні на рівень і структуру цін на товарних ринках.
У залежності від ступеня новизни товару, а також маркетингової ситуації на ринках, де він представлений, інвестиційні проекти поділяються на групи «А», «Б», «В» і «Г».
Інвестиційні проекти групи «А» спрямовані на розробку і виробництво товару, що не має ні вітчизняних, ні закордонних аналогів.
До інвестиційних проектів групи «Б» зараховують ті, що спрямовані на розробку і виробництво товарів світового рівня, що мають попит на зовнішньому ринку.
Інвестиційні проекти групи «В» спрямовані на розробку і виробництво товарів, що заміщають імпортні і мають більш низький рівень цін.
Інвестиційні проекти групи «Г» орієнтовані на розробку і виробництво товарів, що мають попит на внутрішньому ринку.
Крім того, класифікація інвестицій, що характеризує можливий зв’язок інвестиційних рішень, дозволяє виділити такі інвестиційні проекти:
- незалежні, здійснювані паралельно або послідовно і спрямовані осягнення різних локальних цілей (наприклад, автоматизація бухгалтерського обліку, освоєння нової продукції, впровадження систем внутрішнього безперервного транспорту);
- залежні (проект освоєння нової технології, що вимагає корінної реконструкції очисних споруджень);
- альтернативні (кілька варіантів проектів реконструкції, технічного переозброєння виробництва, з яких необхідно вибрати найбільш ефективний);
- взаємодоповнюючі (конверсійний проект з перепрофілювання виробництва, що згодом вимагатиме розробки проектів, що вирішують проблеми у соціальній сфері, транспортних системах).
Усі перераховані проектні рішення можуть розглядатися (з часової позиції) як:
- довгострокові (понад 3 роки);
- середньострокові (1—3 роки);
- короткострокові (до одного року);
- оперативні (протягом одного року).
Ступінь новизни проектних рішень визначає і рівень ризику проекту, що є черговою ознакою класифікації.
Низький ризик характерний для рішень за інвестиціями в інтенсифікацію виробництва на базі освоєної техніки.
Середній ризик мають проекти, орієнтовані на збільшення обсягів продажів існуючої продукції.
Високий ризик властивий проектам, відповідно до яких новий товар розробляється, виробляється і просувається на ринок.
Дуже високий ризик властивий інвестиціям у дослідження та інновації.
У залежності від того, яке рішення покладено в основу інвестиційного проекту, інвестиційний цикл має різну тривалість і склад етапів. Відповідно до цього інвестиційні проекти поділяються на проекти:
- з повним інвестиційним циклом, включаючи будівельно-монтажні роботи;
- з неповним інвестиційним циклом.
Виокремлюють ще й так звані бездефектні проекти, основним чинником яких є підвищена якість (атомні електростанції, греблі, мости тощо).
За видами розрізняють проекти комерційні та некомерційні залежно від мети проекту: одержати прибуток або соціальний ефект За характером і сферою діяльності виокремлюють такі проекти:
- промислові — спрямовані навипуск і продаж нових видів продукції (як правило, вони пов'язані з будівництвом, удосконаленням технологій, розширенням присутності на ринку, реконструкцією та модернізацією існуючих виробництв);
- економічні — спрямовані на приватизацію підприємств, розвиток ринку капіталів, реформування оподаткування та інші макроекономічні перетворення;
- організаційні — спрямовані на реформування системи управління, проведення різноманітних конференцій і семінарів, створення нових організацій;
- дослідницькі — зосереджені на науково-дослідній діяльності, розробці програмних засобів, матеріалів, конструкцій тощо;
- соціальні— пов'язані з реформуванням системи соціального захисту, охороною здоров'я і довкілля, подоланням наслідків природних і екологічних катастроф, соціальних потрясінь.