Існують різні точки зору щодо місця проектування в життєвому циклі проектів. Одні вважають його ключовим, інші — лише продовженням розробки детального плану проекту. Незважаючи на розбіжності у підходах, усі вважають, що етап проектування посідає важливе місце в реалізації задуму проекту.
Важливим етапом організації проектування є його планування. План — це динамічний документ, що потребує численних переглядів і уточнень протягом життєвого циклу проекту. Він має містити такі компоненти:
• загальний опис робіт, що мають бути виконані, з обов'язковим зазначенням порядку взаємодії з іншими учасниками проекту (цей опис складають у вигляді календарного плану розробки проектної документації);
• послідовність і періодичність контролю за розробкою проектної документації;
• вимоги до планів субпідрядних фірм, що працюють над проектно-кошторисною документацією.
Успішність розробки проектної документації істотно залежить від кваліфікації та досвіду керівника проекту. Важливе значення має також вибір організації, що розроблятиме проектно-кошторисну документацію.
Залежно від конкретної ситуації реалізації проекту існує три підходи до вибору замовником проектних фірм:
• надання фахових послугу міру необхідності. У цьому разі замовник користується послугами проектної фірми на основі спеціальної угоди без конкурсу;
• закриті переговори. Якщо проектна фірма вже виконує для замовника роботу, він доручає їй підготувати пропозиції за новим проектом (або його стадією), здійснює експертизу цих пропозицій і укладає додатки до контракту;
• проведення конкурсу. У цьому разі можливі такі види комерційних угод між замовником і підрядчиком: оплата за фактичними витратами; з верхнім обмеженням ціни; за фіксованою ціною.
Функціональні обов'язки проектних фірм поділяються на типові та додаткові. До типових обов'язків належати розробка ТЕО, ескізне та робоче проектування, розробка кошторисів, авторський нагляд; до додаткових — підготовка до тендерів і допомога в їх проведенні, проектний аналіз, участь в управлінні проектом, оформлення фінансування.
Виконання додаткових обов'язків є новим для вітчизняної практики, проте саме в них бачиться перспектива зміцнення фінансового положення і розвитку сучасних проектних установ.
Типи проектних фірм:
- інжинірингові (консалтингові) надають дуже широкий спектр послуг: економічні обґрунтування, розрахунки вартості проектів, інформаційне забезпечення, консультації з спеціальних питань. Консалтингові фірми умовно поділяють на такі, що спеціалізуються на початковій (доінвестеційній) фазі проекту; надають послуги багатопланового характеру (зокрема, консультують з складних спеціальних питань інжинірингу); розроблюють плани організації і технологію будівельного виробництва (так звані оргтехбуди);
- обчислювальні центри спеціалізуються на підготовці проектної документації (кошторисів, креслень, календарних планів) на машинних носіях;
- проектно-будівельні фірми здійснюють комплекс робіт з проектування, комплектації, будівництва та здачі об'єктів в експлуатацію;
- проектні інститути, що спеціалізуються за галузевою ознакою здійснюють комплекс робіт з проектування об'єктів, зокрема розв'язують інженерні та архітектурні завдання;
- проектні інститути, що спеціалізуються за технологічною (функціональною) ознакою, проектують конструкції, споруди, окремі види робіт, спеціальне устаткування;
• проектно-конструкторські інститути, що спеціалізуються за технологічною (функціональною) ознакою — проектують і розробляють окремі типи технічних приладів, обладнання, техніки;
• конструкторські бюро — розроблюють окремі типи приладів, обладнання та устаткування.
Крім того, замовник часто укладає угоди з ліцензіаром — юридичною чи фізичною особою, яка має виключне право на промислове використання технології (процесу, конструкції, матеріалу), що планується використовувати у проекті.
Розробка проектно-кошторисної документації передбачає такі етапи: проведення тендеру на розробку проектно-кошторисної документації (ПКД) і матеріалізацію проекту; укладення контракту з переможцем тендеру; розробка завдання на проектування; ТЕО; узгодження і проведення експертизи ТЕО; затвердження ТЕО; прийняття інвестиційного рішення; розробка технічної та робочої документації (техноробочого проекту); розробка кошторисів до проекту; клопотання і отримання дозволів на реалізацію проекту.
Проектні роботи виконують у такій послідовності: вибирають проектантів, укладають контракти за результатами конкурсу, планують проектно-кошторисні роботи і послуги, здійснюють безпосереднє проектування, узгоджують проектну документацію. Розглянемося основні етапи проектної стадії.
Тендери на розробку проектної документації. Тендерну документацію готує організація, що має відповідну ліцензію. Тендер на проектування об'єкта може проводитися на частину проектної документації (ТЕО, технічний або робочий проект) або на весь її обсяг. Торги оголошуються тільки на ті об'єкти і види робіт, проектна документація на які узгоджена у встановленому порядку, але учасники підряд них торгів можуть пропонувати умови (технічні чи комерційні відмінні від зазначених у документації. Тендерна документація складається з таких частин: комерційної (фінансові умови і гарантії) організаційної (порядок, форма і обсяг надання, вимоги до здобувача і технічної (завдання на проектування та необхідні вихідні дані, зокрема техніко-економічні критерії та вимоги).
Для організації та проведення тендера на проектні роботи створюється тимчасова комісія — тендерний комітет, до складу якого, крім замовника, входять на договірних умовах експерти з спеціальних питань. В обов'язки тендерного комітету входять: оголошення тендера, організація підготовки і поширення серед учасників тендерної документації, організація та проведення тендера, розгляд і оцінка пропозицій. Фінансування діяльності тендерного комітету і підготовка тендерної документації здійснюються за рахунок інвестора (замовника), ці витрати можуть бути частково чи цілком відшкодовані за рахунок продаж тендерної документації здобувачам.
Визначаючи склад і зміст ПКД, сторони керуються діючими положеннями з урахуванням додаткових вимог, що відповідають ринковим умовам. При цьому стадійність проектування жорстко не регламентується. Інвестор і підрядчик мають право брати за основу для формування вільної (договірної) ціни на продукцію проекту вартість, визначену на будь-якій стадії розробки документації.
Вимоги до робочої документації. Робоча документація для матеріалізації проекту розробляється відповідно до державних стандартів і нормативів.
Система стандартів ІSО. Роботи, пов'язані з забезпеченням якості, базуються на застосуванні стандартів Міжнародної організації з стандартизації (ІSО), створеної у 1947 р. Питаннями якості в ІSО займається технічний комітет ІSО. Він координує розробку та впровадження стандартів у системах контролю за якістю продукції, її підвищення і забезпечення технологією, пов'язаною з сферою якості. Цьому технічному комітету підпорядковані стандарти серії ІSО 9000 «Системи якості». Стандарти ІSО 9000 — ІSО 9004 найбільш поширені у світі; можливо, це найважливіші стандарти щодо систем якості, які коли-небудь розроблялися. Вони прийняті більшістю промислове розвинених країн світу і мають відігравати важливу роль у Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС).
Стандарти ІSО 9001 і ЕН 29001 призначені для забезпечення якості проектування, розробки, виробництва, монтажу та обслуговування. Елементами цих стандартів є такі:
• система якості;
• аналіз контрактів;
• управління проектуванням;
• управління потоком інформації;
• закупівлі (матеріально-технічне забезпечення проектів);
• вироби, які поставляє замовник;
• ідентифікація виробу;
• управління процесом створення продукції;
• контроль! випробування;
• устаткування для контролю, вимірювання і випробувань;
• статус контролю і випробувань;
• оформлення продукції, що не відповідає вимогам стандартів;
• внесення змін;
• збереження, упакування і постачання;
• документація з якості;
• відповідальність керівників і навчання персоналу;
• обслуговування;
• статистичні методи.
Стандарти ІSО 9002 та ЕМ 29002 призначені для забезпечення якості" в процесі виробництва продукції, а стандарти ІSО 9003 та ЕМ 29003 -1 для контролю та випробування кінцевої продукції.
Система нормативних документів України для управління інвестиційними проектами, зокрема будівельними процесами, перебуває на стадії становлення. До неї входять державні нормативні документи (будівельні норми та правила, рекомендаційні нормативні документи, державні стандарти України), адміністративно-територіальні нормативні документи (територіальні будівельні норми, правила та інструкції) і виробничо-галузеві стандарти та норми (будівельно-технологічні норми, галузеві та відомчі стандарти, стандарти підприємств, об'єднань! науково-технічних товариств, технічні умови).
Нова система стандартів і норм ґрунтується на методичних і організаційних принципах, що відповідають міжнародним стандартам (ІSО і ЕМ). Передбачається гармонізація нормативних документів системи управління якістю з міжнародними стандартами в галузі будівництва і будівельним законодавством інших країн, а також збереження загальної нормативної бази будівництва країн СНД у вигляді міждержавних нормативних документів.
Залежно від специфіки проекту і умов його здійснення склад робочої документації може уточнювати і замовник, і виконавець робіт (це зумовлюється в договорі підряду). Із введенням нових і уточненням діючих нормативних документів проектна організація за договором з замовником повинна вносити зміни в робочу документації з урахуванням фактичного стану матеріалізації проекту.
Експертиза і затвердження проектів. Єдиний порядок проведення експертизи існує тільки для містобудівної документації та проектів та будівництва.
Процедура експертизи інших проектів встановлюється .довідними відомчими актами чи замовником. Містобудівна документація, ТЕО та проекти на будівництво, реконструкцію, розширення технічне переоснащення підприємств, будівель, споруд (далі -ДІП) незалежно від джерел фінансування, форм власності та належності підлягають експертизі в місцевих організаціях державної позавідомчої експертизи, галузевих експертних підрозділах міністерств і відомств та інших спеціально уповноважених на те державних органах.
Затвердження проектної документації залежно від джерел фінансування здійснюється в такому порядку:
у разі фінансування за рахунок державних капітальних вкладень —Держбудом України чи зацікавленими міністерствами і відомствами;
• за капітальних вкладень з регіональних і місцевих бюджетів — відповідними органами державного управління чи в установленому ними порядку;
• за наявності власних фінансових ресурсів, позикових і залучених коштів інвесторів (включаючи іноземних) — безпосередньо замовниками (інвесторами).
Містобудівна документація затверджується державними органами представницької та виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Кошторисна документація для будівництва. Для визначення кошторисної вартості реальних інвестиційних проектів (підприємств, їх черг, пускових комплексів, кварталів забудови, окремих складних будинків і споруджень, що виділені в самостійні будівництва) складаються наступні кошторисні документи:
— у складі проекту (на першій стадії проектування) — локальні і об'єктні кошторисні розрахунки; кошториси на проектно-дослідницькі роботи; зведений кошторисний розрахунок;
— зведені, об'єктні і локальні ресурсні кошториси; зведення витрат; відомість базисної кошторисної вартості будівництва об'єктів, що входять у пусковий комплекс; відомість базисної кошторисної вартості об'єктів і робіт з охорони навколишнього природного середовища.
До початку 1996 р. Україна вже мала у своєму розпорядженні істотну нормативну базу для розробки проектно-кошторисної документації. Це розроблені і затверджені у відповідному порядку Кабінетом Міністрів України і Державним комітетом України зі справ містобудування і архітектури кошторисні ціни і норми, введені в дію у цінах чаї січня 1993р.:
- кошторисні норми України на будівельні роботи і устаткування (КНУ-93, НМУ-93);
— одиничні розцінки України на будівельні роботи (ОРУ-93);
— кошторисні ціни і розцінки на експлуатацію будівельних машин і механізмів, застосовуваних на території України (КНіРУ-9з),
— середні районні кошторисні ціни на привізні матеріали, вироби і конструкції (СРКЦ-4-04-91), скоректовані для умов будівництв в Україні;
— єдині для України середні кошторисні ціни на місцеві будівельні матеріали, вироби і конструкції;
- кошторисні ціни на перевезення вантажів для будівництва (КУПВ-4-09-91), скоректовані для умов будівництва в Україні;
— граничні ціни на матеріали, вироби і конструкції (франко-при-об'єктний склад) — лист Міндбудархітектури від 15 січня 1993 р, №413-12;
— норми накладних витрату розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. № 236, зі збільшенням величини цих витрат у 2,42 разу при використанні зазначених норм для кошторисних прямих витрат і в 1,53 разу — при використанні норм до основної заробітної плати;
— норми планових накопичень у розмірі 30% від загальної суми прямих і накладних витрат, що визначені на підставі кошторисних нормативів у локальних кошторисах;
— лімітовані і інші витрати, що визначені на підставі кошторисних нормативів у локальних кошторисах.
Крім того, з огляду на інфляційні процеси, що вразили інвестиційну сферу України, для перерахування зведених кошторисних витрат Мінбудархітектури щорічно в ДБН встановлює підвищувальні індекси і коефіцієнти. Так, у ДБН- 1У-16-95, ч. II, введені у 1995р. наступні індексні коефіцієнти:
— індекси для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;
— індекси для визначення в главах 1—7 зведеного кошторисного розрахунку кошторисної вартості устаткування, меблів і інвентарю;
— коефіцієнти для визначення надбавок до базисної кошторисне! вартості будівельно-монтажних робіт, що враховують ринкові умови здійснення будівництва, що склалися у І кварталі 1995 р.;
— у складі робочої документації (на другій стадії проекту) — локальні і об'єктні кошториси, локальні і об'єктні ресурсні кошториси;
- у складі робочого проекту (при одностадійному проектуванні) здаються такі ж документи, як і на першій і другій стадіях двостадійного проектування, за винятком локальних і об'єктних кошторис-розрахунків.
У сучасних умовах при складанні кошторисів на підставі робочих креслень за відсутності зазначених норм через інфляційні процеси використовують нормативні документи, розроблені у складі ДБН – 1У-16-95,1, II. Процес ціноутворення здійснюється в такій послідовності: спочатку складають локальні кошториси на виконання будівельних і спеціальних робіт, придбання і монтаж устаткування; потім — об'єктні кошториси на будівництво окремих будинків і споруджень; і нарешті — зведений кошторисний розрахунок і зведення витрат.
У локальних кошторисах на будівельні роботи на підставі їх фізичних обсягів і одиничних розцінок (ОРУ-93) спочатку розраховують прямі витрати, потім на суму прямих витрат нараховують накладні витрати у встановленому порядку, а потім на суму прямих витрат і накладних витрат нараховують планові накопичення. На придбання і монтаж устаткування складають єдині локальні кошторисні розрахунки (кошториси).
В об'єктних кошторисах визначається розмір усіх витрат на будівництво конкретного об'єкта (будинку, споруди). Вони включають вартість усіх видів будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, інструментів і інвентарю, інших додаткових витрат, безпосередньо пов'язаних з будівництвом даного об'єкта. Крім того, враховується частина резерву на непередбачені роботи і витратив розмірі 1 — 2%.
Об'єктні кошториси дозволяють інвесторові визначити деякі техніко-економічні показники, зокрема такі: вартість одиниці потужності або продукції, що буде вироблятися на об'єкті; 1 м2 робочої площі; 1 м3 обсягу та ін. Об'єктний кошторис є ціною будівельної продукції, на підставі якої проводяться розрахунки між замовником і підрядною будівельною організацією.
Зведений кошторисний розрахунок складається відповідно до затвердженої форми і має відповідну структуру, що вимагає віднесення тих або інших об'єктів до відповідних розділів. Так, наприклад, зведений кошторисний розрахунок за промисловим підприємством має 12 розділів:
1) підготовка території будівництва;
2) основні об'єкти будівництва;
3) об'єкти допоміжного і обслуговуючого призначення;
4) об'єкти енергетичного господарства;
5) об'єкти транспортного господарства і зв'язку;
6) зовнішні мережі і споруди водопостачання, каналізації, тепло-і газопостачання;
7) благоустрій і озеленення території;
8) тимчасові будинки і споруди;
9) інші роботи і витрати;
10) склад дирекції або технічного нагляду підприємства, що бу4 дується, і авторський нагляд;
11) підготовка експлуатаційних кадрів;
12) проектні і дослідницькі роботи.
За підсумком витрат за дванадцятьма розділами розраховується резерв на непередбачені роботи і витрати в розмірі 3 — 12%. Конкретний розмір резерву встановлюється на підставі ДБН, у залежності від галузевої приналежності об'єкта, складності його об'ємно-планували них і конструктивних рішень, рівня застосування об'єктних кошторисів за типовими проектами.
За підсумком зведеного кошторисного розрахунку також вказуються зворотні суми, що включають: вартість матеріалів, одержуваних при зносі існуючих на будівельному майданчику будівель, і замортизовану частину вартості тимчасових будинків і споруджень за весь період будівництва підприємств. Зворотні суми є додатковим джерелом прибутку будівельної організації, а при господарському способі мобілізуються як джерело фінансування інвестицій.
До локальних, об'єктних кошторисів, зведеному розрахунку додаються ресурсні кошториси, де розраховуються у вартісному і натуральному вимірниках витрати праці і заробітної плати, вартість і кількість машинозмін, витрата і вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
При комплексному проектуванні промислового підприємства, житлово-цивільного будівництва і інших об'єктів на одній території і фінансуванні їх будівництва різними інвесторами, складається зведення витрат, у якому відображається повна кошторисна вартість ті кого комплексного будівництва.
В останні роки у зведеному кошторисному розрахунку передбачаються кошти на компенсацію витрат, пов'язаних з ринковими умови ми будівництва. Ці кошти розраховуються у складі договірних ЦІ і відбивають у таких кошторисних документах як «Договірна ціна на будівництво» і «Вартість будівництва».
До складу договірної ціни включаються:
• розрахована в нормах і цінах 1993 р. - базисна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт, що підлягають виконанню генеральним підрядчиком відповідно до контракту;
• розраховані в цінах, що склалися за станом на 1 січня року, у якому намічається будівництво, базисні кошторисні інші витрати (що збільшують кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт, а також пов'язані з діяльністю підрядної організації);
• частина резерву коштів на непередбачені роботи і витрати, розраховані у зведеному кошторисному розрахунку (50 — 80% — у залежності від виду будівництва і складності об'єкта).
У ринкових умовах у інвестора (замовника) також виникають додаткові витрати, що відбивають окремими рядками в «вартості будівництва». У вартість будівництва підприємств, будинків і споруджень, що враховується замовником, включається:
• договірна ціна, що складається з вартості робіт, що підлягають виконанню генеральним підрядчиком за контрактом, і інших витрат, що відносяться до його діяльності;
• частина базисної кошторисної вартості, що відноситься до діяльності замовника, яка визначається як різниця між базисною вартістю, визначеною зведеним кошторисним розрахунком, розробленим у складі проекту, і частиною базисної кошторисної вартості будівництва, врахованою у договірній ціні на будівельну продукцію;
• додаткові витрати замовника, що виникли в результаті формування ринкових відносин.
Розрахунки між замовниками і підрядчиками за виконані роботи здійснюються за договірними цінами. Премія за своєчасне запровадження в дію виробничих потужностей розподіляється у встановленому порядку між будівельно-монтажними, проектними організаціями і замовником,
Складання інвесторських кошторисів. Нинішній стан ціноутворення вкрай незадовільне. Методика визначення базисної вартості будується на підставі нормування до прямих витрат планових накопичень, накладних витрат, витрат, що лімітуються та інших витрат, Що не залежать, по суті, від цих прямих витрат.
Такий порядок ціноутворення не створює підрядчику передумов Для економії матеріалів, схоронності конструкцій, зниження витрат на їх транспортування.
За розвитку ринкових відносин в інвестиційній сфері такий порядок ціноутворення неприйнятний, оскільки веде до необґрунтовано-0 зростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних
робіт, зростання інфляції, погіршенню фінансового стану інвесторів і підрядчиків, руйнуванню багатьох з них.
У країнах з розвинутою ринковою економікою накопичено величезний досвід ціноутворення. Визначення вартості інвестиційних товарів здійснюється інвестором, або, з його доручення, фірмою-проектантом, інжиніринговою, консалтинговою фірмою на кожній стадії інвестиційного процесу.
Для розрахунку вартості будівництва об'єкта використовується велика інформаційна база.
З метою удосконалення ціноутворення з урахуванням світового досвіду можна рекомендувати внесення таких змін у порядок побудови цін на інвестиційні товари:
• вже на стадії обґрунтування доцільності інвестицій повинні розроблятися інвесторські кошториси для попередньої оцінки замовником вартості будівництва на всіх наступних стадіях інвестиційного циклу;
• інвесторські кошториси, представлені на тендери, слугують підставою для розробки проектів цін на будівельну продукцію підрядчиків, що приймають участь у торгах;
• варто прискорити процес створення інженерно-консультаційних фірм, що регулярно публікують очікувані в найближчій перспективі ціни на інвестиційні товари в регіональному розрізі;
• нормування накладних витрат, планових наповнень, інших і лімітованих витрат має здійснюватися до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), зменшеному на вартість матеріалів, деталей і конструкцій;
• прогнозований рівень цін, укрупнених: розцінок, споживчої одиниці будівельної продукції має коректуватися системою регіональних індексів цін (галузевих, об'єктних, за видами робіт і матеріальних ресурсів, споживаних у будівництві);
• кошториси підрядної фірми розробляються на підставі інвесторських кошторисів з урахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу на тендері;
• у підрядних контрактах варто розмежовувати предмет договірної ціни:
а) на будівельну частину (будинку, спорудження з інженерним устаткуванням);
б) на технологічну частину (придбання, доставка, установка і налагодження технологічного устаткування).
Це дозволить інвесторові робити розрахунки роздільно на будівельні роботи і монтаж устаткування, виключить вплив на матеріалоємності ресурсів, споживаних у будівництві.