Планування є основною і найважливішою функцією керування. Без докладного пророблення системи заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей з ресурсних і часових позицій, неможлива ефективна діяльність підприємства.
Бізнес-планування має широкий спектр застосування. Одним з основних і найбільш часто застосовуваних форм планування інвестиційної діяльності у вітчизняній практиці є бізнес-план.
Розробка повного обсягу документації інвестиційного проекту ще не означає, що його буде обов'язково реалізовано. Виключення: складають локальні проекти, здійснювані цілком за рахунок власних: коштів досип, стабільно працюючими підприємствами. В інших випадках для реалізації інвестиційного проекту необхідне залучення фінансових ресурсів з різних джерел у залежності від ступеню його значимості. Це можуть бути бюджетні засоби, кредити, іноземні інвестиції та інші джерела. У кожному з даних випадків необхідно зацікавити майбутнього інвестора у виконанні інвестиційного проекту. Функцію забезпечення зацікавленості інвестора у фінансовій підтримці проекту і виконує бізнес-план. Саме тому бізнес-план інвестиційного характеру, призначений для досягнення зазначеної мети, повинен мати в більшому ступені зовнішню, а не внутрішню спрямованість, тобто, для того щоб показати можливому інвесторові значимість пропонованого до реалізації проекту, необхідно в першу чергу аргументувати: здатність підприємства організувати його ефективну реалізацію. Тому
документація, що формується у процесі розробки проекту, не може бути Представлена у вигляді обґрунтування для одержання інвестицій.
Для вітчизняної практики більш звична розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту. В даний час техніко-економічні обґрунтування формуються на основі Допомоги з підготовки промислових техніко-економічних досліджень, що її було розроблено Організацією Об'єднаних Націй з промислового розвитку у 1986р. Але для цілей одержання зовнішніх інвестицій ТЕО непридатне.
Відповідно до зовнішньої спрямованості бізнес-плану він має бути орієнтований не на уявлення автора про значення розробленого інвестиційного проекту, а на інтереси можливого інвестора. Це припускає різну структуру розділів бізнес-плану і їхній зміст. Якщо фінансування інвестиційного проекту можливе з різних джерел, виправдує себе і розробка скороченого бізнес-плану, у якому відбиваються основні техніко-економічні показники інвестиційного проекту і варіанти фінансування, а також умови повернення фінансових ресурсів. Такий бізнес-план носить концептуальний характер і є основою для переговорів з потенційними інвесторами з метою виявлення ступеня їхньої зацікавленості у фінансуванні проекту. Надалі потенційному інвесторові надається докладний бізнес-план як заявка на одержання кредиту.
З іншого боку, бізнес-план має бути не тільки обґрунтуванням для одержання інвестицій, але і програмою дій для підприємства, на якому реалізується інвестиційний проект. Природно, що рішення цих задач неможливо здійснити, використовуючи той самий документ.
Тому перший варіант бізнес-плану, призначений для одержання інвестицій, повинен бути переважно чітким, стислим документом у 35 — 50 сторінок, що логічно доводить значимість проекту, його ефективність і здатність підприємства його реалізувати.
Другий варіант — внутрішній бізнес-план — має носити робочий характер і представляти програму конкретних дій підприємства з реалізації інвестиційного проекту. У цьому випадку бізнес-план виконує функції поточного планування і не є предметом розгляду даного навчального посібника.
Крім того, дуже великий вплив на структуру і деталізацію розділів інвестиційного бізнес-плану робить обсяг передбачуваних притягнутих інвестицій (масштабність проекту), джерела залучення, етап переговорів з потенційним інвестором.
У випадку залучення централізованих інвестиційних ресурсів, Розташовуваних на конкурсній основі, бізнес-план формується відповідно до макета, розробленого у Положенні з оцінки ефективності інвестиційних проектів при розміщенні на конкурсній основі.
З наведеного випливає, що цілі бізнес-планів на підприємстві різноманітні і залежать від їх призначення. До них відносяться:
• визначення стратегії і тактики розвитку підприємства у цілому, або за окремими напрямками (у залежності від розміру підприємства і обсягу інвестицій);
• деталізація поставлених перед підприємством цілей і обґрунтування ступеня їх досягнення;
• конкретизація перспектив розвитку підприємства шляхом розрахунку системи кількісних і якісних показників;
• встановлення реального положення підприємства на ринку і перспектив його зміни;
• визначення потреби в інвестиціях для рішення стратегічних і тактичних проблем;
• вибір джерел одержання інвестицій з погляду привабливості умов та складності одержання, необхідних витрат, керованості процесом інвестування у ході реалізації проекту;
• забезпечення зацікавленості потенційних інвесторів і їх залучення за недоліку власних коштів.