Банківські правовідносини

Банківські відносини підпадають під регулювання норм права, тому є правовідносинами. Відповідно, їх можна кваліфікувати та класифікувати, виходячи із загальних стан­дартів правової науки. Слід зауважити про наявність спеціаль­ного об'єкта і суб'єкта банківських відносин. Характерною рисою останніх є також опосередкування грошово-кредит­ної політики, яку здійснює центральний банк, що виявляєть­ся у відсутності волі сторін щодо визначення форм правовідносин та правил їх реалізації. Тобто в банківських відносинах прямо або непрямо бере участь держава.

Говорячи про об'єкти банківських відносин, слід зупини­тися на об'єктах банківської діяльності, оскільки переважна більшість банківських відносин пов'язані саме з її здійснен­ням. Об'єктами банківської діяльності є фінансові інстру­менти, а саме гроші, цінні папери та валютні цінності. При цьому гроші можуть виконувати функції засобу обігу (пла­тежу), засобу збереження, товару (кредит), але не функції міри вартості. Гроші використовують у готівковій або безготівковій формах. Цінні папери як об'єкти банківської діяль­ності повинні мати грошове вираження, бути корпоратив­ними або розрахунковими, а не товарними й мати певний мінімальний обіг.

Валютні цінності мають відповідати вимогам валютного законодавства (валюту не може бути вилучено з обігу, до­рогоцінні метали й каміння мають відповідати технічному вміщенню й бути допущені до господарського обігу тощо). Зазначені три об'єкти банківських правовідносин відобра­жають три основні сегменти фінансового ринку, на яких працюють банки та небанківські кредитно-фінансові уста­нови, — ринок капіталів, ринок цінних паперів (вторинний) та валютний ринок.

До об'єктів банківської діяльності доцільно відносити й інформацію, яка становить банківську таємницю. Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація про діяльність і фінансовий стан клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин із ним чи треті­ми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Підставами для виникнення банківських правовідносин можуть виступати норми законів та нормативно-правових актів НБУ України; адміністративні акти (при здійсненні реєстрації, видачі ліцензії тощо); договори або односторонні угоди. Деякі автори відносять до підстав виникнення таких відносин і заподіяння шкоди, хоча це положення є спірним.

Одним із суб'єктів банківської діяльності обов'язково по­винен бути банк або кредитна організація, тобто йдеться про наявність спеціального суб'єкта. Залежно від суб'єктного складу можна виокремити кілька видів банківських пра­вовідносин:

— між банками і клієнтами;

— між центральним банком і банками;

— між окремими банками щодо здійснення банківських операцій;

— між банками щодо створення банківських об'єднань;

— між центральним банком і органами державної влади у сфері підзвітності;

— між центральним банком і урядом держави щодо про­ведення спільної економічної політики;

— між центральними банками держав.

Залежно від змісту правовідносини можна поділяти на:

• майнові, пов'язані з фінансовими інструментами як ви­дом майна;

• немайнові, пов'язані із забезпеченням дотримання ре­жиму банківської таємниці, захистом ділової репутації бан­ків, використанням найменувань тощо;

• організаційні, пов'язані як з побудовою внутрішньої структури банків, так і з організацією всієї банківської сис­теми загалом;

• регулюючі, пов'язані зі здійсненням центральним бан­ком функцій банківського регулювання та нагляду.

Отже, банківські правовідносини це врегульовані нор­мами права суспільні відносини, які складаються у процесі діяльності банків, організації банківської системи, прове­дення банківського нагляду і які пов'язані з випуском й обі­гом фінансових інструментів та банківської інформації.