Закономірності відновлювальних процесів лежать в основі функціональних можливостей організму людини при систематичному виконанні фізичних вправ. Для підвищення працездатності необхідно, щоб навантаження викликали суттєві зрушення у внутрішньому середовищі організму, значну активацію регуляторних механізмів, які забезпечують підтримку гомеостазу і посилення мобілізації енергетичних та пластичних резервів організму. В результаті організм переходить на новий рівень працездатності, коли робота більшої потужності та тривалості може виконуватися з меншими енергозатратами, меншим порушенням гомеостазу, кращою здатністю підтримувати фізіологічну концентрацію АТФ у працюючих м'язах. Систематичні тренування позитивно впливають також на посилення синтезу білків у м'язах.
Як уже зазначалося вище, відновлення різних енергетичних і пластичних компонентів клітини, іонної та гормональної рівноваги відбувається неодночасно, тому вибір інтервалів відпочинку між фізичними навантаженнями повинен базуватися на виявленні біохімічних процесів і фізіологічних функцій, які визначають працездатність при виконанні тих чи інших видів м'язової роботи та встановлені швидкості їхнього відновлення й часу досягнення суперкомпенсації. Чергування тренувальних занять повинно здійснюватися таким чином, щоб фізичні навантаження задавалися через проміжки часу, які забезпечують суперкомпенсацію провідної функції, а навантаження іншої спрямованості не викликали негативного впливу на відновлення основної функції.
У практичному відношенні вивчення процесів “термінового” відновлення має суттєве значення для раціональної організації системи тренувальних занять (вибір необхідних вправ та їхня послідовність, час відпочинку тощо), тобто дозволяє визначити оптимальну структуру мікроциклів тренування.