Тренувальний ефект – це спрямованість і величина біохімічних змін у відповідь на вплив фізичних навантажень. Фізичні навантаження викликають певні біохімічні зміни, що в сукупності призводить до суттєвої перебудови обміну речовин – адаптації, і це виражається у покращенні функціональної підготовленості (тренованості) та підвищенні рівня спортивних досягнень.
Адаптація організму до впливу фізичних навантажень носить фазовий характер. Виділяють два етапи адаптації – етап термінової та етап довготривалої (хронічної) адаптації.
Етап термінової адаптації – це безпосередня відповідь організму на одноразову дію фізичного навантаження. В основі цього етапу переважно лежать зміни в енергетичному обміні та функціях його вегетативного обслуговування.
Етап довготривалої адаптації охоплює більший проміжок часу, розвивається поступово, пов'язаний з виникненням в організмі структурних і функціональних змін, які формуються завдяки активації під впливом навантаження генетичного апарату та посиленню синтезу специфічних білків.
У теорії та практиці спорту, виходячи з фазового характеру процесів адаптації, прийнято виділяти три різновиди тренувального ефекту: терміновий, відставлений (пролонгований) і кумулятивний (накопичувальний). Терміновий тренувальний ефект визначається величиною і характером біохімічних змін в організмі, які проходять безпосередньо під час дії фізичного навантаження (кисневого боргу тощо). Відставлений тренувальний ефект спостерігається на більш пізніх фазах відновлення після навантаження. Його суть – поновлення енергетичних ресурсів та відновлення клітинних структур. Кумулятивний тренувальний ефект виникає як результат послідовного підсумовування наслідків багатьох навантажень або значного числа термінових і відставлених ефектів. Тут біохімічні зміни пов'язані з посиленням синтезу нуклеїнових кислот і білків, що супроводжується ростом показників працездатності та покращення спортивних результатів.