Специфічність адаптаційних змін в організмі під час тренувань чітко проявляється у показниках як термінового, так і кумулятивного тренувального ефекту, що можна простежити від субклітинного рівня до рівня організму в цілому. Так, спортсмени, які тренуються в бігу на довгі дистанції, мають відносно меншу масу тіла і низький відсоток вмісту жирової маси, в той час як спортсмени зі штовхання ядра або метальники диску чи молоту мають більшу масу тіла й високий відсоток вмісту жиру.
У відповідності з характером засобів і методів тренувань у процесі систематичних занять спортом в організмі розвиваються лише ті функціональні властивості та якості, які мають вирішальне значення для досягнень в обраному виді спорту. Так, під час тренувань спринтерів порівняно з бігунами на довгі дистанції переважно розвиваються ті функціональні якості, які відображають потужність і ємність алактатної анаеробної системи. В той же час при підготовці спортсменів зі стаєрського бігу більш суттєво збільшуються показники аеробної потужності (максимальне споживання кисню) та аеробної ефективності, що відбивається у відносне зниження утворення молочної кислоти у відповідь на стандартне навантаження.
Певний режим тренувань, як і інтенсивність вправ, справляють безпосередній вплив на характер і величину адаптаційних змін у скелетних м'язах.
Загальна спрямованість дії навантажень найбільш повно проявляється у величині та характері біоенергетичних процесів.
Метаболічні зрушення під дією навантажень, інтенсивність яких не перевищує порога анаеробного обміну, характеризуються наявністю стійкого стану в процесах аеробного обміну. Енергетичне забезпечення таких навантажень здійснюється переважно за рахунок процесів аеробного метаболізму при достатньому постачанні тканин киснем.
Навантаження, інтенсивність яких перевищує рівень порога анаеробного обміну, але ще не перевищує значення критичної потужності, справляють одночасний вплив на розвиток як аеробних, так і анаеробних функцій.
При виконанні навантажень, інтенсивність яких близька до критичної потужності або навіть дещо перевищує її, зміни у сфері аеробного обміну досягають максимальних значень, але одночасно з цим швидко зростають анаеробні зміни. Такі навантаження сприяють збільшенню аеробної потужності й водночас покращують показники анаеробної працездатності.
Вплив навантажень, відносна інтенсивність яких близька до значень потужності виснаження, спрямовано переважно на покращення показників анаеробного обміну. Накопичення молочної кислоти і зрушення в кислотно-лужній рівновазі крові при цьому досягають найбільших значень. Такі навантаження сприяють підвищенню інтенсивності гліколітичних анаеробних перетворень і стимулюють розвиток специфічної адаптації до роботи в умовах значного кисневого дефіциту.
Виконання навантажень, близьких до значень максимальної анаеробної потужності, більш за все сприяє збільшенню ємності фосфагенних резервів та підвищенню активності міофібрилярної АТФ-ази, а також активації синтезу скорочувальних білків у м'язах під час роботи.