Адаптаційні зміни в окремих органах та їхніх функціях, що спостерігаються у відповідь на тренування, відбуваються гетерохронно, тобто неодночасно, з різною швидкістю та різним ступенем інтенсивності.
Як уже зазначалося, під впливом навантажень в енергетичному обміні найбільш чіткі та швидкі зміни спостерігаються в алактатному анаеробному процесі (АТФ+КрФ), потім – у гліколізі, і в останню чергу – в процесах аеробного метаболізму. В період відновлення після завершення тренування найбільш швидко відновлюється вміст КрФ, потім глікогену і жирів, і насамкінець, – вміст білків і ферментів та субклітинні структури м'язових волокон.
Адаптація окремих біоенергетичних систем під час тренування відбувається також неодночасно: найбільш швидко збільшуються можливості аеробної системи енергоутворення і вміст глікогену в м'язах, потім – інтенсивність гліколізу, і в останню чергу – вміст КрФ і активність креатинфосфокінази в м'язах. Після припинення тренувань у період деадаптації в першу чергу повертається в норму вміст КрФ, пізніше – інтенсивність гліколізу та вміст глікогену, і в останню чергу погіршуються можливості аеробного ресинтезу АТФ.
Таким чином, у процесі тренування найвищі темпи розвитку і більш тривалий період підтримування максимально високого рівня властиві біоенергетичним показникам, які характеризують витривалість до тривалої роботи, тобто аеробну здатність спортсмена. Значно повільніше розвиваються здатності спортсмена і підтримуються на максимально високому рівні протягом більш короткого часу біоенергетичні показники, які характеризують швидкісно-силові якості та швидкісну витривалість.