Адаптаційні зміни в організмі, які виникають у результаті тренування, мають фазовий характер. Для того щоб досягти вираженого адаптаційного ефекту в процесі тренувань, слід виконати дві наступні умови.
По-перше, потрібно забезпечити необхідну міру впливу на кожну з провідних функцій. По-друге, загальний вплив фізичного навантаження на окремих тренувальних заняттях або мікроциклах тренування не повинен перевищувати дозволеного обсягу, за яким іде некомпенсоване вичерпання адаптаційного резерву і різке зниження швидкості відновлювальних процесів в організмі.
Виконання вказаних умов у підготовці спортсменів призводить до появи елементарних (тижневих) мікроциклів тренування, що складаються, як правило, з 5-7 тренувальних днів.
Тренувальні мікроцикли розрізняють за величиною впливу, що досягається, та його акцентуванню на розвиток однієї з провідних функцій чи будь-якої якості. За характером побудови мікроцикли тренування поділяють на декілька типів: такі, що втягують, ударні, розвантажувальні (відновлювальні), тонізуючі або такі, що підводять.
Декілька мікроциклів тренування, що регулярно повторюються й забезпечують вирішення певного педагогічного завдання, призводячи до розвитку специфічної адаптації до фізичних навантажень певного виду, складають окремі етапи сезонної підготовки – мезоцикли.
Ціла низка тренувань (від 2 до 5), на яких витримується одна й та сама загальна спрямованість впливу тренувальних навантажень, складає період тренування – макроцикли.
У кожного спортсмена існує індивідуальна межа адаптації до впливу фізичних навантажень певного типу. При застосуванні спрямованих інтервальних навантажень на певному етапі підготовки темп адаптаційної перебудови в організмі поступово зменшується, і продовження застосування цього виду навантажень вже не забезпечує приріст результатів. Подальший розвиток тренованості може бути забезпечено лише шляхом зміни характеру тренувального стимулу, при якому розвиток адаптації відбувається за іншим напрямком за рахунок розвитку інших функцій та якостей.