Регулярне застосування допінгів, особливо гормональних препаратів, викликає порушення функцій багатьох систем організму: серцево-судинної, ендокринної (особливо статевих залоз), печінки, імунної системи, нервової системи, а також припинення росту трубчастих кісток тощо.
Кожен спортсмен, тренер, лікар команди повинен знати заборонені для використання препарати.
Класифікація допінгів.
Допінги – це біологічно активні речовини, які використовують у спорті для підвищення спортивної майстерності та високих результатів. Деякі допінги входять до складу лікарських препаратів (від грипу, застуди), тому прийом спортсменом ліків повинен бути узгоджений зі спортивним лікарем.
За фармакологічною дією допінги поділяють на 5 класів: 1) психостимулятори (амфетамін, ефедрін, фенамін, кофеїн, кокаїн та інші); 2) наркотичні засоби (морфін, фентаніл, промедол, алкалоїди-опіати та інші); 3) анаболічні стероїди (тестостерон, ретаболіл, андродіол та інші); 4) бета-блокатори (анапрімін, атенолол та інші); 5) діуретики (новурит, фуросемід, клопамід та інші).
Біологічна дія окремих допінгів різноманітна. Так, психостимулятори активують діяльність ЦНС, наркотичні речовини зменшують больові відчуття, втому, анаболічні стероїди стимулюють біосинтез білка, бета-блокатори протидіють ефектам адреналіну, діуретики посилюють виділення з організму кінцевих продуктів і води.
Для допінгконтролю використовують сечу та іноді кров. Методами допінгконтролю є газова хроматографія, мас-спектрометрія, флюоресцентний імунний аналіз, рідинна хроматографія. Контроль проводиться лише у спеціально акредитованих лабораторіях у присутності експертів в установленому порядку.