Поняття "розподіл" у зв’язку з комерційною діяльністю, в тому числі і збутовою, використовується у двох значеннях (Костоглодов, Харисова, 1997):
1 Узгоджене, або систематичне, розміщення та поставка товарів.
2 Весь комплекс операцій, які здійснюються з метою поставки товарів і послуг у розпорядження споживачів.
М.Є. Залманова вперше у російській економічній літературі окреслила межі розподілу, запропонувавши поняття розподілу розуміти як (Залманова, 1992):
– упакування продукції;
– транспортно-експедиційне обслуговування;
– управління розподілом;
– збереження на складі готової продукції.
На нашу думку, межі розподілу потрібно розширити, ввівши ще й операції з організації постачання сировини, матеріалів, полуфабрикатів, комплектуючих тощо (далі – матеріалів): замовлення, складування, транспортування, управління запасами і т.д.
Тому до основних функцій розподілу належать:
1) визначення споживчого попиту та організація його задоволення;
2) нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції та матеріалів;
3) встановлення господарських відносин щодо поставки товарів та матеріалів і здійснення послуг споживачам;
4) вибір раціональних форм просування товару та організація торгівлі.
Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл.
Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання матеріального потоку , тобто управління матеріальним потоком.
Поняття "канальний розподіл" розкривається у категорії "канал розподілу" (див. п. 2).
Фізичний розподіл передбачає реалізацію функцій збереження, транспортування, складування, переробки та ін. Одна зі складностей фізичного розподілу полягає в тому, що поставка організовується, як правило, за ініціативою виробничого підрозділу, в той час як обсяг замовлення встановлює споживач. До фізичного розподілу як складові елементи входять функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та упакування.
Комерційні розподільчі функції підприємства важко всі перелічити. Крім того, необхідно враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами, як:
– цільовий ринок (кількість і структура споживачів, їх просторове розміщення, звички і уподобання клієнтів);
– конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які застосовуються конкурентами);
– економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);
– правові чинники (норми, які регулюють господарські відносини, норми, які захищають споживача, інформацію тощо);
– технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації);
– номенклатура і масштаби виробництва;
– чисельність та інтенсивність каналів розподілу;
– характер і форми організації каналів;
– імідж товаровиробника і його торговельної мережі тощо.
Функціонування у сфері переміщення готової продукції, охоплює посередництво та торгівлю (продаж), оскільки продукція, особливо товари споживання на шляху від виробника до безпосереднього споживача, як правило, проходить ці фази.