Класифікація — це процес розділення явища на певні класи і категорії. Класифікація необхідна для того, щоб:
♦ визначити найбільш важливі характеристики цього явища, які відрізняють його від інших і тому заслуговують спеціального розгляду;
♦ розглянути, в якій мірі ці виділені характеристики властиві іншим класам;
♦ поліпшити розуміння явища, що вивчається.
Традиційно в світовій практиці найбільш повний перелік послуг включає: транспорт, страхування, банківські та інші фінансові операції, будівництво та інжиніринг, зв'язок, інформаційно-обчислювальні послуги, операції з найму робочої сили, прокат фільмів і телепрограм, рекламу, бухгалтерську справу, освіту, консультування з питань управління, юридичні, технічні та ін.
В Україні із названих послуг включали в матеріальне виробництво, а найбільшу частину послуги зараховували до нематеріального виробництва. Так транспорт, зв'язок, будівництво враховували в матеріальне виробництво, а житло, комунальне господарство, побутове обслуговування, ОЗ, спорт, освіту, культуру, науку, кредитування, страхування, обслуговування домашніх господарств – зараховували до невиробничої сфери.
Переважне число галузей сфер послуг фінансувалося з державного бюджету за залишковою ознакою.
Існують різні підходи до класифікації послуг. Так підхід Лавлока – на кого направлені послуги, чиє вони відчутними чи ні.
Найважливішою характеристикою послуг, як зазначалося раніше, є їх невідчутність, тобто нематеріальний характер.
В табл. 1.1 представлена основна класифікація послуг.
Таблиця 1.1