Найважливіша передумова успішного застосування майже всіх прийомів і методів управління полягає у визначенні і розу- мінні цілей. Хто хоче досягти мети, повинен її знати. Ця фраза звучить банально. Але, між іншим, цей принцип порушується скрізь і всюди. Без перебільшення можна сказати, що щорічний збиток, який при цьому завдається, вимірюється мільярдами гривень. Радники і консультанти різних рівнів, яких запрошують підпри- ємства, залишилися б без роботи, якби їх основні підрозділи впритул до цехів знали чітко і недвозначно, чого вони намага- ються досягти. Мистецтво вибору і формулювання цілей, управління
процесом їх реалізації притаманні дійсно успішному керівнику.
Марк Твен жартував: “Хто не знає, куди прямує, дуже здивує- ться, потрапивши не туди”. Неможливо намагатися керувати людьми, якщо і керівникам, і підлеглим цілі зовсім не зрозумілі. Управляти – значить спонукати інших до досягнення конкретної мети, а не примушувати інших робити те, що вважаєш правильним. Весь процес управління базується на знаходженні та поставлені цілей.
Що ж таке мета? Мета – це бажаний ідеал, те ціле, що ми бажаємо одержати. Вибір мети – чисто людська, творча справа.
Часто ми уникаємо чітких формулювань цілей і намагаємося обмежитися вказівками загального напрямку: “Потрібно докласти всіх зусиль до того, щоб максимально скоротити затрати” або “Якість нашої роботи необхідно підвищити”. Ступінь реалізації заявленої таким чином мети неможливо оцінити. Таке визначення мети, як правило, не мобілізує, а розхолоджує. Формулювання мети повинно містити кількісні показники, а також вказівки на часовий період, протягом якого ця мета може бути досягнута.
Наприклад, молода дівчина вирішила покращати свої знання з англійської мови в цьому році. Наприкінці року вона досягла своєї мети: два чи три рази вона заглядала у свою стару англійську книгу. Щось при цьому вона вивчила. Хіба її мета мала на увазі щось інше?
Молодий чоловік вирішив кожного тижня вивчати 50 англійських слів і відпрацьовувати заняття із підручника. До кінця року він знав, що не вивчив чотири заняття, крім того, він зменшив тижневу норму до 30 слів. І, не дивлячись на це, його словниковий запас збільшився більш як на 1300 слів.
В останньому прикладі молодий чоловік несвідомо викорис- тав одне з правил поставлення цілей.
Короткострокові цілі більше, ніж довгострокові, сприяють внутрішній мобілізації. Тому, хто хоче досягти поставленої мети протягом року, здається, що в нього ще дуже багато часу. Він постійно відкладає початок виконання завдання. Завжди знайде- ться щось більш термінове.
Річні цілі необхідно розробляти хоча б у вигляді квартальних. Контроль слід здійснювати за проміжними цілями. Тільки в цьому випадку можна розпоряджатися своїм часом для коригування роботи, яка була б більш ефективною, якби здійснювалася щомісячно.
Чи завжди і всюди необхідні цільові установки? Ні, це було б великою помилкою. Хто береться за все, найчастіше нічого не досягає. Важливіше сконцентруватися, але всерйоз, на небагатьох завданнях.
У виборі цих завдань знову можливі два шляхи, дві стратегії.
Стратегія ліквідації вузьких місць базується на виявленні основного вузького місця, після ліквідації якого всі процеси проті- кають повнокровніше. Стратегія неупущених шансів дозволяє вибрати і використати найбільш сприятливу із можливостей, які є. Чи є потреба в нашій продукції? Яка продукція, в якій економічній формі користується попитом? Відповісти на ці питання життєво важливо для будь-якого підприємства. Хто вироб- ляє не на ринок, а на склад (що, до речі, дуже довго відбувалося у нас), прогорає, якщо не одержує штучної підтримки. Таким чином, перша і вища мета будь-якого підприємства – задоволення потреб
ринку.
Підприємство повинно мати потребу в продукції, яка виробля- ється його структурними підрозділами.
Кожному керівникові потрібно виявити в межах свого підрозділу те вузьке місце, яке найбільшою мірою гальмує вироб- ництво, зрозуміти, як його подолати і сформулювати відповідну мету. Кожен повинен запитати себе, які виникають труднощі на його робочому місці. Це може бути вибуховий темперамент, зниження працездатності в стресовій ситуації, невпевненість у веденні телефонних переговорів, просто неохайність і безлад на робочому місці (столі). Можна поставити собі запитання, чим конкретно викликаний успіх або невдача в професійному зростанні? Для управляючого останнє може бути викликане, наприклад, невмінням ефективно використовувати диктофон. У цьому випадку він може поставити перед собою мету: кожен день протягом кварталу 20 хвилин приділяти роботі з диктофоном.
Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту