У менеджменті даний закон зв’язаний із продуктивністю, що показує міру використання часу, витраченого на одержання ре- зультату. Продуктивність є головним джерелом економічного рос- ту організації. У сучасних умовах діяльності організації в складі продуктивності перше місце займає економія живої праці. Отже, менеджмент організації повинен бути сформований таким чином, щоб одержання результатів кожним елементом вимагало мініма- льної кількості часу.
Чинність закону економії часу, трансформованого через про- дуктивність організації, буде залежати від менеджменту, тобто від якості робочої сили, умов її використання, від відповідності професій-
ної структури, форм організації та мотивації праці. [2, c. 23–24]
Якщо закон виражає внутрішні суттєві зв’язки явищ, то законо- мірності – це частковий вияв його дії.
Закономірності управліннявідбивають об’єктивно існуючі, істотні взаємозв’язки різних елементів, що повторюються, а також явищ у процесі управління. Їх розділяють на загальні й одиничні. Загальні закономірності властиві всім системам управління, а одиничні пов’язані з функціонуванням окремих галузей, підпри- ємств і організацій.
До загальних закономірностей управління можна віднести закономірність відповідності соціального змісту управління фор- мам власності на засоби виробництва; закономірність переважної ефективності свідомого рівномірного управління; закономірність співвідношення керуючих і керованих систем, суб’єкта й об’єкта управління; закономірність посилення процесів поділу і коопера- ції праці в управлінні. Розглянемо ці закономірності.
Закономірність відповідності соціального змісту управління формам власності на засоби виробництва призводить до створен- ня систем управління адекватних формам власності на засоби ви- робництва. Так приватизація підприємств торгівлі обумовила різ- номаніття організаційно-правових форм цих підприємств і посла- била централізоване керівництво їхньою діяльністю.
Переважна ефективність свідомого планомірного управління також закономірна, так як система управління з плановою регуля- цією цих процесів, що протікають у ній, і потенційно, і фактично ефективніша за системи управління зі стихійною регуляцією цих процесів. Підтвердженням тому є широке застосування програм- но-цільового підходу, системного підходу й аналізу на всіх рівнях управління в сучасному суспільстві.
Закономірність співвідношення керуючої і керованої систем, суб’єкта й об’єкта управління означає співвідношення сфери управління вимогам об’єкта управління. Оскільки якісні зрушення в розвитку економіки, що намітилися в 70-і роки, зажадали визна- ченої трансформації всього апарату управління в Китаї, що одер- жало своє відображення в комплексі реформ, здійснення яких по- чалося з 1975 р. У результаті китайська економіка й управління нею стали більш сприятливі до вимог науково-технічного прогре- су, знайшли тенденцію стійкого майбутнього розвитку, без криз і потрясінь був здійснений перехід до регулювання ринкових від- носин.
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 83
84 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
До загальних закономірностей управління можна віднести по- силення процесів поділу і кооперації праці в управлінні. Закономір- ність відображає, з одного боку, майбутній горизонтальний і вер- тикальний поділ праці в управлінні, що пов’язані з розвитком га- лузей (у тому числі й торгівлі), збільшенням масштабів управлін- ських систем, появою нових функцій і видів діяльності. З іншого боку, поділ праці обумовлює його координацію, тобто погодже- ність дій суб’єктів управління, що виражається в кооперації управлінської праці.
Якщо загальні закономірності властиві управлінню в цілому, то часткові закономірності характерні для окремих сторін і систем управління. До часткових закономірностей можна віднести зако- номірність зміни функцій управління, закономірність оптимізації числа стадії управління, закономірність концентрації функцій управління і закономірність розповсюдженості контролю.
Закономірність зміни функцій управління означає зростання деяких функцій і знищення інших на різних ієрархічних рівнях управління. Так, якщо на рівні торгового дому вирішуються стра- тегічні завдання, які охоплюють інвестиційну політику фірми та розподіл прибутку, то на рівні кожного магазину, який входить до торгового будинку, вирішуються переважно тактичні питання, які зв’язані з реалізацією товарів населенню.
Закономірність оптимізації числа ступенів управління припу- скає усунення зайвих ланок управління, що підвищує його гнуч- кість і оперативність.
Закономірність концентрації функцій управління полягає в тому, що кожна ступінь управління прагне до більшої концентра- ції функцій, тобто до розширення і росту чисельності управлінсь- кого персоналу. Цю закономірність заочно ілюструють дані про ріст чисельності бюрократичного апарату, що спостерігається у всіх країнах.
Закономірність поширеності контролю відображає залеж- ність між числом підлеглих і можливостями ефективного управ- ління їх діяльністю і контролю їхніх дій з боку керівника. Опти- мальним вважається наявність 7–10 підлеглих у безпосереднім підпорядкуванні в одного керівника. [1, c. 23–24]
Хміль Ф.І. виділяє таку систему закономірностей менеджмен- ту [4, с. 194–195]:
1. Відповідність організації та управління стану розвитку сус- пільства. Ця закономірність відображає об’єктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціону- вання економіки праці. З становленням ринкових відносин в еко- номіці України організація та управління підприємствами повинні ґрунтуватися на загальновизнаних у світі засадах менеджменту.
2. Диверсифікація виробництва та управління. Диверсифікація виробництва виявляється в освоєнні нових галузей і сфер, розши- ренні асортименту і перетворенні підприємств на багатогалузеві комплекси. Відповідно, диверсифіковане підприємство потребує диверсифікації управління.
3. Співвідносність керуючої і керованої систем. Полягає вона в досягненні пропорції між усіма елементами керованих і керую- чих систем під час їх формування і в процесі функціонування.
Оскільки керуюча і керована системи безперервно взаємоді- ють, то структура і процеси керованої системи визначають струк- туру і рух керуючої, що виявляється в удосконаленні форм і мето- дів управління.
Забезпечення відповідності керуючих систем сучасному рівню розвитку виробництва, його вимогам є основною проблемою вдо- сконалення систем управління. Суть її полягає в тому, щоб керу- юча система здійснювала такий вплив, якого потребує виробницт- во як керована система. Тобто необхідна відповідність складності керуючої підсистеми вимогам оптимального функціонування ке- рованої, або багатоманітності керованої системи повинна відпові- дати багатоманітність керуючої, яка повинна не тільки реагувати на зміни у виробництві, а створити систему управління, орієнто- вану на майбутнє, здатну забезпечити перехід керованої системи в новий стан.
4. Децентралізація і демократизація управління. Децентраліза- ція управління передбачає передавання низовим рівням максиму- му повноважень і відповідальності у здійсненні управлінських процесів. Її переваги полягають у стимулюванні ініціативи низо- вих керівників і виконавців, кращій відповідності особливостям функціонування об’єктів управління. Децентралізацію супрово- джує демократизація управління, адже чим більше повноважень і відповідальності передано на низові рівні, тим більше працівників залучається до процесу їх реалізації.
5. Визначальна роль людського фактора у виробництві й управ-
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 85
86 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
лінні. Одним із здобутків світового менеджменту є визнання нової ролі людини у виробництві та управлінні, створення відповідного механізму її активізації.
Закономірності управління мають об’єктивний характер і реалізуються в процесі управлінської діяльності людей. Закономі- рності управління повинні повною мірою враховуватися при формуванні принципів управління.