до політики диверсифікованості виробничої діяльності, створюючи нові зони ділової активності.
Зміст стратегічного планування полягає у створенні умов для стримування прагнення керівників до максимізації поточного прибутку на шкоду досягненню довгострокових цілей; орієнту- вання керівників здебільшого на передбачення майбутніх змін зовнішнього середовища, а не реагування на зміни, які уже відбу- ваються; створенні умов для керівництва фірми у встановленні обґрунтованих пріоритетів розподілу наявних ресурсів, їхньої мобілізації з метою досягнення поставлених конкретних завдань.
Важливим фактором стратегічного планування є те, щоб стра- тегія, розроблена керівниками вищої ланки управління фірмою, була б підтримана керівниками середньої ланки і всіма працівни- ками. Останні повинні чітко уявляти свою роль у діяльності фірми і досягненні нею довгострокових і короткострокових цілей. Для цього вони мають бути відповідним чином поінформовані. Без ясного формулювання цілей немає можливості об’єднати всіх працівників для їх досягнення. Звідси дуже важливим етапом стратегічного планування є визначення цілей і завдань фірми. При формулюванні цілей фірми рекомендується використовувати кількісні показники, наприклад, частка товарів фірми по країнах, товарах чи сегментах; обсяги продажів товарів і послуг на ринках у натуральному чи грошовому вираженні; розмір прибутку фірми; виробничі витрати з виготовлення і збуту продукції й інші якісні показники, що характеризують освоєння нових ринків; розробку і збут нової продукції; охорону навколишнього середовища в краї- нах, де діє фірма; забезпечення зайнятості в регіонах, де фірма веде торгівлю чи відкриває філії, тощо.
Якщо оцінювати еволюцiю стратегiчного мислення на пiдпри- ємствах Заходу, то простежується певна лiнiя розвитку. Її можна поділити на чотири фази, якi на практицi часто доводиться прохо- дити одну за другою, перш нiж досягти найбiльш досконалої форми стратегiчного планування.
В мiру того, як економiчна дiяльнiсть пiдприємства перехо- дить у кожну наступну фазу, стратегiчне планування стає дедалі бiльш ефективним.
І фаза зосереджена на фiнансовому плануваннi. Формальне планування обмежується щорiчною процедурою складання бюдже- ту, що дає деяке уявлення про перспективи на майбутнє за доходами
i витратами. Розроблена стратегiя рiдко буває чисто формальною i базується частково на інтуїтивних оцiнках декiлькох співробітни- кiв iз вищого керiвництва пiдприємства.
Однак багато пiдприємств мають занадто складну структуру, щоб приймати рiшення за такою схемою. Вони розробляють свою методику планування i переходять у другу фазу.
У ІІ фазi фiнансове планування доповнюється довгостроковим плануванням. Фiнансовi результати прогнозуються на декiлька рокiв вперед (на 3–5 рокiв), частіше на основi картини економiчної дiяльностi в минулому. Недолiк такого пiдходу в тому, що резуль- тати, якi є в нашому розпорядженнi, надають деяке вiдчуття впевне- ностi та безпеки (данi бувають одержанi на основi найсучасніших статистичних методiв). Здається, що, судячи з минулих резуль- татiв, майбутнє цiлком можна передбачити. Часто важливi стратегiчнi фактори бувають похованi пiд величезною кiлькiстю цифр i таб- лиць. Тому, в гiршому випадку, планування на даному етапi стає рутинною справою коригування плану.
Пiдприємства, якi накопичили досвiд довгострокового плану- вання, досягають третьої фази: планування з урахуванням зовнішнiх факторiв. У цьому випадку в стратегiчному плануваннi пiдпри- ємству необхiдно враховувати розвиток подiй поза його стiнами. На вiдмiну вiд попередньої фази тут звертається особлива увага на фактори макроекономiчного розвитку, тобто соцiально-демогра- фiчнi фактори й найновiшi технологiчнi розробки, важливi в данiй галузi. Потiм проводиться поглиблений аналiз стану конкуренцiї i конкурентоздатностi на найважливiших ринках збуту. Для цього стають необхiдними аналiтичнi огляди стану справ на ринку. На основi таких даних, з урахуванням творчого пiдходу, розробля- ються альтернативнi стратегiї, якi порiвнюються одна з одною, перш нiж пiдприємство зробить вибiр.
IV фаза – фаза стратегiчного менеджменту. Це найбiльш передовий етап стратегiчного планування. Тут застосовується не тiльки довгострокове планування i планування з урахуванням зовнiшнiх обставин, але й постiйно придiляється увага збереженню власних переваг в конкуренцiї, закрiпленню власних позицiй. Керiвництво пiдприємства в загальному i цiлому направляє процес планування, але iдеї i думки, якi є цiнними для самого процесу планування, формуються в надрах пiдприємства.
Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту