Специфіка принципів як форми наукового пізнання полягає в їх методологічній функції, у здатності бути засобом організації пізнавального процесу. В управлінській практиці принципи дають змогу об’єднати елементи соціально-технічної системи (підприєм- ства) в єдине ціле.
Найважливіше значення в реалізації мети організації мають принципи менеджменту, які використовує у своїй діяльності управлінський персонал. У принципах менеджменту узагальнено, з одного боку, пізнані закони і закономірності, з іншого, – досвід управління, який виправдав себе. Вони визначають спосіб діяль- ності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Принципи управління похідні від загальних законів і відображають відносини, згідно з якими має створюватися, функ- ціонувати і розвиватися система управління. Ігнорування принци- пів може створювати в управлінні ситуацію, яка в кінцевому під- сумку може призвести до невдач в управлінській діяльності. Тому знання й урахування принципів у практичній діяльності є найваж- ливішою умовою ефективного управління.
Принципи управління– керовані правила, що визначають основні вимоги до систем, структур й організації управління. Так само, як і закономірності, принципи управління поділяються на загальні й одиничні.
Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким ви- могам: визначати загальні положення, властиві організаціям різ- них типів і видів; відповідати законам розвитку природи, суспіль- ства і бізнесу; об’єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією; бути визнаними суспільством. Основоположний принцип менеджменту – забезпечення прибут-
ковості бізнесу, процвітання підприємництва і максимум добробу- ту персоналу фірми. Як відомо, принципи раціонального управ- ління вперше було сформульовано основоположниками наукового менеджменту – Ф. Тейлором, Г. Емерсоном, А. Файолем.
Центром вчення Ф. Тейлора стали чотири принципи управлін- ня індивідуальною працею працівників: науковий підхід до вико- нання кожного елемента роботи; науковий підхід до добору, на- вчання і тренування працівника; кооперація з працівниками; роз- поділ відповідальності за результати роботи між менеджерами і працівниками.
На пiдприємствах великого американського капiталiста Генрi Форда застосовувалися наступні органiзацiйно-технiчнi принципи управлiння.
1. Сувора, побудована за вертикаллю органiзацiя управлiння об`єднанням ряду пiдприємств, кiнцева мета яких – виготовлення автомобiля. Всi частини i етапи виробництва управлялися iз одного центру.
2. Масове виробництво, яке забезпечувало найменш можливу вартiсть виробiв, задоволення масового попиту покупцiв i найбiль- ший прибуток.
3. Розвинута стандартизацiя, яка давала можливiсть швидко i без зайвих витрат переходити на новi модифiкацiї автомобiля за сталості базової моделi.
4. Конвеєр з глибоким розподiлом працi, який дiлиться на сотнi i тисячi дрiбних операцiй. Це дало можливiсть зробити ви- робництво безперервним, масовим i, разом з тим, дешевим. Праця на такому потоцi не вимагала високої квалiфiкацiї.
5. Постiйне удосконалення управлiння виробництвом.
Цi iдеї єдностi управлiння виробництвом, великий масштаб кооперацiї, масове виробництво, стандартизацiя, конвеєрна систе- ма розподiлу працi, постiйне удосконалення управлiння корисні для нас i сьогоднi.
Суттєвий вклад в теорiю i практику управлiння був зроблений iнженером-механiком Гаррiнгтоном Емерсоном (1853–1931), який одержав освiту в Нiмеччинi i працював в США відкрив найваж- ливiшi принципи пiдвищення продуктивності працi. Сьогоднi, при переходi до економiчних, демократичних методів керівництва
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 87
88 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
народним господарством, доцільними будуть думки Емерсона про органiзацiю системи управлiння на пiдприємствi. Тип органiзацiї, який iснував до цього, можна назвати командним, бюрократич- ним, тому що вiн створений не для рацiонального виробництва, а для зручностi роботи управлінь-ського апарату. Емерсон говорив, що необхiдно перевернути весь адмiнiстративний цикл. Пiднiмаючись доверху по адмiнiстра-тивних схiдцях, ми переко- нуємося, що це iснує не для задоволення тих, хто працює нижче. Майстер робить на заводi не для того, щоб зняти вiдповiдальнiсть з завiдувача, а для того, щоб керувати робітниками для обслугову- вання їх. Ми лише сьогоднi можемо по-справжньому оцiнити гли- бину i розумнiсть цих слiв: перехiд до економiчних методiв управлiння пiдводить нас до розумiння тiєї простої iстини, що не виробництво повинно пiдлаштовуватися до управлiння, а навпаки, управлiння повинно обслуговувати виробництво. В цьому його змiст i користь.
Емерсон сформулював 12 знаменитих принципiв продуктив- ності працi.
В чому ж вони полягають?