2. Здоровий глузд. Тут нашi виробники повиннi мужньо визна- ти, що коли виробництво не працює, то цьому є конкретна причи- на, в т. ч. яка залежить i вiд нас. I як не жаль, але ситуацiя, описа- на Емерсоном сiмдесят з лишком рокiв тому, нам дуже близька i зрозумiла.
Він говорив, що «всюди i скрiзь ми бачимо одну й ту ж манiю тоннажу, а разом з нею – систематичне перевантаження заводів машинами, постійне роздування штатів i розтринькування ма- терiалiв. Ми постiйно вкладаємо в справу бiльше капiталу, нiж потрiбно. На нас дiють не органiзацiя i вмiння, а тiльки iнвентар».
3. Компетентна консультацiя.Мова йде про необхiднiсть постiйного удосконалення управлiння, його цiлеспрямованостi, вигоду залучення до цiєї непростої справи спецiалiстiв, про- фесiоналiв. Сьогоднi i ми вже дозрiли до розумiння цього принци- пу.
4. Дисциплiна. Не дивлячись на те, що звична для нас ко- мандно-адмiнiстративна система управлiння приділяла стягненням за порушення трудової i технологiчної дисциплiни першочергове значення, можливостi цього важливого принципу використанi у нас
далеко не повнiстю. I справа зовсiм не в тiм, що потрiбно посили- ти покарання, сильнiше залякати працюючого. Дисциплiна вима- гає насамперед чiткої регламентацiї дiяльностi, коли кожен точно знає свої обов’язки, кожен усвiдомлює, за що, як i ким вiн може бути покараний або заохочений, коли дiє швидкий, повний i точ- ний облiк та контроль, коли виключається свавілля i всi рiвнi пе- ред законом. Все це також завдання сьогоднiшнього дня.
5. Справедливе ставлення до персоналу. Це той самий наро- джений в нашi днi принцип соцiальної справедливостi: «Краще працюєш – краще живеш».
6. Швидкий, надiйний, повний, точний i постiйний облiк. Говорячи сучасною мовою, це принцип зворотного зв’язку. Не- правильний облiк, порушення зворотного зв’язку веде до збоїв у роботi системи управлiння. Спробуйте пройти 10 метрiв iз закри- тими очима, i Ви в цьому переконаєтеся.
7. Диспетчеризацiя. Саме вона дозволяє слова плану пере- творити в реальнi справи виробництва. Дуже цiкаве наступне за- уваження Емерсона: краще диспетчерувати хоча б несплановану роботу, нiж планувати роботу, не диспетчеруючи її.
8. Норми i розклад. Тут розкривається думка про те, що ви- сокi результати в працi досягаються не пiдвищенням, а скорочен- ням зусиль. На перший погляд, це звучить парадоксально. Як пра- вило, не дають високого кiнцевого результату i максимальнi обер- ти верстата, робота людини на межi її можливостей. Головне – знати всi резерви продуктивностi, вмiло реалiзувати їх i уникати невиправданих витрат працi, матерiалiв та енергiї.
9. Нормалiзацiя умов. Мова йде про те, щоб створити такi умови роботи, за яких можливостi людини будуть розкриватися найкращим чином. Головне – не людину пристосувати до машини, до виробництва, а навпаки, створити такi машини i механiзми, такi технологiї, якi дали б можливiсть людинi за той самий час вироб- ляти бiльше i краще. Ця думка перегукується з ключовою iдеєю про прискорення НТП як головного важеля пiдвищення продукти- вностi працi.
10. Нормування операцiй. Звертається увага як на нео- бхiднiсть стандартизацiї способiв виконання операцiй, так i на ре- гламентування часу на кожен iз цих способiв.
11. Письмовi стандартнi iнструкцiї. Краще за автора про це не скажеш. Існує думка, яка проповiдується з великим пафосом, але
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 89
90 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
зовсiм безграмотна, що нiбито стандартнi iнструкцiї вбивають у робiтниковi iнiцiативу, перетворюють його в автомат. Якщо згада- ти про те, як лiтає горобець, або бiгає по дереву бiлка, то здається, що схiдцi теж вбивають iнiцiативу в людини, яка спускається з шостого поверху.
«Я ж надаю перевагу обмеженостi, здоровому глузду, зруч- ностi i безпечностi сходинок. Працювати найшвидшим i легшим способом – це значить скорочувати зусилля, не знижуючи резуль- татiв, i звiльняти мозок для вищої iнiцiативи, для винаходiв i роз- робки ще кращих способiв».
12. Винагорода за продуктивнiсть. Емерсон запропонував свою систему оплати працi, яка враховує як час, затрачений робiтником, так i його вмiння, яке виявляється в якостi роботи.
Важливою стороною управлiння виробництвом є керiвництво людьми, адмiнiстративна дiяльнiсть. Цiй дiяльностi, її рацiоналi- зацiї присвятив ряд робiт видатний керiвник виробництва, фран- цузький iнженер Анрi Файоль (1841–1925).
Головну увагу Файоль придiляв управлiнню персоналом, на- самперед – адмiнiстративним кадрам.
А. Файолю належить розробка ряду принципiв адмiнiстра- тивного управлiння, якi, на його думку, є унiверсальними для будь-якої органiзацiї. Цi принципи не втратили свого значення i в наш час.
1. Влада невiддiльна вiд вiдповiдальностi. Ми звикли це фо- рмулювати так: «Одержав права – неси вiдповiдальнiсть». Це, звичайно, правильно. Але сьогоднi особливо важливий зворотний бік цього принципу: «Наклали вiдповiдальнiсть – дайте права».
2. Розподiл працi при спецiалiзацiї. Користь спецiалiзацiї ши- роко вiдома. Але вiдомо, що зв’язаний з нею розподiл працi має свої межi, за якими йде втрата ефективностi.
3. Єднiсть розпоряджень. Робiтник повинен одержувати вказiвки тiльки вiд одного керiвника.
4. Дисциплiна. Тут головна iдея в тому, що дисциплiна обов’язкова для всiх. Але оскiльки керiвництво завжди здійсню- ється зверху донизу, то можна сказати, що дисциплiна така, який і керiвник. Файоль зв’язував дисциплiну з повагою i зовнiшнiми проявами.
5. Єднiсть керiвництва. Це розкривається так: «Один керiвник i єдиний план для сукупностi операцiй, якi мають спiльну мету». Тут, по сутi, закладаються основи цiльового управлiння.
6. Підпорядкованість iндивiдуальних iнтересiв загальним. Це означає, що iнтереси робiтника або групи робiтникiв не пови- ннi переважати над iнтересами пiдприємства в цiлому. Якщо iнтереси розходяться, то керiвник повинен їх примирити.
7. Винагорода. Файоль вважає, що винагорода та метод опла- ти праці повиннi бути справедливими i максимально задовольняти як спiвробiтникiв, так i роботодавцiв.
8. Централiзацiя. Нова думка тут полягає в тому, що централiзацiя має розумну мiру. В загальному випадку – чим бiльше пiдприємство, тим менше повинно бути централiзацiї.
9. Ієрархiя. Тут проводиться актуальна сьогоднi думка про необхiднiсть мiнiмальних iєрархiчних сходинок, а також про ко- ристь горизонтальних зв`язкiв у системi управлiння.
10. Порядок. Файоль дiлить порядок на «матерiальний» – по- рядок речей i «соцiальний» – порядок людей. Стосовно речей по- рядок означає: «Всьому своє мiсце, i все на своєму мiсцi»; стосов- но людей: «Кожному своє мiсце, i кожен на його мiсцi». Мова йде про необхiднiсть точних знань виробництва i робiтникiв з можли- востями i потребами.
11. Справедливiсть. Вона забезпечується лояльнiстю i вiдданiстю персоналу – з одного боку, добротою i об`єктивнiстю адмiнiстраторiв – з iншого.
12. Стабiльнiсть персоналу. Файоль розглядає плиннiсть кадрiв як причину i одночасно як наслiдок неефективного керiв- ництва. Стабiльнiсть персоналу – перша ознака доброго керiвництва.
13. Інiцiатива. Адмiнiстратор повинен стимулювати ініціа- тиву знизу. Дуже сучасний принцип.
14. Корпоративний дух. Мова йде про важливiсть колек- тивiзму в роботi пiдприємства. Тому принцип «роздiляй i володiй» в управлiннi виробництвом застосувати не можна. Повиннi бути спiльнi iнтереси у працюючих на виробництвi людей.
2.3. Загальні принципи управління
Загальні принципи управління характеризуються тим, що мають універсальний характер, впливають на всі сфери управлін- ня і на всі галузі народного господарства.
До загальних принципів управління можна віднести цілеспря- мованість, спланованість, компетентність, дисципліну, стимулю- вання, ієрархічність.
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 91
92 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Принцип цілеспрямованості визначений сутністю програмно- цільового управління і припускає чітку постановку цілей перед кожним підприємством та кожним його підрозділом. При цьому мета повинна бути реальною, досягнутою і визначеною чітко, що додає роботі здоровий глузд і мобілізує зусилля персоналу на її виконання.
Для торговельного підприємства і його підрозділів встанов- люються звичайні завдання з обсягу товарообігу. Причому за- вдання по цьому показнику визначаються, як правило, конкретним числом.
Принцип цілеспрямованості припускає не тільки установку цілей, але і співвідношення цих цілей з необхідними ресурсами. При цьому важливо не тільки забезпечити співвідношення цілей з головними ресурсами, необхідними для їхнього досягнення, але й акцентувати увагу на саму слабку ланку, що може перешкодити досягненню цілей.
Принцип плановості управління також зв’язаний із програм- но-цільовим управлінням і передбачає складання програми дій та її реалізацію. Спланованість виявляється в нормалізації умов ро- боти і її розподілі між виконавцями, у координації дій виконавців і їхньому інструктуванні, а також в організації обліку і контролю за виконанням кожної роботи і програми в цілому. Реалізація цьо- го принципу на практиці додає планову організацію всій системі управління.
Принцип компетентності означає знання менеджером об’єкта управління або принаймні його здатність сприймати компетентну консультацію фахівців при прийнятті рішень. Принцип компетен- тності зв’язаний із горизонтальним поділом праці за функціями.
Зростання популярності торговельної діяльності в сучасних умовах і збільшення кількості осіб, що не мають спеціальної під- готовки, але фактично зайнятих у торгівлі, а також часткові випа- дки реалізації населенню недоброякісних товарів висувають на перший план проблему ліцензування торговельної діяльності і здійснення спеціального навчання осіб, що одержує ліцензії, з ме- тою забезпечення необхідної компетенції.
Невід’ємним принципом управління є дисципліна, що повинна бути присутня у будь-якій системі управління на будь-якому рівні. Дисципліна припускає безумовне виконання вказівок керівника, посадових обов’язків, інструкцій, наказів та інших директивних
документів. Рівень дисципліни значною мірою визначає культуру управління. Що стосується торгівлі, роль цього принципу особли- во велика, тому що специфіка галузі обумовлює підвищені вимоги не тільки до рівня виконавської дисципліни, але і до фінансової дисципліни в комерційній діяльності, і до самодисципліни всього персоналу від менеджера до продавця. Разом з тим дисципліна повин-на не об’єднувати ініціативу працівників, але й залишати місце для творчого ставлення до роботи.
Принцип стимулювання припускає насамперед мотивацію трудової діяльності на основі використання матеріальних і мора- льних стимулів. Матеріальне стимулювання базується на особис- тій економічній зацікавленості працівників у результатах праці, моральне – в основному на психологічному впливі на працівників. Як спонукальні мотиви, тут можуть виступати різні духовні по- треби працівників: потреби в приналежності, у причетності, в ус- піху.
Отже, зміст принципу стимулювання було б неправильно зво- дити тільки до оплати праці, як це часто відбувається на практиці. Стимулювання припускає також використання і моральних сти- мулів і мотивацій, а також справедливе ставлення до персоналу.
Принцип ієрархічності передбачає вертикальний поділ управ- лінської праці, тобто виділення рівнів управління і підпорядку- вання нижчих рівнів управління вищим. Цей принцип враховуєть- ся при формуванні організаційних структур управління, при побу- дові апарату управління, при розстановці кадрів.
Принцип ієрархічності визначає правила побудови чи органі- зації окремих її елементів. Цей принцип характерний не тільки для організацій, але і для будь-яких складних об’єктів. Він розглядає складні та великі системи як багатоступінчасті, багаторівневі, що ділять систему на елементи (рівні, ступені).
Принцип ієрархічності випливає з закону поділу праці. Досяг- нення складних цілей (де недостатньо індивідуальної праці люди- ни) вимагає поділу (спеціалізації) праці. Спеціалізована праця має потребу в координації, інакше ціль не буде досягнута. Необхідність у координації спеціалізованої праці породжує ієрархію управління.
Крім того, зміст загальної мети неоднозначний. Для з’ясування змісту мети потрібна її розбивка на визначену кількість підцілей нижчого рівня. Таким чином, формування системи взаємозалежних цілей базується на принципі ієрархічності.
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту 93
94 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Принцип ієрархічності визначає характер відносин, що вини- кають у процесі управління між суб’єктами різних рівнів, а також між суб’єктами й об’єктами управління.
Таким чином, ведуча роль принципу ієрархічності полягає в обґрунтуванні кількості рівнів поділу праці суб’єкта управління, а також ступеня його самостійності згідно обсягу роботи, яку необ- хідно виконати для досягнення мети.
Принцип ієрархічності управління визначає наступні власти- вості організації:
· у складі будь-якої організації кожен елемент самостійний, що знаходить вираження в його функціональному призначенні та рівні ієрархії;
· самостійність – це не абсолютна, а відносна величина, оскіль- ки призначення і рівень ієрархії кожного елемента обумовлені еле- ментом вищестоящого рівня, тобто спостерігається визначена під- порядкованість одного елемента іншому;
· елементи (чи окремі залежні організації) різних рівнів не можна зводити один з одним, що знаходить висвітлення у відпо- відному розподілі між ними цілей і їхніх функціональних видів діяльності.
Мартиненко М.М. доповнює ці принципи принципами взаємо- залежності динамічної рівноваги та економічності .