чається тим, які відносини лежать в основі зв’язку. За допомогою зв’язків в організації здійснюється координація ролей і діяль- ностей. Ефективна координація є функцією двох змінних: прав та інформації.
В організації виділяються різні типи зв’язків. Усе залежить від того, який критерій покладено в основу їхньої класифікації. Найчастіше аналізу піддаються такі пари зв’язків в організації: вертикальні та горизонтальні; лінійні та функціональні; формальні та неформальні; прямі та непрямі.
Вертикальні зв’язки з’єднують ієрархічні рівні в організації та її частини. Вони формалізуються в процесі проектування організа- ції, діють постійно і зображаються на всіх можливих її схемах, відображуючи розподіл повноважень або вказуючи на те, «хто є хто» в організаційній ієрархії. Дані зв’язки слугують каналами передачі розпорядницької і звітної інформації, утворюючи тим самим стабільність в організації. У рамках вертикальних зв’язків вирішуються проблеми влади і впливу, тобто реалізується
«вертикальне завантаження» роботи. Звичайно, зростання органі- зації супроводжується зростанням вертикальних зв’язків, так що за кількістю цих зв’язків можна судити про розмір організації. Сучасна велика промислова організація із сотнями тисяч зайнятих може мати від 7 до 12 рівнів по вертикалі. Вертикальні зв’язки є єдиним типом зв’язків у рамках лінійної департаменталізації. Вони відіграють важливу роль у здійсненні функціональної і продуктової департаменталізації, але при цьому доповнюються горизонтальними зв’язками.
Використання вертикальних зв’язків у якості каналів передачі інформації для прийняття рішення стає малоефективним, коли інформація, що використовується для прийняття рішення, змушена проходити декілька рівнів організаційної ієрархії, розта- шованих далеко один від одного. У цьому випадку створюється небезпека виникнення перекручування («ефект зіпсованого телефону»), сповільнюється весь комунікаційний процес і виника- ють значні витрати.
Горизонтальні зв’язки – це зв’язки між двома та більше рівними за положенням в ієрархії або статусу частинами або членами організації, їхнє головне призначення – сприяти найбільш ефектив- ній взаємодії частин організації уи вирішенні виникаючих між ними проблем. Вони допомагають зміцнювати вертикальні зв’язки і
роблять організацію, в цілому, більш стійкою за різноманітних зовнішніх і внутрішніх змін. Горизонтальні зв’язки створюють ряд важливих переваг. Вони заощаджують час і підвищують якість взаємодії. Горизонтальні зв’язки розвивають у керівників само- стійність, ініціативність і вмотивованість, послабляють боязнь ризику. На відміну від вертикальних, горизонтальні зв’язки, за винятком матричної департаменталізації, звичайно, не формалі- зуються в ході проектування організації. Важко знайти опис робо- ти або посадові обов’язки, де б було записано, коли і як здійсню- вати зв’язки з рівними за статусом частинами організації. Тому особливий інтерес становить аналіз практики і вивчення засобів встановлення таких зв’язків. У випадку, коли горизонтальні зв’язки встановлюються на неформальній основі вищим за рангом керівником, вони, звичайно, мають прив’язку до часу, до події або до людей. Так, наприклад, у ході засідання директор може запропо- нувати начальникам цехів на місці вирішити питання встановлен- ня нового обладнання. Або керівник організації може дозволити начальнику відділу праці та заробітної плати і начальнику відділу кадрів самостійно вирішувати питання встановлення окладів для робітників, оскільки він довіряє їм. Але як тільки один із них за- лишить свою посаду з якихось причин, керівник швидше за все поверне це право собі й стане ним користуватися доти, доки новий начальник не заслужить у нього довіри. Здебільшого в цих випад- ках використовується метод встановлення прямих контактів між тими, хто має відношення до проблеми.
Поряд із неформальними засобами існує ряд засобів формалі- зації горизонтальних відношень. У ряді випадків для посилення механізму горизонтальної взаємодії призначаються спеціальні засоби для здійснення двосторонніх контактів між підрозділами організації. Це можуть бути заступники, що контролюють групу підрозділів одного рівня, або ж координатори – керівники проек- тів, програм, націлених на одержання одного певного результату або продукту. В даному випадку і тим, і іншим надаються права, що перевищують рівень прав, якими наділені підрозділи, що вступили в горизонтальну взаємодію. Але при цьому вони не наділяються адміністративною владою лінійних керівників.
Наступною групою методів установлення горизонтальних зв’язків є створення цільових груп і команд, що складаються з представників різних частин організації і призначених для вирішення
Тема 7.Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту