інтеграції різноманітних частин організації. Ці люди або підрозділи не обов’язково повинні бути наділеними правом ухвалення рішення, але вони повинні забезпечити факт прийняття рішень відповідни- ми групами.
Інтеграція означає рівень співробітництва, який існує між частинами організації і забезпечує досягнення їхніх цілей у межах вимог, запропонованих зовнішнім оточенням. Потреба в інтеграції споконвічно створюється поділом і взаємозалежністю робіт в ор- ганізації [11, с. 214–224].
Різноманітні комбінації розглянутих двох факторів впливають на відносини між частинами або підрозділами організації, що має безпосереднє застосування в проектуванні організації та управ- лінні нею.
7.5. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
Оптимальний проект для будь-якої організації залежить від відповідних ситуаційних чинників. Тобто ситуаційні чинники відіграють важливу роль у визначенні найкращого проекту орга- нізації у кожному окремому випадку.
Можна виділити чотири групи таких ситуаційних чинників:
1. Стан зовнішнього середовища.
2. Технологія роботи всередині організації.
3. Стратегічний вибір керівництва організації у відношенні до її цілей.
4. Поведінка працівників.
1. Зовнішнє середовище.
Інколи різниця між організаціями полягає в тому, яке середо- вище оточує ту чи іншу організацію.
Зовнішнє середовище складається з двох рівнів:
1) загальне оточення;
2) безпосереднє оточення.
Інститути зовнішнього середовища, які безпосередньо контак- тують з даною організацією, є чи організаціями, чи індивідуумами (приватними особами). Вони виконують роль посередників між силами загального оточення та частинами чи підрозділами органі- зації, формуючи через задачі, які вони вирішують, попит на будь- яку функцію організації.
Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в першому наближенні основні функціональні частини чи підрозділи організації, які здійс- нюють прямий контакт з ними. Другим кроком є оцінка характе- ристик цих інститутів та їх важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризується:
1. Складністю. Складність зовнішнього середовища визнача- ється тим, як багато чинників впливає на проектування організа- ції, та наскільки вони схожі між собою.
2. Динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характери- зується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Чи залишаються вони сталими, стабіль- ними, чи змінюються, нестабільні.
У теперішній час переходу до ринкової економіки на підпри- ємства з боку споживачів, постачальників впливають нові вимоги, які змінюються. Тому багато підприємств переглядає свою струк- туру, створюються нові підрозділи, скорочуються ті підрозділи, які втратили контакт із зовнішнім середовищем.
Така двомірна класифікація чинників зовнішнього середови- ща, які впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких відповідає певному виду біз- несу.
1. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.
Чинників мало, вони схожі та не змінюються. Приклад: виробництво гравію.
2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Висока ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень. Потрібна під- готовка, досвід.
Чинників багато, вони не схожі та не змінюються. Приклад: переробка сировини.
3. Ситуація помірно високої невизначеності вимагає від керів- ництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факто- рами зовнішнього середовища. Схожість полегшує за допомогою комп’ютерної техніки приймати вірні рішення.
Чинників мало, вони схожі, але постійно змінюються. Приклад: товари народного споживання широкого вжитку.
4. Ситуація високої невизначеності – найбільша складність для
Тема 7.Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту