прийняття рішень. Зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.
Чинників багато, вони не схожі та постійно змінюються. Приклад: виробництво ЕОМ.
Кожна з розглянутих вище ситуацій потребує свого специфіч- ного підходу до проектування організацій і їх частин. Очевидно, виробництво електронної техніки високої якості можливе тільки для складних організаційних структур. З іншого боку, така склад- ність навряд чи знадобиться солеварному виробництву.
Технологія роботи
Роль технології в проектуванні організації загальновизнана. У даному контексті під технологією роботи ми маємо на увазі не тільки дії робітника, але й матеріали, устаткування, які він викорис- товує для перетворення об’єкта своїх дій. Проектування організа- ції пов’язане з технологією роботи за двома напрямами: поділ праці й групування робіт, тобто створення підрозділів. Рівень знань щодо дій з перетворення об’єкта роботи і використання від- повідної технології багато в чому визначають ефективність ор- ганізації. Розвиток технології в останні роки носить вибуховий характер. Це підсилило увагу керівників до взаємозв’язку між структурою організації і технологією роботи.
Технологія – це конверсійний процес, який використовують для трансформації вкладень (матеріалів або інформації) у випуск (товари та послуги). Більшість організацій застосовує багато тех- нологій, однак найважливіша для організації називається базовою. Хоча чимало людей уявляє технологію як складальний конвеєр, цей термін також використовують і для організацій сфери послуг.
Зв’язок між технологією та проектуванням організації першою виявила Джоан Вудвард. Вона дослідила понад сотню виробничих фірм у Південній Англії; зібрала інформацію про історію кожної організації, технологію, форми та технологічні процеси, фінансову діяльність. Вудвард хотіла відшукати зв’язок між розміром організа- ції та її проектуванням, та безуспішно. Проте ретельне досліджен- ня фірм з її вибірки дало змогу визначити потенційний зв’язок між технологією і проектуванням організації. Це наштовхнуло Вуд- вард и на класифікацію організацій згідно з їх технологією. Уче- на виділила три головні форми технології.
1. Одинична, або технологія малосерійного виробництва:
продукт вироблений на замовлення клієнта в малих кількостях.
До організацій, які використовують таку форму технології, належить, наприклад, швейна майстерня, друкарня, фотосалон.
2. Великосерійна, або технологія масового виробництва: продукт виробляють на зразок збірного конвеєра, збираючи деталі у вузли або кінцевий продукт. Таку технологію застосовують автомобільні виробники, такі як Subaru, компанії з виробництва пральних машин Whirlpool Corporation і фірми з виробництва електроприладів, такі як Philips.
3. Технологія безперервного виробничого процесу: сировинні матеріали переробляють у кінцевий продукт за допомогою цілої низки механічних або процесійних перетворень; структура матеріа- лів змінюється. За цією технологією працюють нафтопереробні заводи, хімічні заводи. Ці форми технології впорядковані за рівнем складності. Тобто технологія виробництва малих партій є найпростішою, а технологія безперервного виробництва – найсклад- нішою. Крім того, з’ясовано, що різні конфігурації проекту організа- ції були пов’язані з різною технологією.
У 1962 р. А. Чандлер сформулював принцип, відповідно до якого проектування організації повинно відповідати стратегії, обраній фірмою. Ним був зроблений висновок про те, що зі зміною стратегії перед організацією виникають нові проблеми, вирішення яких безпосередньо пов’язане з проектуванням нової організа- ційної системи для фірми.
Стратегічні зміни мають системний характер. Вони зачіпають усі сторони організації. Можна виділити дві сторони стратегічних змін в організації:
1) організаційна структура;
2) організаційна культура.
Аналіз організаційної структури спрямований на отримання відповідей на такі запитання:
• Якою мірою існуюча організаційна структура допомагає чи заважає реалізації обраної стратегії?
• На які рівні організаційної структури покладено вирішення визначених завдань під час здійснення стратегії?
Вибір організаційної структури залежить від цілого ряду чинників. Найбільш значущими є наступні:
• розмір та ступінь різноманітності діяльності, які властиві цій організації;
• географічне розташування;
Тема 7.Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту