Дисциплінарне регулювання торкається поведінкових аспектів функції регулювання.
Дисциплінарне регулювання являє собою спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і “добиватися виконання роботи за допомогою інших людей”. Ніяке управління не дає необхідних результатів, якщо працівники підприємства не будуть дотримуватися встанов- лених норм і правил поведінки.
Дисциплінарне регулювання ґрунтується на тому, що, виконую- чи конкретну роботу і приймаючи винагороду за неї, працівни- ки непрямо погоджуються виконувати її на рівні, що задовольняє підприємство.
За своїм змістом дисциплінарне регулювання може мати:
а) розпорядницький вплив. Наприклад, наказ про заохочення чи покарання за результатами діяльності конкретного співробітника;
б) регламентуючий вплив. Наприклад, посадова інструкція, що відбиває результати розподілу і делегування повноважень кон- кретного співробітника;
в) нормуючий вплив. Наприклад, норма часу (трудомісткість рішення задачі) на розробку бізнес-плану [3, с.341–342].
10.3. Етапи процесу регулювання
Загальні функції менеджменту мають певну послідовність, що починається з визначення цілей або планування, а закінчується контролем. Без оперативної діяльності управління цей ланцюжок розривається.
менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об’єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень.
Виробничо-господарські процеси всередині організації над- звичайно динамічні, тому що на них впливають різноманітні фак- тори. За цих умов досягти мети організації можна, лише постійно регулюючи функціонування об’єкта управління. Необхідність в оперативному регулюванні діяльності організації виникає за від- хилення її від стратегічної лінії розвитку, тобто за порушення стійкості організації сьогодні і в перспективі.
Оперативне регулювання передбачає розробку оперативних планів і завдань, організацію виконання оперативних планів та завдань, організацію поточного контролю та регулювання ходу робіт.
Оперативне регулювання здійснює керуюча система організа- ції, спрямовуючи його на діяльність керованої. Регулюючий вплив керуючої системи повинен бути плановим і містити конкретні способи регулювання і контролю робіт.
Виконання оперативних планів і завдань розпочинається з конкретизації оперативних планів у формі завдань, доведення їх до виконавців. Конкретизують плани з урахуванням об’єктів управління, термінів, операцій, відповідальних осіб. Як правило, цю роботу менеджер здійснює на оперативних нарадах працівни- ків управління, оскільки на ефективність виконання оператив- них завдань впливає тривалість проміжку від моменту формулю- вання завдання до доведення його виконавцю. Доведення за- вдання супроводжують інструктивно-роз’яснювальною роботою з виконавцями, яка передбачає ознайомлення виконавця із загаль- ною ситуацією та особливостями конкретного завдання, орієнтує на успішне його виконання, уточнення посадових обов’язків і прав. Одночасно менеджер повинен забезпечити умови для виконання оперативного завдання – поєднати його з попередніми завданнями чи скасувати ті, які неможливо виконувати паралельно, забезпечи- ти виконавця матеріальними засобами.
Після одержання виконавцем оперативного завдання настає етап поточного контролю за його виконанням, покликаний забез- печити негайну реакцію менеджера на відхилення в господарському процесі. Засобами оперативного контролю найчастіше є особиста доповідь підлеглого, документальний контроль або інспекційна перевірка керівником.
Тема 10.Регулювання як загальна функція менеджменту