ділових операцій тощо); соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, виробничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми та ін.); моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).
Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв’язання виявлених проблем і реаліза- цію визначених способів впливу на людей.
Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найбільш сприятли- вого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устат- кування, використання спеціально підібраної музики); психоло- гічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостій- ності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установ- лення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.
Методи менеджменту формуються в такій послідовності: оцінювання ситуації і поставлених завдань з метою визначення основних напрямів і видів впливу; вибір складу методів і обґрун- тування їхніх якісних і кількісних параметрів; забезпечення умов для ефективного застосування обраних методів, що в кінцевому результаті формує техніку і технологію управлінської роботи [7, с.151–152].
11.2. Економічні методи управління
Економічні методи управління – це сукупність засобів та інстру- ментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціо- нування й розвитку підприємництва. Важелі економічного меха- нізму відповідають соціально-економічній природі підприємства і є одним із факторів розвитку виробництва та обміну на ринковій основі. В зв’язку з цим особливого значення набуває вивчення то- го нового, що внесено практикою у зміст комерційного розра- хунку як важливого методу господарювання. За визначенням
Чумаченка Н.Г., він синтезує у собі як функції управління, так і економічні важелі та інструменти, які спрямовані на порівняння витрат і результатів та забезпечення прибутковості виробництва.
Економічний механізм функціонування та розвитку підпри- ємств припускає використання методу комерційного розрахунку, виходячи із глобальної господарської політики і цілей підприємства, зокрема в галузі забезпечення рентабельності виробництва та збуту, розподілу капіталовкладень і розташування виробництва; фінан- сування й кредитування; розвитку технології, кадрової політики, політики придбання нових підприємств і структури капіталу тощо.
Прийняття централізованих рішень з цих питань поєднується з диференційованим підходом до окремих підрозділів у залежності від характеру та змісту їх діяльності, територіального розміщення підприємств і ступеня участі в загальній виробничо-збутовій дія- льності підприємства.
У рамках комерційного розрахунку використовуються такі економічні важелі та інструменти, як політика в галузі ціноутво- рення, витрат виробництва, фінансування та кредитування. Ця по- літика спрямована на отримання стійкого прибутку, що є кінцевою метою комерційного розрахунку.
Виявлення внутрішніх взаємозв’язків різноманітних елементів економічного механізму функціонування та розвитку підпри- ємства припускає необхідність розгляду їх у процесі централі- зованого управління. Це обумовлено тим, що вони визначаються та встановлюються на основі політики, яка розроблена й здійснена на вищому рівні управління підприємством.
На думку Герчикової І.Н. [2], особливістю комерційного розра- хунку в сучасних умовах є надання оперативної самостійності окре- мим підрозділам підприємства (виробничим відділенням, філіалам і дочірнім компаніям) та виділення їх у центри прибутку. В резуль- таті у межах комерційного розрахунку виникла і розвинулася та- ка форма взаємовідносин всередині підприємства, яку можна назвати внутріфірмовим розрахунком. Комерційний і внутрішньо- фірмовий розрахунок – це єдина система розрахунку, що випливає із загальних цілей і завдань, які стоять перед підприємством та її окремими підрозділами. Внутрішньофірмовий розрахунок бага- то в чому містить елементи комерційного розрахунку, оскільки він орієнтований на реалізацію цілей комерційного розрахунку.
Тема 11.Методи менеджменту