управління, кредити, позики, відсоткові ставки, дивіденди, котировка валютних курсів, акциз, дисконт та ін.
Господарська діяльність нерозривно пов’язана з фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрями своїх витрат згідно з виробничими планами, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою отримання прибутку.
Напрями інвестування грошових коштів можуть бути різними: пов’язаними як з основними видами діяльності підприємства з виробництва продукції (робіт, послуг), так і з чисто фінансовими вкладеннями. Для отримання додаткових доходів підприємства мають право придбати цінні папери інших підприємств і держави, вкладати кошти в статутний капітал знову створених підприємств і банків. Тимчасово вільні кошти підприємства можуть відокре- мити із загального грошового обороту і розмістити у банк на депозитні рахунки. За умови повернення підприємством притяга- ються позикові фінансові ресурси: довгострокові кредити банків, кошти інших підприємств, облігаційні позики, джерелом повер- нення яких є прибуток підприємства.
Фінансові ресурси підприємства спрямовані на його розвиток і формуються за рахунок: амортизаційних відрахувань, прибутку, отриманого від усіх видів господарської та фінансової діяльності і додаткових пайових внесків учасників товариств; коштів, отри- маних від випуску облігацій; засобів, мобілізованих за допомогою випуску й розміщення акцій в акціонерних товариствах, довго- строкового кредиту банку та інших кредиторів (крім облігаційних позик).
Обов’язковою умовою успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки є самофінансування. Цей принцип базується на повній окупності витрат з виробництва продукції і розширенні виробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні й капітальні витрати за рахунок власних джерел. За тимчасової недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку та комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати і довгострокові банківські кредити, які використовуються на капітальні вкладення.
Прибуток як результат підприємницької діяльності підпри- ємств досягається осмисленим фінансовим забезпеченням вироб-
ничого процесу, розробкою напрямів використання фінансових ресурсів і способів мобілізації основного та оборотного капіталу.
В умовах становлення ринкових відносин держава переходить до економічних методів управління, серед яких одним із найбільш дієвих є податки. Система оподаткування повинна вирішувати певні завдання: сприяти діловій активності підприємців, зрос- танню виробництва, підвищенню зацікавленості робітників у результатах праці, спонукати підприємства ефективно викорис- товувати основні виробничі фонди, мінімізувати виробничі запаси, скорочувати невиробничі витрати; забезпечувати форму- вання бюджету в обсязі, достатньому для фінансування витрат держави і виконання нею своїх функцій.
Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет і внесків у державні цільові фонди складає систему опо- даткування. В Україні встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет і внесків у державні цільові фонди або пільг її платникам здійснюється Верховною Радою України та місцевими Радами народних депутатів. Державні податкові інспекції ведуть облік платників податків, банки та кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише за пред’явлення ними документа, який підтверджує взяття їх на облік у державній податковій інспекції і в триденний строк сповіщають про це податкову інспекцію.
Об’єктом оподаткування є дохід (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість деяких товарів, спеціальне ви- користання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб.
У даний час в Україні податкова система охоплює загально- державні, місцеві, прямі й непрямі податки та збори. Більшість податків оплачується у формі авансових платежів.
Позитивний ефект дії системи оподаткування на підпри- ємстві можливий, коли дотримаються ряду умов:
• покладений на підприємства податковий тягар не може бути надмірним, таким, який може перешкоджати їх джерелам фінансування для розширення й технічного переозброєння ви- робництва;
• кількість стягнутих податків повинна бути оптимальною, а порядок їх обчислення – простим і зрозумілим кожному платнику;
• необхідна погодженість податків без їх дублювання одне од- ним, а також стабільність ставки й порядку сплати податків на тривалий час;
Тема 11.Методи менеджменту