• система оподаткування повинна бути однаковою для підприємств будь-яких форм власності і в той же час – гнучкою. За допомогою податкових пільг необхідно створювати переважні умови розвитку таких підприємств, у діяльності яких зацікавлене суспільство. Як бачимо з практики, в Україні жодна з цих умов не виконується. Відсутність потрібних бюджетних ресурсів, неможливість переносу строків через наявність непокритих витрат змусили будувати українське податкове законодавство з натиском на фіскальну функцію податків. При цьому з огляду надто низької прибутковості вітчизняного виробництва і неможливості опустити планку бюджетних витрат нижче мінімально потрібного рівня, податковий тягар українських підприємств виявився непосильним. Стягнуті податки, збори, відрахування, інші обов’язкові платежі, які входять у податкову систему України, часто-густо вилучають у підприємств не стільки чистий дохід, а й ресурси простого відтворення. Це не тільки йде у збиток платнику податків, а й підриває матеріальну базу майбутнього надходження податкових платежів.
Українське податкове законодавство знаходиться у даний час на стадії становлення, тому вимагати від нього повної відповід- ності стандартам передових держав світу здається цілком нереальним. У даний момент мова може йти тільки про усунення найбільш суттєвих недоліків, які паралізують діяльність підприємств і в кінцевому підсумку самої податкової системи.
Ефективність управління залежить від організації аналітичної роботи на підприємстві, глибини аналізу його виробничо- фінансової діяльності. Завданням аналізу виробничо-фінансової діяльності підприємств (об’єднань) є оцінка роботи трудових колективів (виконання планових показників, дотримання договір- них зобов’язань і встановлених нормативів, рівень використання виробничого потенціалу і соціального розвитку колективу).
Економічний аналіз відіграє важливу роль у мобілізації внутрішніх резервів для збільшення обсягу виробництва, поліпшенні якості продукції на основі переходу до інтенсивних форм організації виробництва, широкого впровадження досягнень науки і передового досвіду, а також в обґрунтуванні управ- лінських рішень, у контролі за здійсненням намічених заходів подальшого удосконалення госпрозрахункових важелів управ- ління виробництвом і забезпечення підвищення його ефектив- ності.
В аналітичній роботі застосовують спеціальні методи і прийоми організаційного діагнозу, аналізу інформаційних потоків, вивчення конкретних виробничих і психологічних ситуацій, коре- ляцію якісних ознак та ін.
Ефективність економічного аналізу на підприємстві залежить від організації бухгалтерського обліку, який виконує функцію зворотного зв’язку в управлінні. Слід прискорити обліковий процес, вводити таку систематизацію даних, які б забезпечували можливість детального й глибокого аналізу в реєстрах поточного обліку і які відображали б планові дані для порівняння фактичних даних з нормативними і перевірки дотримання принципів внутрішньо- господарського розрахунку.
В ринкових умовах особливе місце займають економічні ме- тоди управління. Використання й удосконалення таких еконо- мічних важелів, як комерційний розрахунок, планування, механізм ціноутворення, стійке фінансове становище і розумне оподатку- вання допоможуть створити надійний, міцний економічний механізм, який приведе в дію весь складний механізм економіки України.
11.3. Організаційно-розпорядчі методи управління
Крім економічних методів, у практиці управління використо- вуються й організаційно-розпорядчі (адміністративні). Вони ґрунту- ються на владі та підлеглості. В сучасних умовах зростає роль моральної влади, яка базується на загальній інтелектуальній пере- вазі керівника над підлеглими.
Адміністративні методи становлять систему прямого адміністра- тивного впливу на підлеглих. Цей вплив використовується для виконання нормативних та індивідуальних актів управління. Нормативні акти управління (Статут підприємства, положення про структурні підрозділи, інструкції тощо) визначають мету, завдання, функції, права та відповідальність підприємства, його підрозділів і службових осіб апарату управління. Індивідуальні акти управління на підприємстві (накази, розпорядження, вказівки тощо) адресують певним об’єктам управління, визначають їм чергові завдання.
Тема 11.Методи менеджменту