• будь-які дії повинні бути обміркованими в першу чергу тими, хто вимагає дій від інших;
• працівники відповідають за свою роботу, вони особисто причетні до результатів, їх дії для інших конкретно важливі;
• людям надається можливість відчути свою значущість;
• люди, які добре працюють, мають право на моральне та матеріальне визнання;
• рішення про зміни в роботі співробітників приймаються за їх участю і з опорою на їх знання та досвід;
• на підприємстві діє самоконтроль праці.
До моральних методів стимулювання відносяться насамперед визнання, яке може бути особистим чи публічним.
Практика особистого визнання в нашій державі ще не набула поширення. Особисте визнання виявляється тільки в дорученні кваліфікованим працівникам складних персональних замовлень.
Публічне визнання на підприємстві реалізується через наго- родження грамотами, подарунками, преміями.
В ринкових умовах за інтелектуалізації всіх видів праці значною мірою зростає роль соціально-психологічних факторів управління. Раціональна технічна організація забезпечує високу продуктивність праці лише в тому випадку, якщо ефективно використовуються індивідуальні й психологічні особливості кож- ного робітника.
Під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв’язки в колек- тиві, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці і, на- впаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо).
Соціально-психологічні фактори, звичайно, виступають у вигляді матеріальних умов праці (стан та забезпеченість технічними засобами, техніка безпеки, санітарно-гігієнічні умови праці, виробнича естетика) і організаційних моментів (організаційне нормування та регламентування, трудова дисципліна).
Поряд з об’єктивними на трудову активність людини у виробничому колективі значно впливають суб’єктивні фактори: психологічна структура колективу, розподіл ролей, соціальний статус робітників, характер неформальних зв’язків, індивідуальне відношення до праці, настрій.
Необхідність вивчення суб’єктивних факторів обумовлена тим, що об’єднання людей у групи вносить суттєві корективи в їх поведінку. Група нав’язує людині норми поведінки, коригує індивідуальну діяльність. Людина повинна зважати на існуючі в групі норми поведінки, правила, традиції, а також враховувати колективну думку.
Так у чому ж сутність соціально-психологічних методів?
Соціально-психологічні методи управління – це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються все- редині них, структуру зв’язків споживачів, інтереси, стимули, соціальні завдання. Соціально-психологічні методи управління являють собою єдність двох аспектів управлінського впливу на працівників – соціального і психологічного. Соціальний вплив виявляється через сукупність конкретних способів і прийомів, спрямованих на формування і розвиток виробничого колективу, трудову і творчу активність його працівників, формування духовних інтересів людей і їх світогляд.
Психологічний вплив полягає в регулюванні взаємовідносин між членами виробничого колективу з метою створення в ньому сприятливого психологічного клімату. Психологічний вплив базу- ється на використанні різноманітних факторів: інформованість про результати праці, моральні спонукання до творчості, ініціа- тиви, активності якісної праці, врахуванні психологічних особли- востей працівників, забезпечення перспективного соціального й професійного росту, справедливості матеріального стимулювання, підборі працівників з урахуванням їх психологічних характер-ристик.
У процесі управління ці способи і прийоми впливу різним чином поєднуються, завдяки чому підвищується їх ефективність.
Формою соціального і психологічного впливу є естетизація виробничого середовища, тобто реалізація принципів і методів прекрасного у виробництві.
Зростання ролі соціально-психологічних факторів на сучасно- му етапі пояснюється змінами змісту суспільної праці: покращан- ням його творчого й інтелектуального початку, а також зростан- ням культурного й професійного рівня працівників. Зростають вимоги до соціальних і психологічних умов виробництва, з одного боку, і до психологічних якостей працівника (пам’ять, фантазія, мислення тощо) – з іншого.
Тема 11.Методи менеджменту