3. Кожне підприємство вимагає від менеджменту простих, чітких і єдиних завдань. Його місія полягає в тому, щоб згуртувати своїх членів навколо загальних цілей. Без цієї умови це не підпри- ємство, а натовп.
4. Завданням менеджменту є також те, щоб підприємство і ко- жен його член розвивали як свої потреби, так і можливості їх за- доволення. Підготовка і розвиток людей повинні здійснюватися на будь-якому рівні організації, вони не повинні зупинятися ні на хвилину.
5. Будь-яке підприємство складається із людей з різними на- вичками і знаннями, які виконують різні види робіт, тому воно повинно будуватися на комунікації між робітниками і на їх інди- відуальній відповідальності.
6. Ні обсяг випуску продукції, ні базові виробничі лінії самі по собі не є адекватним виміром діяльності менеджменту і всього підприємства; в цьому відношенні підприємство схоже з людиною: оскільки їй необхідні різні засоби для оцінки здоров’я і діяльності, такі ж різні засоби необхідні і для підприємства.
7. Нарешті, якщо мова заходить про підприємство, слід пам’я- тати: воно ніколи не досягає результатів у своїх власних стінах; у межах підприємства існують лише центри, які створюють вар- тість, однак результат досягається лише за межами підприємства.
До характерних принципів менеджменту належать такі:
· децентралізація управління фірмою з метою забезпечення тісного співробітництва органічно взаємодіючих структурних елементів, наділених широкою самостійністю;
· зростання чисельності працівників, що залучаються до роз- робки управлінських рішень;
· ототожнення працівників із фірмою, її інтересами і принци- пами, кожний працівник – це "людина фірми";
· підвищення готовності кожного до інновацій, динамічного оновлення продукції;
· постійне навчання персоналу в процесі діяльності підпри- ємства;
· постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми;
· використання нестандартних режимів роботи персоналу з гнучкими параметрами; застосування нових способів стимулювання праці й новаторства, орієнтованих на індивідуальні, групові, соці- альні потреби;
· здійснення програм довгострокового професійного, посадо- вого розвитку ключових груп працівників, включно з плануван- ням кар’єри та ін.;
· активне формування нового мислення персоналу з орієнта- цією на динамічні, швидкі зміни в характері й масштабах діяльно- сті фірм;
· підприємницький стиль роботи, що здатний вчасно поміти- ти зміни в тенденціях розвитку ринку;
· активне використання ідей удосконалення продукції, робіт і послуг фірм-споживачів;
· опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу й особисті контакти працівників з навколишнім середовищем фір- ми;
· підкреслена й підкріплена практичними діями постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми й організацій, що з нею співпрацюють;
· відхід від команд, директив, розпоряджень і перехід до кор- поративної організаційної культури менеджменту, що базується на єдності інтересів, загальнолюдських цінностях і цілях діяльності фірм, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не на владі та підпорядкуванні;
· підвищення ролі неформальної організації і створення атмосфери загальної залученості персоналу до справ фірми, засно- ваної на спільності корпоративних та індивідуальних інтересів;
· опора на природні інтереси персоналу фірми;
· співробітництво, новаторство творчої природи людини, ви- знання її обдарувань, зацікавленість у постійному зростанні благопо- луччя;
· створення спеціальних підрозділів, що здійснюють вироб- лення загальних цінностей корпорації;
· гармонійна взаємодія формальної і неформальної організа- ції, коли головна роль приділяється першій, а існування другої лише мається на увазі;
· орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси.
Принципи управлінської діяльності виступають фундаментом функціонування підприємства. [5, с.148]
Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту
Контрольні запитання та завдання