Д.е.н., професор Завадський Й.С. управлінські рішення класифікує за такими ознаками: 1) за функціональними призначеннями – планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні; 2) за характером дій – директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючі; 3) за часом дії – страте- гічні, технічні й оперативні; 4) за напрямом впливу – внутрішні й зовнішні; 5) за способом прийняття – індивідуальні й колективні;
6) за характером і змістом – творчі, прийняті за аналогією, прийняті автоматично; 7) за ступенем повноти інформації – прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику; 8) за ступенем ефективності – оптимальні, раціональні; 9) за методами підготовки – креативні, евристичні, репродуктивні. [4, с. 332]
Рішення можна класифікувати також за об’єктами і суб’єк- тами управління, соціальною значущістю цілей і завдань – залежно від стадії процесу управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обов’язковості виконання, наявності кількісних і якісних характеристик та ін.
Класифікацію рішень слід розглядати як складовий логіко- пізнавальний процес, який дає змогу упорядковувати їх і виявити загальні закономірності та характерні особливості, властиві окре- мим їх різновидам. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, вибір кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.
Для того, щоб управлiнське рiшення досягло своєї мети, воно має вiдповiдати ряду вимог. Доктор економічних наук Хміль Ф.І. у підручнику розкриває вимоги до управлінських рішень. [10, с. 40]
Наукова обгрунтованiсть передбачає розробку рiшень з урахуванням об`єктивних закономiрностей розвитку об`єкта управ- лiння, якi знаходять своє вiдображення у технiчних, економiчних, органiзацiйних та iнших аспектах його дiяльностi.
Цiлеспрямованiсть зумовлена самим змiстом управлiння i передбачає, що кожне управлiнське рiшення повинно мати мету, чiтко пов`язану iз стратегiчним планом розвитку об`єкта управ- лiння.
Кiлькiсна i якiсна визначенiсть. Вимога кiлькiсної визна- ченостi управлiнських рiшень задовольняється встановленням конкретних, виражених у кiлькiсних показниках, результатiв реалiзацiї рішення, яке розробляється. Результати, якi не мають кiлькiсного вимiрювання, мають бути охарактеризованi якiсно.
Правомiрнiсть. Будь-яке управлiнське рiшення повинне випливати з правових норм та виходити з компетенцiї структурного пiдроздiлу управлiння чи посадової особи.
Оптимальнiсть. Вимога оптимальностi зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такого варiанту рiшення, який вiдповiдав би економiчному критерiю ефективностi госпо- дарської дiяльностi, максимум прибутку за мінімальних витрат.
Своєчаснiсть рiшень означає, що вони повиннi прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, вiдхилень у перебiгу господарських процесiв.
Комплекснiсть управлiнських рiшень передбачає врахування всiх найважливiших взаємозв`язкiв та взаємозалежностей дiяль- ностi пiдприємств.
Гнучкiсть. Будь-яке всебiчно обгрунтоване рiшення в управ- лiнськiй динамiчнiй системi може потребувати коректив, а iнколи i прийняття нового рiшення.
Повнота оформлення. Необхiдно, щоб форма викладу рiшення виключала непорозумiння або двозначнiсть у розумiннi завдань. Рiшення слiд формулювати чiтко, лаконiчно.
Кiнцевим продуктом управлiнської дiяльностi, її основою є рiшення керiвника, тобто вибiр ним найкращого варiанту дiй iз багатьох можливих. Саме життя примушує на чому-небудь зупи- нитись, прийти до якогось єдиного рiшення. Французький учений, фiзик, логiк Жан Буридан склав дотепну притчу про осла, який здох з голоду, оскільки не змiг вибрати одного iз двох однакових оберемкiв сiна, які залишив йому господар. Це дуже гарна iлюстрацiя того, що може статися, якщо у керівника вiдсутня воля. В енциклопедiї рiшення визначається як "один iз необхiдних моментiв вольової дiї".
Прийняття рiшень вимагає вибору першочергових завдань i
справ. Прийняти рiшення – значить встановити прiоритетнiсть.
Деякi iз основних проблем керівникiв полягають у тому, що вони:
– часто хочуть відзразу виконати дуже великий обсяг роботи;
– розпилюють свої сили на окремi, часто несуттєвi, але якi здаються необхідними, справи.
У кiнцi напруженого робочого дня керівник нерiдко приходить до висновку, що хоча зроблено нiби немало, однак дiйсно важливi
Тема 12.Управлінські рішення