або ж змiнити оцiнку може експерт. Пiсля стабiлiзацiї оцiнок опитування призупиняється i приймається пропозицiя експерта або скореговане рiшення.
4. Кiлькiснi методи прийняття рiшень. В їх основi лежить науково-практичний пiдхiд, який пропонує вибiр оптимальних рiшень шляхом обробки (за допомогою комп’ютерної техніки) великої кількості iнформацiї.
5. Індивiдуальнi стилi прийняття рiшень. У науцi видiляють наступнi рiзновиди особистих профiлів рiшень:
а) рiшення врiвноваженого типу – властивi людям, якi присту- пають до проблеми з уже сформульованою вихiдною моделлю, яка виникає в результатi попереднього аналiзу умов i вимог завдання;
б) імпульсивнi рiшення – характернi для людей, у яких процес побудови гiпотез рiзко переважає над дiями за їх перевіркою i уточненням;
в) інертнi рiшення є результатом дуже невпевненого i обереж- ного пошуку;
г) ризиковані рiшення нагадують iмпульсивнi, але вiдрiзня- ються вiд них деякими особливостями iндивiдуальної тактики;
д) рiшення обережного типу – характеризується особливою стараннiстю оцiнки гiпотез i критичнiстю.
6. Матриця оцiнки наслiдкiв реалiзацiї рiшення належить до простих, але наочних методiв вибору кращого варiанта рiшення. Суть цього методу полягає в тому, що в матрицю заносять усi можливi майбутнi наслiдки реалiзацiї рiшення. Ефективнiсть розрахову- ється множенням ймовiрностi настання подiї на її значення у складi всiх можливих подiй, якi вiдбудуться внаслiдок реалiзацiї рiшення. Ця матриця не гарантує, що вiдiбраний варiант рiшення буде високоякiсним, оскiльки при її складаннi можуть бути допу- щенi помилки в оцiнцi важливостi подiї чи ймовiрностi її настання.
7. Методи теорiї iгор. Теорiя iгор розглядає задачi, типовi для вiйськової справи, конкурентної боротьби тощо. Суть iгрового прийняття рiшення полягає в тому, щоб врахувати можливi дiї сторiн, якi беруть участь у ситуацiї (конфлiктi). Пiд конфліктом розумiють будь-яке неспівпадання iнтересiв сторiн. На вибiр рiшення впливають: можливий варiант дiй суперника, кiлькiсний результат, до якого приведе певна сукупнiсть ходiв.
Стратегiю, яка приведе до найвищого виграшу в грi з ураху- ванням можливих дiй суперника, приймають як рiшення.
8. Дерево рiшень. Побудова «дерева рiшень» грунтується на знаннi елементiв теорiї графiв та теорiї ймовiрностi i тому є до- сить ефективним методом, який дає змогу з`ясувати розгалуження проблем та рiшень i краще оцiнити наявнiсть альтернатив та їх кiлькiсть.
9. Аналiтично-систематизацiйний метод. Цей метод вклю- чає три складовi частини:
· аналiз ситуацiї;
· аналiз проблеми;
· аналiз рiшення.
Аналiз ситуацiї передбачає з`ясування ситуацiї, яка спонукає до дiй або прийняття рiшення.
Аналiз проблеми. Проблема виникає тодi, коли дiйснiсть не збiгається з тим, що могло б бути. Вiдхилення дiйсностi вiд бажа- ного стану можуть бути як позитивними, так i негативними.
Аналiз рiшення. При застосуваннi цього методу заключним етапом прийняття рiшення є його системний аналiз, який здiйсню- ється в такiй послiдовностi:
1. Визначають привiд для рiшення – мету.
2. Розробляють цiльову установку, тобто чiтко визначають предмет рiшення.
3. Класифiкують та оцiнюють цiльовi установки, встановлю- ють та оцiнюють мету.
4. Розробляють та зважують альтернативи.
5. Виявляють негативнi наслiдки, ризик, оцiнюють їх імовiр- нiсть та важливiсть.
6. Приймають остаточне рiшення.
12.6. Органiзацiя та контроль виконання рішень
Органiзацiя виконання рiшень – це специфiчна дiяльнiсть керiвника, яка завершує управлiнський цикл. У процесi органiзацiї виконання рiшення вiн зіштовхується з реальною ситуацiєю, яка найчастiше вiдрiзняється вiд iдеальної.
Слiд враховувати, що керiвник органiзовує не свою власну дiяльнiсть, а працю iнших людей, тому органiзацiю виконання рiшень також слiд органiзовувати. Завдання полягає в оптимальнiй
Тема 12.Управлінські рішення