– керівник викладає проблему та просить групу прийняти
Пан Анатолій відповідає у відділі закупівель металургійного
заводу за своєчасне постачання залізної руди.
На заводі чекають надходження партії руди із Туреччини, яка в Іллічівську повинна перевантажитися на судно внутрішнього флоту. Проте рух судів морем та каналами дуже інтенсивний у даний час року через сильне заледеніння.
У п’ятницю ввечері пан Анатолій прослуховує повідомлення про погоду, де мова ведеться про майбутнє посилення морозів. Тобто потрібно розраховувати на подальшу затримку просування каналами, можливо, навіть на зупинку суден.
У суботу вранці він іде на завод і по телефону дає розпо- рядження про перехід фрахту із Іллічівська на дорожчий залізничний шлях.
Запитання:
1. Які альтернативні варіанти були у пана Анатолія?
2. Чи правильно він вчинив? Чи є його рішення ризикованим?
3. Чи перевищив пан Анатолій свої повноваження та чому?
4. Чи повинен він нести відповідальність, якщо його думки про зупинку судоходів були невиправданими?
5. Чи повинен був пан Анатолій узгоджувати своє рішення з керівництвом?
№ 3
У галузі менеджменту особливу роль грає прийняття правиль- них управлінських рішень, оскільки від цього залежить успіх у бізнесі. На практиці зустрічаються наступні варіанти:
– керівник приймає рішення та повідомляє результат підлег- лим, якщо це необхідно;
– керівник приймає рішення та повідомляє, чому він його прийняв;
– керівник приймає рішення, але при цьому цікавиться думками підлеглих, зацікавлює їх проблемою, отримуючи таким чином можливість перевіряти рішення та у випадку необхідності – вносити зміни;
– керівник приймає рішення та подає його групі на доробку;
– керівник викладає суть проблеми, запитує, які будуть пропо- зиції, і, вислуховуючи їх, приймає рішення;
рішення, залишаючи за собою право вибору та затвердження варіанту;
– керівник викладає проблему та приймає рішення групи. Який із запропонованих варіантів Ви вважаєте найкращим?
Обґрунтуйте свою позицію.
№ 4
Серед способів прийняття управлінських рішень виділяється
«Принцип Парето». Суть принципу, сформульованого італійським економістом Вільфредо Парето, полягає в тому, що всередині будь-якої групи або великій кількості груп окремі малі її частини виявляють набагато більшу значимість, ніж це відповідає їх питомій вазі в групі. Наприклад:
– 20% клієнтів (товарів) дають 80% обороту або прибутку;
– 80% клієнтів (товарів) приносять 20% обороту або прибутку;
– 20% помилок обумовлюють 80% втрат;
– 80% помилок обумовлюють 20% втрат;
– 20% вихідних продуктів визначають 80% вартості готового виробу;
– 80% вихідних продуктів визначають 20% вартості готового виробу.
Тому у зв’язку з принципом Парето зазначають “відповідність 80:20”.
У процесі роботи менеджера за перші 20% часу, що використовується, досягається 80% результату, решта 80% затраченого часу приносять лише 20% загального підсумку. Відповідно, менеджеру не доцільно братися спочатку за найлегші справи. Необхідно приступати до вирішення питань, виходячи з їх значення.
Запитання:
Які висновки для практичної роботи вітчизняного менеджера можна зробити, використовуючи принцип Парето? Обґрунтуйте свої пропозиції.
Тема 12.Управлінські рішення