передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю – на систематизовану (змінну, добову, декадну, квар- тальну та ін.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння та ін.); за характером носіїв – на документизовану і недокументизовану щодо процесу обробки – на оброблювану, необроблювану й аналітичну.
Крім того, інформація може поділятися на достовірну і недосто- вірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову й алфавітну.
За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію, що надходить від вищих органів, а також підприємств, органі-зацій і установ, які підтримують з об’єктом управління господарські зв’язки, і внутрішню – виникає на підприємстві (в об’єднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображають у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічному й оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними та економічними процеса- ми, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тощо.
Інформація, яка використовується в господарському управ- лінні, існує у вигляді масивів, потоків, а також у розсіяному, незібраному вигляді.
Масиви – це інформаційні фонди, матеріали статистичних управлінь, архівів, бібліотек тощо.
Сукупність повідомлень (з однаковими або близькими властивос- тями), що розподілені у даній системі з метою здійснення управ- ління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.
Потоки інформації різноманітні: потоки висхідної інформації – основа для розробки рішень; потоки низхідної інформації – це постанови, рішення, вказівки вищих організацій; потоки регулюючої інформації – зазначені вище документи і деякі спеці- альні нормативні положення.
Залежно від того, яку функцію обслуговує економічна інфор- мація, її поділяють на облікову і звітну, що відображає події, які відбулися; планову, що відображає події, які намічаються; норма- тивну й аналітико-прогнозовану, що відображає події або явища сучасного і майбутнього; регулюючу, що відображає процес досягнення пропорційності у виробничому й управлінському процесах.
У свою чергу, облікову інформацію поділяють на бухгалтерську, статистичну й оперативно-технічну. Характерною особливістю бухгалтерської інформації є її висока точність. Вона відображає детерміновані події, про які точно відомо, що вони відбулися. Водночас бухгалтерська інформація відображає події, що відбу- лися із запізненням. Тому якість її визначається тим, наскільки вдається зменшити розрив між строками подій і відображенням їх у бухгалтерських документах. Оперативно-технічна інформація становить систему показників, що відображають діяльність об’єкта на певну дату. На відміну від бухгалтерської, ця інфор- мація не обов’язково має документований вигляд. Вона може бути одержана із телефонних повідомлень або усних доповідей спеціа- лістів і керівників середньої ланки.
У підприємницькій діяльності використовують планову інфор- мацію у вигляді нормативів матеріальних витрат і затрат праці. Від якості нормативної інформації залежать ефективність управління, дієвість рішень, що приймаються, успішність здійснення контроль- них та інших функцій.
Різні види економічної інформації виконують неоднакову роль у системі управління. Так, планова і нормативна інформації прямо пов’язані з виробництвом, а бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна інформація є засобом зворотного зв’язку. В загальному обсязі економічної інформації питома вага інформації, що виконує функції прямого зв’язку, становить близько 24%, і зворотного зв’язку – 76%.
Інформація має ряд характерних особливостей, таких як корисність, вірогідність, однозначність, періодичність, несуперечли- вість, надмірність.
Корисність інформації прийнято оцінювати за тим ефектом, який ця інформація здійснює на результати управління.
На практиці інформація може бути зовсім не потрібною (не змінює ймовірності досягнення цілі і розв’язання поставлених завдань) і надзвичайно цінною, дає змогу підвищити імовірність досягнення цілі.
В інших випадках одержана інформація може призвести до прийняття рішення, що змінює положення об’єкта управління в гірший бік, тобто зменшує імовірність досягнення цілі, тобто ця інформація називається дезінформацією.
Те ма13.Інформація і комунікації в менеджменті