чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. Кожен працівник апарату управління повинен пам’ятати, що він теж частково бере участь у розповсюдженні чуток (наприклад, мовчання у відповідь на запитання підлеглого – це теж реакція, яка відповідно інтерпретується підлеглими).
Неформальні канали, як і формальні, передають інформацію у чотирьох напрямах: вгору, вниз, горизонтально, по діагоналі. Особливістю неформального каналу є швидкість виникнення та швидкість зникнення. Крім того, неформальний канал комунікації відрізняється змінюваністю суб’єктів на відміну від формальних каналів.
Для вироблення оптимальних управлінських рішень мене- джери повинні використовувати не лише формальні, а й неформальні канали комунікацій, хоча останні не завжди піддаються впливу та контролю. Слід пам’ятати, що неформальні канали комунікацій – невід’ємна частина організації, і їх необхідно використовувати для досягнення формальних цілей.
Система неформальних комунікацій характеризується:
Ø швидкістю передавання інформації;
Ø потенційною можливістю доповнювати формальні канали комунікацій;
Ø передбачливий характер неформальних комунікацій;
Ø оперуванням останніми новинами тощо.
Американські автори Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. виділяють два великих класи комунікацій з подальшою їх деталі- зацією:
Ø комунікації між організацією та її зовнішнім середовищем;
Ø комунікації між рівнями і підрозділами організації [4].
Повідомлення найчастіше передаються за допомогою мови, зображень, дій. Найпростішим, найдоступнішим засобом комуніка- цій є мова, яка реалізує усні та письмові комунікації. Зображення використовуються як доповнення до мовних комунікацій (на- приклад, графіки, плакати). Дії підтверджують словесні висновки керівника.
Комунікації поділяються на два великих класи: письмові та
усні.
Письмові комунікації виступають у формі планової та звітної документації, пам’ятних записок, доповідей, оголошень, довідни- ків, фірмових газет тощо. Переваги таких комунікацій:
Ø добре збереження інформації;
Ø можливість вивчення, багаторазове перечитування інфор- мації;
Ø ґрунтовність підготовки;
Ø можливість доведення до багатьох працівників.
Недоліки письмових комунікацій:
Ø складність поновлення;
Ø об’ємність інформації (особливо знизу вгору).
Усні комунікації – телефонні розмови, публічні виступи, наради, безпосереднє спілкування тощо). Позитивним аспектом таких комунікацій є економія часу, забезпечення глибшого взаємо- розуміння.
Менеджер повинен знати переваги та недоліки кожної форми комунікацій, eміти відшукати оптимальні шляхи їх забезпечення та уникати можливих проблем.
13.6. Перешкоди в комунікаціях
Деформація комунікаційного процесу, викликана різними причинами, може призводити до неадекватних дій адресата. В окремих випадках комунікації розриваються.
На практиці ефективність комунікацій знижується, якщо неточно формулюється повідомлення, має місце помилковий переклад або нечітке тлумачення, допускаються втрати інформації, у процесі передачі її, зберігання має місце неуважність працівників, недостатній час для адаптації, передчасна оцінка, страх, відсутність передачі та інше.
Серйозною перешкодою у налагоджені ефективних комуніка- цій у ділових організаціях є авторитарне відношення адміністрації до підлеглих, нечіткість або небажання керівників виконувати свої обов’язки, відсутність здорової атмосфери у розробці ділової політики і мотивації для спілкування працівників між собою, неправильне визначення прав і відповідальності, страх керівників та підлеглих за наслідки при передачі надто відвертої інформації тощо.
Для суб’єктивних факторів, що знижують ефективність контактів між окремими працівниками, слід віднести той факт, що люди, які обмінюються інформацією, по-різному витлумачують одні і ті ж поняття, мають неоднаковий рівень знань, перебувають
Те ма13.Інформація і комунікації в менеджменті