Звичайно, керiвник має владу над пiдлеглими тому, що останнi залежать вiд нього в таких питаннях, як пiдвищення заробітної плати, робочi завдання, просування по службi, розширення повнова- жень, задоволення соцiальних потреб тощо.
Однак у деяких ситуацiях пiдлеглi мають владу над керiвни- ком, оскільки вiн залежить вiд них у таких питаннях, як одержання iнформацiї, необхiдної для прийняття рiшення, неформальнi кон- такти з людьми iнших пiдприємств, вплив на своїх колег i здатнiсть пiдлеглих виконувати завдання.
Наукові дослiдження пiдтвердили, що пiдлеглi також володiють владою. Керiвник повинен усвiдомити, що коли пiдлеглi теж володiють владою, то використання ним в односторонньому порядку своєї влади в певному об’ємi може викликати у пiдлеглих
Те ма 14. Керівництво та лідерство
Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
таку реакцiю, за якої вони захочуть продемонструвати свою власну владу. А це, у свою чергу, може призвести до непотрiбної трати зусиль i знизити рiвень досягнення цiлей. Тому ефективний керiвник старається пiдтримувати розумний баланс влади, достатньої для забезпечення досягнення цiлей, але не викликаючи у пiдлеглих почуття обездоленостi.
Крiм пiдлеглих, над керiвником можуть мати владу його колеги. Наприклад, якщо керiвник з фiнансових або виробничих питаннь залежить вiд послуг вiддiлу з обробки даних, начальник цього вiддiлу буде мати над ним деяку владу.
Ефективний керiвник має бiльшу потребу у владi, i вiн нiколи не буде проявляти свою владу в примусовому порядку.
За психологічними критеріями визначається потенційна здат- ність до лідерства і керівництва. Однак у практиці ділових стосун- ків психічні якості керівника доповнюються набутим досвідом, певними управлінськими уміннями, методами і прийомами, які реалізуються на практиці.
Феномен успішного керівництва залежить від своєрідності поєднання і “взаємодії” двох головних чинників – вроджених задатків і набутого досвіду особистості.
Вроджені задатки – це першооснова психічних якостей, які, у свою чергу, бувають двоїстого характеру:
· психічні якості, які неабо слабкопіддаються корекції (прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент, особивість відчуття тощо);
· психічні якості, які піддаються удосконаленню (рівень і структура інтелекту, адаптабельність, задовільна пам’ять, увага та ін.).
Удосконалюються психічні якості під впливом досвіду, що його набуває людина в процесі життя та діяльності.
Важливими складовими набутого досвіду є “управлінські уміння” та “орієнтованість на соціальну кон’юнктуру”.
До основних управлінських умінь звичайно відносять уміння прийняти правильне і вчасне рішення, поставити завдання, розпо- ділити функції, проконтролювати виконання тощо.
Орієнтованість на соціальну кон’юнктуру – це уміння порівню- вати інтереси і завдання своєї організації зі станом справ у суспільстві. Це вміння орієнтуватися на політичні рішення, законодавчі акти, ринок, суспільну мораль, традиції і моду тощо.
Все перелічене вище має місце за будь-якого процесу керів- ництва. Але варіантність, акценти, співвідношенняв процесі управління будуть різними в кожного керівника, що і становить стиль керівництва.
14.2. Влада і відповідальність
Обов’язковим компонентом сучасного менеджменту є влада, вміле використання якої є важливою передумовою досягнення постав- лених цілей у будь-якій діяльності. Нікколо Маккіавелі назвав владу і маніпулювання нею важелями управління державою.
Професор Й.С. Завадський дає таке визначення влади.
Влада (англ. Authority) – це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і пове- дінку людей, за допомогою певних засобів – волі, авторитету, права, насильства (батьківського, державного, економічного тощо). Можна вести мову про пряму владу, що направлена на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення та ін.), і зворотну владу, яка направлена на те, щоб стримувати (влада заборони) [4].
У більш широкому розумінні влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрям діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання автори- тету традицій, звичаїв, обрядів та ін.
Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багато- рівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлю- ється відповідно до діючої структури управління. Немаловажним є також врахування особистих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.
Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи управління, тобто необхідні правила і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, враховуючи статути, положення, стандарти, інструкції тощо.
Крім місця в ієрархії, база влади охоплює:
• умови – здійснення ролі і повноваження;
• контроль за ресурсами, інформація;
• власність або доручену власність;
• харизматичне керівництво – традиції “від Бога”;
• надання повноважень вищими;
Те ма 14. Керівництво та лідерство