Розподіл повноважень
Перехід до управління змінами з позиції розподілу повно- важень має на увазі високий ступінь участі працівників у прий- нятті рішень. Керівники i підлеглі разом визначають необхідні зміни, розробляють альтернативні підходи до їх проведення i рекомендують дії, якi повинні бути здійснені. В деяких ситуаціях керівники вищого рівня могли б визначити проблему, а персонал нижчих рівнів міг би взяти участь в обговоренні того, якi потрібні зміни стосовно цієї проблеми.
Розподіл повноважень повинен бути ефективним у ситуаціях, аналогічних тим, в яких залучають працівників до прийняття рішень, в дослідженнях i розробках, у формуванні політики та нових стратегій маркетингу.
Односторонні дії. Такий підхід допускає використання законної влади для втілення змін у життя. Односторонні дії, можливо, були б ефективнішими в ситуаціях, де підлеглі більше сприймають законну владу (наприклад, військові організації), а необхідність у плюралізмі думок – мінімальна.
Делегування повноважень. Підхід з таких позицій до здійснення організаційних змін у цілому відповідає ліберальному стилю керівництва. Керівництво вищого рівня надає підлеглим інформацію про необхідні зміни, а потім делегує повноваження для оцінки корегуючих дій i їх здійснення.
Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
636 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Переваги делегування повноважень полягають у тому, що воно зменшує можливість майбутнього опору змінам i створює широкий діапазон думок щодо даної проблеми. Недоліки цього підходу: можливе уповільнення реакції, якість рішення може знаходитися під впливом групового мислення, i у підлеглих може бути відсутній необхідний досвід для того, щоб зважити всі альтернативи в контексті загальної мети організації.
Подолання опору перемінам. Опір змінам, можливо, є немину- чим явищем, однак після того, як керівництво вирішило здійснити зміни, опір необхідно подолати.
Причини опору перемінам. Люди чинять опір змінам з таких основних причин:
· невизначеність ситуації, що склалася;
· відчуття можливих власних втрат;
· переконання, що зміни не принесуть нічого доброго;
· очікування негативних наслідків;
· переконання, що для організації зміна не є необхідною або бажаною.
Люди можуть думати, що зміни не вирішать проблем, а лише примножать їх кількість.
Подолання опору. Безперечно, що кращий час для подолання опору змінам – це період до їх виникнення. Іншими словами, керівництво повинно усвідомити велику вiрогiднiсть опору i вжити заходів щодо його попередження. Ось деякі перевiренi методи.
1. Утворення i передача інформації, тобто відкриті обгово- рення ідеї i заходів, що допоможе співробітникам переконатися в необхідності змiн до того, як вони будуть проведені.
2. Залучення підлеглих до прийняття рішень дає змогу деяким співробітникам, якi можуть опиратися, вільно виразити своє ставлення до цих нововведень, потенційних проблем i змiн.
3. Полегшення i підтримка є засобами, за допомогою яких співробітники легше вписуються в нові обставини. Наприклад, керівник уважно вислухав працівників i погодився, що, можливо, з`явиться необхідність у підвищенні квалiфiкацiї спiвробiтникiв, щоб вони могли адаптуватися до нових вимог.
4. Переговори для забезпечення схвалення нововведень мають на увазі, що згоду тих, хто чинить опір, «купують» за допомогою матеріальних стимулів.
5. Кооптація означає надання особі, яка може опиратися змінам, провідної ролі в прийнятті рішень щодо нововведень.
6. Маневрування з метою зменшення опору змінам та отри- мання згоди.
7. Примус через погрозу звільнення з роботи, припинення просу- вання по службі, гальмування зростання заробітної плати тощо.
16.4. Значення ефективності, її види
Важливим завданням менеджменту є підвищення ефектив- ності роботи підприємств, акціонерних товариств, концернів.
Підвищення ефективності виробництва вважається основною проблемою переходу народного господарства України до ринкової економіки. Це зумовлено тим, що воно означає найраціональніше використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, за умови, що від кожної гривни, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу.
Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.
Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямо- ваних на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.
Ефективність виробництва –об’єктивна економічна кате- горія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підпри- ємства (матеріальних, трудових, фінансових). Головною метою розробки бізнес-плану і стратегії підприємства є забезпечення ефективного і прибуткового виробництва. Важливе значення при цьому має вибір оптимальних економічних рішень, які торкалися б усіх аспектів господарської діяльності підприємства.
Економічна ефективність від впровадження певних організа- ційно-технічних заходів на окремих стадіях виробничого процесу може виявлятися у різних формах. При визначенні її слід забез- печувати порівняність варіантів щодо поточних витрат та капітальних вкладень, враховуючи чинник часу.
Для практичного використання цієї економічної категорії під час планування та обліку необхідно розглядати її у різних аспектах, відповідно до сфери застосування, рівня матеріального виробництва
Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
638 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
об’єкта визначення та методів розрахунку.
За сферою застосування розрізняють загальну, локальну і часткову ефективність. Загальна характеризує ефективність вироб- ництва на підприємстві в цілому; локальна – окремі стадії вироб- ництва, розподілу, обміну та споживання; часткова – ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо).
За рівнем виробництва ефективність буває народногосподар- ська та госпрозрахункова. Народногосподарську ефективність визначають, виходячи з інтересів, мети і завдань народного госпо- дарства; госпрозрахункова ефективність відображає результати діяльності та витрати окремого підприємства (об’єднання).
Надзвичайно важливо знаходити такі методи управління економікою, в масштабах від держави до окремих підприємств, які б забезпечували збіг інтересів народного господарства в цілому і окремих його ланок.
Відповідно до об’єктів визначення ефективність ділять на:
· ефективність діючого виробництва на всіх його рівнях;
· ефективність капітальних вкладень,які використову- ються для будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва;
· ефективність розвитку науки і техніки;
· ефективність зовнішньоекономічних зв'язків;
· ефективність охорони навколишнього середовища.
За призначенням і методами розрахунку розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Це пов’язано з тим, що у практиці економічних розрахунків доводиться вирішувати два завдання:
1) визначати й оцінювати рівень ефективності використання окремих видів витрат і ресурсів, економічну ефективність вироб- ництва в цілому (галузі, об’єднання, підприємства), а також аналізу- вати вплив різних організаційно-технічних заходів на показники діяльності підприємства;
2) порівнювати та відбирати кращі варіанти нової техніки, технології, організації виробництва.
Абсолютна економічна ефективність визначається по підпри- ємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат.
Порівняльна економічна ефективність характеризує економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального викорис- тання ресурсів і витрат.
При порівнянні та виборі варіантів організаційно-технічних заходів використовуються певні критерії і показники.
Критерії характеризують принцип, підхід до оцінки економічної ефективності, тоді як показники – безпосередній спосіб її оцінки.
В умовах ринкової економіки за критерій економічної ефектив- ності доцільно приймати максимізацію прибутку від виробництва та реалізації продукції за мінімальних видатків.
Складність і різноманітність зв’язків промислового виробництва, велика кількість діючих у ньому чинників мають неабиякий вплив на економічну ефективність підприємства. Тому її слід оцінювати за допомогою системи узагальнених і часткових показників (табл. 16.1). Всі вони використовуються для визначення економічної ефективності від передбачених стратегією заходів, з удоскона- лення конструкцій виробів, технології та організації виробництва.
Підвищення ефективності та якості роботи підприємства в умовах ринкової економіки можна досягти лише шляхом поєднання прогресивної техніки та технології з раціональною організацією виробництва і праці, тобто впровадження менеджменту.
|
Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
640 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Продовження таблиці 16.1
з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину (ефект) з іншою абсолютною величиною (витрати). Таке зіставлення дає відносну величину (ефективність).
Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.
Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управлінської праці:
|
ефект ( результат )
витрати управлінської праці
16.5. Критерії та показники ефективності управління
"Ефект" і "ефективність" – різні поняття. Економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).
Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами отриманий цей ефект, тобто в що обійшовся результат. Однакові витрати праці можуть дати різний ефект, і, навпаки, той самий ефект може бути досягнутий різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва – одержання більшого ефекту
При цьому потрібно пам’ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним, але й соціальним ефектом. Що ж стосується витрат, то вони являють собою живу й уречевлену управлінську працю.
На практиці при оцінці ефективності праці управлінських працівників широко застосовуване поняття "економічна ефектив- ність управлінської праці" є більш вузьким поняттям, тому що являє собою тільки економію живої й уречевленої праці, яку ми отримуємо у сфері управління матеріальним виробництвом за рахунок оптимізації та раціоналізації управлінської діяльності.
Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, що через відсутність кількісних вимірників визначається, головним чином, якісними показниками. Критерій же економічної ефективності управлін- ської праці дає можливість кількісно виміряти ефективність праці в апараті управління. Тому він знайшов більш практичне застосу- вання.
Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії та показники, з яких здійснюється оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі резуль- тати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показни- ків праці і буде виражати критерій оцінки.
Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
642 Г.В. Осовська, О.А. Осовський. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства; організації і функціонуванню праці управлінського персоналу; обсягу переданої інформації; за якістю і швидкістю прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.
До показників, що характеризують працю у сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінcького персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники у сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлін- ських рішень, культура управління й інші, не вимірюються або вимірюються неповно.
У сфері впливу управлінської праці на виробництво показ- ники, які можна кількісно виміряти, є такі: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; ріст продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності вироб- ництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудоміст- кості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; ріст технічного рівня оснащення виробництва.
У результаті вдосконалення системи управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується обсяг і підвищується товарність виробництва, забезпечується ритмічна робота підприємств, досягається економія живої та уречевленої праці, підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці, зростає задоволеність працею, скорочується плин- ність кадрів. Проте не всі елементи економічного і соціального ефекту мають кількісний вираз. Це ускладнює оцінку ефектив- ності управління. При цьому слід враховувати не тільки кількісні, а й якісні показники.
Хоча управлінська праця належить до продуктивної, але вона безпосередньо не створює певних матеріальних цінностей і бере участь у процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи своєчасне та якісне виконання технологічних операцій. Тому правомірно визначати вплив певних змін в управлінні на кінцеві результати виробничо-фінансової діяльності підприємств. Тільки працю обмеженої кількості працівників у сфері управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи (облікові працівники, друкарки тощо).
Ефективність – це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забез- печення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності вироб- ництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці.
Існують різні підходи до визначення ефективності управління.
– Розраховують синтетичні показники ефективності управління
(коефіцієнт оперативності, надійності тощо).
– Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).
– Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експер-
тів.
– Застосовують емпіричні формули для розрахунку показни- ків, що характеризують ефективність управління.
Визначаючи ефективність управління, обчислюють абсо- лютну і порівняльну ефективність витрат на управління. Абсолю- тна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів з удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проекто- ваний або діючий.
Залежно від характеру розроблених заходів об’єктом оцінки ефективності управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінcь- кої праці, ефективність роботи кожного структурного підрозділу.
Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них – оперативність роботи апарату управління, надій- ність і оптимальність систем управління.
Тема 16. Природа організаційних змін та управління ними
643 644